Світле волосся. Арабські жінки підходять поцікавитися, як стати блондинкою. Фото: з архіву Н. Кудрі
Еміратська діаспора на 90% складається з людей 25-35 років. Школи та садочки тут можуть обходитися до $ 6000/місяць, тому ОАЕ більше підходять для холостяків, ніж для родин з дітьми. Місцевого населення в країні всього 11 відсотків, решта – емігранти. При цьому громадянство отримати практично нереально, через що в країні постійна "текучка" кадрів. В середньому, як розповідає колишній куратор української діаспори Василиса Ганджа, люди тут живуть 3-5 років, після чого повертаються до України або шукають іншу країну, щоб пустити коріння.
Гастролі і весілля
2006 року Наталія Кудря поїхала на три місяці до Дубая з гастролями, вийшла заміж за мусульманина, і вподобала азіатську кухню.
"Наша трупа виступала в театрі, де замість звичайного залу був ресторан. Я була вокалісткою, – розповідає Наташа. – Шоу так сподобалося, що нам запропонували затриматися. Коли контракт закінчився, я залишилася там у відпустку. Тоді і зрозуміла, що вже звикла до тутешніх красот, розпорядку життя і до бездоганного сервісу. Сумую тільки за своїми близькими".
Саме в Дубаї Наташа познайомилася зі своїм чоловіком. Після шоу-бізнесу працювала викладачем музики, а зараз знаходиться в декреті і виховує дочку:
"Мій чоловік – мусульманин. Ми вирішили не піднімати тему релігії, щоб не було ніяких розбіжностей. Мені спочатку було легко тут адаптуватися, оскільки зрозуміла: до чужого монастиря зі своїм статутом не зайдеш. Культури у нас дуже різні. Араби часто шкодують нас: "Ах, як шкода, що ви такі невіруючі. Ходите голі, роздягнені, тому на небесах вас чекають пекельні страждання!". Але дивитися на красивих українських жінок їм, звісно ж, подобається. Оскільки я блондинка, то звикла до підвищеного інтересу до себе: до мене вже тисячу разів підходили жінки, запитували про колір волосся і просили номер стиліста, який так вміє фарбувати. І дивувалися, дізнавшись, що це мій натуральний колір! Азіатам подобається переймати європейські стандарти краси. А ось нашу культуру в цілому вони не розуміють".
Перший час їзда вулицями нагадувала якусь комп'ютерну гру, зізнається Наталя. Хмарочоси, вогні машин схожі на комп'ютерну графіку. А на будь-якій пальмі або камені може виявитися відеокамера.
"Всі державні установи пов'язані між собою, – пояснює Наталя. – Якщо не виплатив штраф за перевищення швидкості – людину навіть не випустять з країни, поки вона не заплатить за рахунком. До речі, у нас тут консули – чудові люди! Всі "щирі українцi", з ними дуже приємно завжди зустрічатися, спілкуватися, вирішувати питання щодо документів. Якщо їхати до Еміратів надовго, потрібно обов'язково запастися протизапальними, знеболюючими і антибіотиками. Перший похід до місцевої лікарні виливається в $ 500, а багато медикаментів продають тільки за рецептом. Причому перші півроку хворіють всі емігранти. Думаю, справа в кондиціонерах – їх забувають чистити. Я теж перші півроку практично не переставала кашляти, поки не адаптувалася".
Наталя каже, що українці найчастіше працюють в музичній сфері – вчителями в музичних школах, в нічних клубах і кабаре. Також наших можна зустріти як продавців одягу, взуття, годинників. Дуже багато українських дівчат в модельному бізнесі.
"Нам є чим пишатися: одна українська жінка стала менеджером Дубаймолла, – каже Наталя. – Це найбільший торговий центр в світі! До речі: українкам заборонено законом бути хатніми робітницями! Ми дуже красиві, і українка в будинку – удар по самолюбству арабок. Місцеві жінки ходять в чорних абаях і хустках. Все, що вони можуть показати, – це хороший манікюр, дороге взуття, сумка, годинник, макіяж і хороший автомобіль".
Наречена. У Наташі з новою родиною немає культурних розбіжностей. Фото: з архіву Н. Кудрі
Бонуси: особистий водій в ОАЕ і стоматолог в Києві
Маркетолог Анастасія Погиба відома завдяки "Дубайським історіям" – україномовному блогу про подорожі в Instagram. Вона приїхала до ОАЕ не стільки заради заробітку, скільки втілити свою мрію. Анастасії вислали запрошення і контракт в ОАЕ після онлайн-співбесіди.
