Виявляється, фанатіти можна не тільки від відомих рок-зірок, Фредді Мерк'юрі і Володаря Кілець, про які ми писали в попередніх матеріалах спецпроекту "Шанувальники", а й від конструкторів LEGO і навіть від джинсів. Багато хто, напевно, ще пам'ятають вигадливий ритуал, коли в новеньких штанях потрібно було прийняти теплу ванну. Потім висушити джинси на себе, не знімаючи – щоб вони придбали форму вашої фігури. Тепер, купуючи джинси, їх можна приміряти в бутіку з комфортом. Але, не дивлячись на те що зараз денім виробляється у величезних кількостях, знавці цінують старі вінтажні моделі і полюють за ними на міжнародних аукціонах і блошиних ринках. Самий великий шанувальник деніму Томмі Хілфігер в 1999 році купив три пари джинсів Мерилін Монро за $ 37 тис., які вона носила в фільмі "Річка не тече назад". А ось найперші в історії джинси підприємливий Леві Стросс продав невідомому золотошукачеві в Сан-Франциско всього за $ 6! Скільки витрачають українські шанувальники на заповітний денім і що вони з ним роблять, з'ясуємо сьогодні.
Декор: цілий кілограм сузір'їв
Ще студенткою Роксолана Мігус співпрацювала з українськими дизайнерами Jean Gritsfeldt і FROLOV, а також брала індивідуальні замовлення. Одне з улюблених напрямків нашої героїні – вишивка бісером на джинсах. У 2018 році її запросили на фестиваль 501® Day від Levi's.
"Мене втішила можливість взяти участь в "Дні народження джинсів", хоча завдання стояло непросте, – згадує Роксолана. – У мене був тиждень на підготовку своєї моделі. Я захоплююся космосом і вирішила декорувати класичну 501 модель джинсів Levi's сузір'ями. Цілий тиждень витрачала по 8 годин на день, вишиваючи бісером. У підсумку джинси стали важче майже на кілограм! Моя робота стала частиною експозиції, присвяченій "кастомізації" деніму (процес зміни фабричного виробу під потреби або смак свого власника. – Авт.). З декором джинсів існує дві складності. Через об'ємні нашивки виріб може стати незручним. Та й не всі вміють, як D & G, поєднувати величезну кількість вишивки, аплікацій та бісеру на джинсах так, щоб вони не виглядали незграбно. Зараз українські дизайнери вважають за краще працювати не тільки з класичними квітами індиго, а й з білими, чорними і пудровим відтінками".
Колекціонер і його джинси з пластику
Перші джинси для своєї колекції киянин Олександр Троцюк купив під мостом на Шулявському секонд-хенді. Це була нова пара від Helmut Lang. Зараз у Олександра 150 пар: японські Edwin, американські Wranglers і навіть локальної нью-йоркської марки, яка однією з перших почала використовувати для виготовлення джинсів ... перероблений пластик! Є пара з щільного деніму в 26 унцій (середньостатистичні джинси щільністю в 16 унцій. – Авт.).
"Вони були настільки жорсткі, що поки я їх не розносив, вони натирали під колінами садна, – згадує Олександр. – Таких пар випустили кілька сотень примірників. Найдорожчі джинси в моїй колекції – 190, найдешевші – 10 грн. Ще мені б хотілося отримати модель від Helmut Lang Mummy Bondage 2004 року – з трикотажними стрічками, обмотаним навколо штанин. Для мене джинси – не просто одяг. По них можна багато чого довідатися про життя людини. Наприклад, в кишенях "друкуються" запальнички або телефони. Мені подобається апсайклінг джинсів (вторинне використання. – Авт.), коли старі цінні матеріали не знищуються. У моїй колекції є джинси не за розміром, але перешивати їх я не хочу. Вони мають історичну цінність. Зараз технологія крутіння нитки деніму змінилася. Тому мені подобається вивчати джинси. За допомогою коду на бирці і штапмпах на заклепках можна визначити не тільки, де вони зшиті, а й знайти фабрики, на яких була вирболена тканина, дізнатися, яка технологія в обробці матеріалу була використана. Виробники економлять: якісних тканин з оригінальними плетивами все менше".
Ексклюзив з Японії. Фото: А. Троцюк
Потертості преміум-клау
Георгій Шевченко самостійно конструює і шиє преміальні чоловічі джинси на замовлення.
