ЗСУ. Фото mil.gov.ua
Україна має шанс значно підвищити свою обороноздатність. Про це на сторінках Newsweek пишуть політолог корпорації RAND Ендрю Радін і колишній заступник Держсекретаря США з контролю над озброєннями і міжнародної безпеки Лінн Девіс.
Автори нагадують про недавно опублікованих висновках RAND щодо українського сектора безпеки. Дослідження було проведено на прохання адміністрації президента України. Його автори закликали провести ґрунтовну реформу як в системі внутрішньої безпеки, так і в оборонному секторі. Оцінюючи оборонну галузь, експерти RAND вивчали широкий спектр інститутів: від розвідки, служб внутрішньої безпеки до оборонно-технічних служб. Крім того, було проведено аналіз усіх рівнів від бойових одиниць до міністерств.
До початку війни в Донбасі українська армія фактично була небоєздатною. З 2014 року відбулися серйозні поліпшення, проте в України все одно залишилися ґрунтовні проблеми, які не можна легко вирішити за допомогою іноземної зброї або допомоги. Однак якщо їх усунути, боєздатність Збройних сил України виросте, вони почнуть ефективніше використовувати ресурси і зможуть досягти євроатлантичних стандартів прозорості та відповідальності.
Автори відзначають, що зараз в Україні існують розбіжності і неясності щодо того, як виконавча влада керує сектором оборони і безпеки. Повноваження президента в цій сфері фактично не відрізняються від повноважень уряду.
Українське міністерство оборони і Генеральний штаб ЗСУ не з'єднані в єдину ланцюг командування. В цей же час, обома відомствами керують військові офіцери, що підриває координацію, відповідальність і громадський контроль. Служби внутрішньої безпеки, розвідки і армія не обмінюються даними.
Головне відомство, яке забезпечує координацію – це РНБО. Але воно виконує роль форуму для обговорень і має дуже обмежені повноваження з регулювання рішень чиновників. Ряд кроків може допомогти вирішити ці проблеми. Зокрема, слід чітко розмежувати повноваження не тільки високопоставлених чиновників, а й керівників всіх рівнів, а також розширити роль РНБО, реструктуризувати оборонний істеблішмент і помістити Генеральний штаб ЗСУ під контроль громадянського міністерства.
Також, незважаючи на значний прогрес в технічному забезпеченні армії, досі існують прогалини, які можна легко заповнити західним обладнанням і тренуваннями.
У України є велика оборонна промисловість, яка виробляє широкий спектр передового військового обладнання. Але ця індустрія зосереджена на експорті частково і через українського законодавства. Позаконкурсні контракти як частина щорічного оборонного замовлення підривають конкуренцію та ефективність.
Україна досягла значних зрушень завдяки новій прозорій системі електронних закупівель. Але стара система закупівлі озброєнь продовжує перешкоджати уряду мобілізувати оборонну індустрію для ефективного забезпечення військових потреб України.
У 2014 році українські бойові підрозділи не мали навіть базового забезпечення. Зараз ця проблема вирішена. Однак Україна продовжує покладатися на "паперову" систему обліку озброєнь і забезпечення. Без сучасної електронної інвентаризаційної системи США і інші союзники не зможуть передати Україні сучасну зброю. Крім того, проблеми зі своєчасною доставкою критично необхідного забезпечення збережуться. Автори відзначають, що це лише кілька проблем з великого списку викликів, які стоять перед українським оборонним істеблішментом.
Корінні і важливі зміни повинні бути проведені саме українцями, а не іноземними радниками. США і західні союзники повинні лише підтримати і допомогти провести ці зміни.
Раніше міністр оборони Степан Полторак заявив, що досвід не тільки України, але і Грузії, Сирії, показує, що будь-які домовленості з Росією нічого не варті. "У цій ситуації нам потрібно розраховувати на реформоване і сильне військо, політичну і економічну підтримку партнерів і продовження санкцій проти агресора", – сказав міністр.