"Для IT-компанії, куди мене запросили, був важливий диплом про вищу освіту і рекомендації попередніх роботодавців", – розповідає Настя.
Після надання необхідних документів роботодавцю компанія забезпечила її не тільки квитком, візою і страховкою, але надала житло в готелі і навіть особистого водія на два тижні.
Настя любить прогулянки містом. Фото: з архіву А. Погиби
"Дівчатам, які одні переїжджають працювати до ОАЕ, я не раджу погоджуватися на роботу з зарплатою, якої б вистачило тільки на їжу і транспорт, – ділиться Настя. – Яким би гарним на картинках не було місто, його неможливо полюбити, якщо там у вас якщо там у вас нічого немає, крім койко-місця. У вільний час я намагаюся ходити до зали, вести блог, їздити на пляж. Сумую за київськими прогулянками в парку на свіжому повітрі, хорошим кіно, фестивалями під відкритим небом, по хрусткому снігу під ногами. В Україні набагато дешевше і якісніше ремонт одягу та взуття, стрижка. В Україні я буваю мінімум тричі на рік. Намагаюся не пропускати сімейні свята. Буває прямо з аеропорту я їду до стоматолога. Лікування зуба в Дубаї обійшлося б в півтора-два рази дорожче, ніж купити квиток до Києва! З ОАЕ я привожу фініки з цукатами або в шоколаді. Іноді, для знайомих, я привожу телефони – в Еміратах техніка коштує дешевше, ніж в Україні. А ось до Дубая везу з собою мед, варення, зефір, гречку, вино і косметику.
Арабська кава. В етнографічному селі Heritage Village. Фото: з архіву А. Погиби
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
Ефект вітрини: дорогі дитсадки і праця цілодобово
Олексій Чусов переїхав до Дубая з дружиною і дочкою 2012 року: його запросили працювати менеджером зали в дорогому ресторані.
"Утримувати дитину в Еміратах нереально дорого, – ділиться наш герой. – Дитячий садок обходився нам близько $ 2000 на місяць. І це без харчування: враховуючи мультинаціональність міста, кожен вважає за краще свою їжу. Пощастило, що ми знайшли садок неподалік моєї роботи. Вранці загортали снеки, а в обід шеф-кухар нашого ресторану готував обід, і я в перерві ніс його дочці. Але великі і міжнародні компанії іноді покривають працівникам витрати на садок і школу, медичну страховку та раз на рік квитки на літак. Особливо, якщо ти – кваліфікований спеціаліст".
Зате в Дубаї дуже багато парків з атракціонами, і є де погуляти навіть при спеці в +50 градусів. Можна пограти в стрілялки, пострибати на батуті та, звісно ж, наїстися морозива. Дорослим теж є чим зайнятися у вільний час.
"У мене є один приятель Хасан – ну просто "арабський хохол", – сміється Олексій. – Він може годинами безперервно говорити інсценівками і алегоріями. З ним ми іноді вибиралися покататися на джипі в гори. Емірати – це країна, до якої приїжджають заробляти або робити бізнес. Витрачати багато на розваги нераціонально – потрібно відкладати. Тому нас зібралася невелика компанія російськомовних для ігор в "Мафію".
Хобі. До пустелі на джипі Олексій їздить з "арабським хохлом". Фото: А. Чусов
"Що Емірати – це вітрина, яка себе продає: "Приїжджайте, у нас золоті банани ростуть прямо на деревах, а гроші валяються на підлозі", – з посмішкою говорить наш герой. – Але щоб їх заробити, потрібно добре попрацювати. Бувало, я приходив на ранкову зміну і працював до 3 години ночі (майже добу!). А наступного ранку – приходив відкривати ресторан... Бувало, працював без вихідних кілька тижнів поспіль, щоб закріпити результат. На другий рік постійні відвідувачі вже почали зі мною вітатися і кликати по імені. А на третій все вже знали, що я з України, цікавилися ситуацією в нашій країні і додавалися в Facebook. У такої роботи є два плюси. Якщо ти не дурень, стаєш хорошим психологом: розумієш, з ким можна пожартувати і як працювати з запереченнями. Я завжди відрізняв наших за манерою одягатися і прикурювати сигарету. Їм я сам приносив меню і говорив російською: "Здрастуйте". Це багатьох дивувало, а мені було приємно. Другий плюс моєї роботи – нескінченне пізнання. Наприклад, працюючи в ресторані, я освоїв науку продажу алмазів! Дізнався, як їх обробляють, як продають. А також – як обманюють при продажі, як не попастися і як обдурити того, хто хотів обдурити тебе".