"Першою я зшив плюшеву мишу в 5-му класі, – згадує Георгій. – Після цього за швейну машинку я сів через 18 років, в 28 років. Другими створив байкерські штани з гофрованими елементами. Я не колекціоную джинси, а вивчаю. Своїх у мене п'ять, не рахуючи старих, залишених клієнтами після замовлення нових – забрав їх, щоб поспостерігати за тканиною. Пошкодження на джинсах клієнта дають розуміння, як модифікувати модель, щоб вона стала ще зручніше. Наприклад, помітивши, що нитки подвійного рядка на кишені частіше перетираються, я зменшив відстань стібків в два рази. Таким чином зменшив випадки зносу і розмір розривів. Я ознайомився з роботами моїх колег за кордоном, знаю, які види швів і лінії рядків використовують вони, і розробив власні. Головна відмінність преміальних джинсів від мас-маркету – красивий знос і якість матеріалу. Потертості преміум-класу виглядають дуже стильно – тканина натурально змінює колір. З такими брюками доречно надіти навіть класичні черевики, начищені до блиску. А джинси з дешевого деніму будуть носитися довше через синтетичні нитки в складі. Але від найменшого зносу вони втрачають свою презентабельність".
У цеху. У майстра налічується до 10 різних машин: ручних і промислових. Фото: Г. Шевченка
Класика. В Headges – 5 карманів. Фото: Г. Шевченка
Педагог: "Були джинси з ПВА"
Викладач Київського університету театру, кіно і телебачення ім. Карпенко-Карого Дарина Шестакова навіть на вчену раду надягає джинси.
"Ще кілька десятиліть тому складно було уявити викладачів і студентів, одягнених в денім, – згадує Дарина. – Складно приживалась традиція відвідування ресторанів та інших респектабельних місць в джинсах. Коли сьогодні ми бачимо відвідувачів театру, одягнених в денім, – це зовсім не означає, що впав рівень закладів. У 1970-х Будинки високої моди, такі як Balmain і Chanel, стали комбінувати в своїх моделях денім з елітарним шовком і демонструвати на головних світових подіумах. Дизайнерські рішення додали джинсам новий статус в повсякденному житті. Крім функціональності, ми оцінили їх зовнішній вигляд: денім можна з'єднати і зі светром, і з жакетом. У них можна залізти на дерево, посидіти на тротуарі, обтруситися і піти в театр або на побачення. Сьогодні джинси – сама нейтральна і непомітна деталь гардеробу. В Україні джинсовий бум почався в 1970-х. Їх привозили дипломати і моряки. Ті, кому не вдавалося виїхати за кордон, чекали іноземців під готелем "Інтурист" і домовлялися. Але головний центр обміну і перепродажу деніму був в київському кафе "Грот" на вулиці Богдана Хмельницького ("свої" називали його "Мічиган"). В Одесі навіть було кустарне виробництво джинсів: в одному приміщень фарбували, в іншому – ставили заклепки. Оскільки багато хто навіть не знали, як виглядають справжні джинси, спекулянти могли продавати навіть звичайні бавовняні штани, пофарбовані синькою і просочені клеєм ПВА".
Для школи. Спецпошив. Фото: Levis
Знаменита модель – 501. Фото: Levis
Шоурум: вінтаж з плямами і латками
Хлопці з команди White Lightning – власники шоурума вінтажного одягу виключно для чоловіків, заснованого в 2017 році.
"Проект з'явився, щоб показати і розповісти про маловідому культуру вінтажного одягу, – діляться засновники. – У нашій колекції є оригінальний селвідж-денім: штани та куртки Levis, Lee, Wrangler 60-70-х років. Є й сучасні репродукції цих брендів, виконані за старими лекалами з використанням колишніх технологій. Якісний денім особливо добре передає історію власника, чим і приваблює цінителів. Колекціонерів в Україні чимало, і смаки у них різні. Є ті, хто любить "дедсток" – старі речі складського стану. За них шанувальники готові викласти не одну сотню, а то й тисячу доларів. Є прихильники "фейдв" – плям фарби, дірок і латок. Часом в колекції виявляються речі, куплені у родичів ветеранів Другої світової війни, які потрапили до нас в якості трофеїв. У наших особистих гардеробах є американські мисливські та військові куртки 30-х, 40-х, 50-х років минулого століття, а також штани і аксесуари тих років. У шоурум потрапляють автентичні речі з історією – ті, з яких брали приклад дизайнери багатьох брендів".
Джинси з минулим. Фото: White Lightning