Четвертий місяць мобільні групи волонтерів Гуманітарного штабу Ріната Ахметова адресно доставляють продуктові набори та аптечки для донецьких пенсіонерів. Волонтери добираються в найбільш "гарячі точки" міста, часто ризикуючи власним життям. Цією самовідданістю вони рятують життя людей похилого віку. А ті відповідають щирими словами подяки.
Одна з найчастіших заявок на "гарячу лінію" Гуманітарного штабу – це прохання про доставку додому продуктів і ліків для пенсіонерів. Дзвонять вони самі, їхні рідні та сусіди. Волонтери бачать своїми очима те, як живуть інваліди та пенсіонери в Донецьку. Вони об'їжджають сотні будинків, і скрізь одна і та ж картина: голод, відчай, щира подяка і майже дитяча радість від того, що про них пам'ятають. "Днями були у старенької пенсіонерки. Надія Михайлівна вперше отримала нашу допомогу. Нікого немає з родичів, є тільки сусідка, яка іноді допомагає, приносить їжу, – розповідає волонтер Данило. – Старенька дуже слабка, з дому вийти не може. Дуже чекала нашого приїзду".
Пенсіонери в міру можливості стежать за діяльністю Гуманітарного штабу Ахметова. Наприкінці грудня волонтери отримали лист, в якому пенсіонерка підтримувала штаб у зв'язку із затриманням Гуманітарного рейсу: "Дізнавшись про затримання машин під Донецьком, я, як людина з вищою освітою і хорошим людським вихованням, не можу підібрати слова, щоб висловити моє, і не тільки моє, обурення. Хочу побажати не здаватися, не втрачати той настрій доброти і віри в правильність своїх дій".
Пенсіонери постійно передають через волонтерів свою подяку штабу і Рінату Ахметову в листах, листівках, смс і навіть віршах. Волонтери, які приїжджають до одних і тих же пенсіонерам постійно, стають майже членами сім'ї. З ними діляться своїми бідами і радощами. "Пенсіонерка Тамара Миколаївна постійно надсилає в смс слова подяки і вірші, – розповідає волонтер Артем. – А нещодавно вона поділилася радісною новиною – вона стала прабабусею. У неї народилася правнучка Вероніка".
Волонтери зі сльозами на очах розповідають про ту щирість та подяку, з якою їх зустрічають старі: "Вони дуже цінують увагу і турботу. Для них наш приїзд – це порятунок і радість. Ми фотографуємо наших пенсіонерів, коли привозимо продукти і ліки. Старі, яким говорять, що потрібно зробити фото для звіту, просять почекати, щоб вони могли переодягтися. Дуже повільно, з великими труднощами пересуваючись, бабусі і дідусі надягають новіші халати, хтось – святкові сукні, дідусі – краватки, зачісуються і дуже хвилюються, перед тим, як роблять знімок". Для цих строків проста формальність перетворюється на дуже важлива подію. Так вони можуть висловити свою вдячність за те, що про них пам'ятають.