Спочатку Олексію дуже подобалися Емірати. До того моменту, коли розпочалася літня задуха.
"Раніше це було екзотикою, а потім я занудьгував за "пушкінською осінню", – ділиться Олексій Чусов. – Взагалі я мрію жити в Японії: у них багато дивного, але мені імпонує їх поняття честі. В Еміратах не крадуть тільки тому, що всюди камери. Якщо зловлять на крадіжці – посадять до в'язниці або депортують. Як сказав один місцевий: "Арабам не потрібна демократія. Їм потрібна палиця, і щоб нею лупили, інакше буде хаос". Олексій зміг перевірити цю мудрість на власному досвіді, коли намагався вибудувати демократичні відносини з підлеглими: "В обличчя вони тобі кланяються, а відвернешся – тут же готові плюнути в спину".
Спілкування. Найцінніше, що Олексій отримав під час роботи в ресторані, – вміння налагоджувати контакт з різними національностями. Фото: А. Чусов
Пристрасті: до Еміратів за чоловіком
Руслан Швець і Анастасія Григорович зустрічалися ще в університеті, де обидва навчалися на юридичному факультеті. Зараз вони одружилися, живуть і працюють Дубаї. Але 3 роки тому все було зовсім інакше:
"Про мій переїзд до ОАЕ можна написати книгу, – ділиться Настя. – Руслан завжди був налаштований на переїзд. Батьки його завжди підтримували в цьому, а ось мої, навпаки, були категорично проти. Мама бачила мене юристом, обіцяла, що мене не випустять за кордон, і забирала паспорт! Одного разу, поки вранці вдома нікого не було, я зібрала речі і покинула країну. Сівши до літака, я зателефонувала тільки бабусі. Вона мене заспокоїла, що все обійдеться, що я повинна сама вибирати, як прожити своє життя. Це мене надихнуло. Мамі я відправила смс: "Вибач, але ти не залишила мені вибору".
Своїм рішенням Настя ошелешила всіх родичів. Родина розділилися на два табори: "Вау, молодець, ризикнула" і "Як вона могла так вчинити з батьками, втікачка".
"Головною умовою переїзду було те, що я стану дружиною Руслана, – розповідає Настя. – Ми розписалися 21 травня, як він і хотів. Це була дата весілля його батьків. Вони були для Руслана прикладом щасливого сімейного життя. Цього дня мама вперше знову заговорила зі мною, і поступово все налагодилося. Вінчались ми вже в Україні: запросили 150 гостей, святкували 3 дні.
Коли я повертаюся до України, я рву траву прямо з газону біля аеропорту і починаю дихати на повні груди. Свіже повітря в ОАЕ влітку – рідкість. У батьків мене завжди чекають пюре і курячі котлетки. А з собою я везу фініки і лічі, мангустін і зелений кокос. Для батька – кава".
Спочатку до Еміратів поїхав Руслан – в розвідку. Перший рік він тут жив один, працював офіціантом в режимі: робота-дім. Зараз він – менеджер в ресторанному бізнесі, але у вільний час все одно підробляє. Він уже змінив дві машини, і зараз їздить на BMW Х5:
"Я давно готувався до переїзду. В Еміратах знайома допомогла мені розібратися з документами. Тут дуже велика українська громада, ми збиралися разом на День незалежності. Людей, які з СНД, дуже легко впізнати, особливо туристів. Вони думають, що можуть поводитися як захочуть, якщо у них є гроші. В таких випадках я розмовляю англійською. Найбільше в ОАЕ мені подобаються чистота і технології, навіть ДТП можна оформити через смартфон. Коли приїжджаю додому, відчуваю цей контраст. Одного разу навіть довелося зробити зауваження братові – щоб не смітив".
Мечеть шейха Зайда. Подорож до Абу-Дабі на вихідні. Фото: з архіву Р. Швеця