У бомжів в житті три завдання: знайти їжу, зігрітися і поспати / Фото: Анастасія Іскрицька
4 квітня стане чорним днем для українських бездомних. Вони більше не зможуть реєструватися (прописуватися) в центрах соцобслуговування і соцзахисту, якщо там їх не забезпечать койко-місцем. Цього вимагає стаття закону про розширення повноважень місцевих органів влади. У центрах соцзахисту кажуть, що вони будуть змушені припинити реєстрацію бездомних зовсім, оскільки можливості надати їм спальні місця у них немає. Це означає, що бездомні люди можуть втратити належні їм за законом виплати: соціальну допомогу або пенсію.
Погіршує ситуацію й те, що, за підрахунками волонтерів, за два останні роки бомжів в країні стало приблизно на 20% більше через війну на Донбасі і анексію Криму. Зараз, за даними Мінсоцполітики, в країні налічується близько 30 тисяч бездомних, але це лише ті, хто звернувся за допомогою. В реальності ж, за оцінками експертів, таких – близько 200 тисяч. І стане ще більше.
ДОПОМОГА. Держава намагається допомагати бездомним – але тільки тим, хто звернувся за допомогою. Таких зовсім мало – приблизно 1 з 8, визнає влада. В офіційній відповіді Мінсоцполітики нам повідомили, що за 2015 рік вони обслужили 25,8 тис. бездомних: допомагали у відновленні документів, пошуку роботи, місця тимчасового проживання і харчування. Але тільки за останній рік кількість людей, які потребують допомоги, зросла в рази. Так, в Одеській області кількість бомжів збільшилася в 2,6 рази, майже до 8000 осіб (докладніше див. інфографіку).
Стало більше звернень до центрів соцобслуговування також у прифронтових Дніпропетровській і Харківській областях. Соціологи пояснюють ці сплески міграцією бездомних з Донбасу і Криму, де людей позбавили будь-яких можливостей виживати, а також кризою: все більше людей, особливо в сільській місцевості, втративши постійне місце роботи, змушені поневірятися по країні, після чого осідають в містах багатших.
За словами президента об'єднання громадян "Народна допомога" Івана Ковалишина, зараз в країні налічується 175-200 тис. бездомних. "У зв'язку з війною тільки в Києві за два роки бездомних стало більше на 20%, і тепер їх понад 20 тис. осіб, – говорить президент Всеукраїнського благодійного фонду "Соціальне партнерство" Олена Поліщук і додає: – Закон (про розширення повноважень місцевих органів влади. – Авт.) лише погіршить ситуацію, адже багато людей не зможуть отримати тимчасову прописку. Це означає, вони автоматично втратять соціальні виплати, можливості працевлаштуватися або отримати безкоштовну медичну допомогу, а відповідно – і змінити своє життя на краще".
ДОЛІ. Юрій з Донецька рік тому відразу втратив сім'ю і житло: дружину і двох дітей вбив снаряд, який влучив у будинок, випущений бойовиками. Кілька місяців він поневірявся в "сірій зоні", намагаючись підробити, а потім осів у Києві. Зараз він волонтер в одному з центрів зайнятості, де має ліжко і їжу, і намагається відновитися після психологічної травми.
А у фонді "Соціальне партнерство" вже кілька місяців отримує безкоштовну їжу цілий взвод колишніх бійців з АТО (20 осіб): їх мобілізували, а через рік звільнили. Удома їх ніхто не чекає. "Ці люди мають документи, але у них немає ні житла, ні роботи. Зараз вони сподіваються знову повернутися на фронт – або за контрактом, або за призовом. Але поки що марно", – розповіли нам в фонді.
НЕ ХОЧУТЬ. Втім, вистачає також бездомних, які і не прагнуть повернутися до нормального життя – навіть з допомогою держави або волонтерів. "Бездомними зазвичай стають з двох причин: шахрайське позбавлення житла і проблеми з родичами. Наприклад, майбутній бомж не працює, пиячить – і його виганяють з дому, – роз'яснила нам психолог Надія Остапенко. – Але у тих, хто прожив хоча б рік на вулиці, борючись за задоволення трьох основних потреб – їжа, сон і місце, де можна сховатися від холоду, – виникають психологічні проблеми. Одні сприймають бажання оточуючих допомогти як подачку – і відмовляються, мовляв, сам знайду, чим прогодуватися, раз я вижив. Ну а інші просто не знають, куди звернутися".
І це дійсно так: 50-річний бомж Михайло розповів "Сегодня", що у нього шахраї відібрали квартиру. Він вже 4 роки живе в колодязі теплотраси поруч зі своєю хрущовкою: "Збираю пляшки, здаю макулатуру, добрі люди допомагають їжею і грошима. Я був в центрі соцдопомоги. Але мені не подобається підкорятися розпорядку дня – а тут я сам собі господар", – каже Михайло.