Христина Нагорна. До 110 років працювала на своєму городі, а в 114 ще доглядала за курками
Сьогодні – міжнародний день літньої людини. Ми вирішили приєднатися до свята і привітати найстаріших жителів нашої країни. Як розповіли нам в Нацреєстрі рекордів України, після смерті 117-річної мешканки Коломиї Катерини Козак найстаршою українкою є підстави вважати 115-річну жительку села Жадове Чернігівської області Христину Нагірну. "Ми плануємо поїхати до цієї жінки, щоб зібрати всю потрібну нам інформацію і після перевірки документів, очевидно, вона буде офіційно вважатися найстаршою українкою", – сказала нам представник Нацреєстр рекордів Лана Вєтрова.
На Чернігівщині "Сегодня" розшукала Христину Нагірну. Незважаючи на вік, старенька, яка народилася 1 липня 1900 року, не проти і пожартувати. На питання про те, який у неї секрет довголіття, Аврамівна, як її шанобливо називають в селі, жартує: "Так смерть приходила, але мене не було вдома. А якщо серйозно, то в житті довелося багато працювати, в тому і секрет довголіття. У молодості працювала свинаркою і дояркою (місцевій пресі вона розповідала, що працювати почала з 10 років. – Авт.). У 110 років ще працювала на своєму городі, в 114 – ще доглядала за курочками і кролями, а от у 115 почав псуватися зір і стала погано чути голоси в телефоні. Треба вуха пробивати (сміється. – Авт.), – розповіла нам Христина Аврамівна. – Зараз, спасибі, мені допомагає мій сусід. Жила в царські часи, пережила дві світові війни, сподіваюся, що переживу і нинішню. Можу дати пораду: треба миритися всім". Сусіди Нагірної говорять, що їх Аврамівна ще й відунка – заговором позбавляла людей від хвороб і нещасть.
69 РОКІВ РАЗОМ. За даними Нацреєстру рекордів, в Україні є і подружня пара похилого віку, яка живе у шлюбі довше решти українців: "Це подружжя Мокляк Ганна Артемівна і Андрій Олексійович". Цю сім'ю ми розшукали на Полтавщині, у селищі Нові Санжари.
"У наступному році буде 70 років, як ми з чоловіком живемо разом (у народі цей термін називають благодатним весіллям. – Авт.), – з теплотою в голосі розповідає Ганна Артемівна. – З чоловіком познайомилися, коли я йшла з клубу додому, мені тоді було 17 років, а він підійшов до мене і запропонував провести. Разом їздили на навчання до Полтави, у вихідні приїжджали в село – у мене, і у нього тут жили батьки. Після знайомства в молодості ми з ним спочатку втратили зв'язок: його забрали в армію, потім війна, яка розлучила нас на цілих 6 років. А ось вже після війни ми приїхали в село і в 1946 році одружилися".
На питання про те, як наречений зробив їй пропозицію, жінка згадує: "Ми поважали один одного, він не палив, не випивав, батьки були згодні на шлюб. У нас не було так, як зараз живе молодь, тобто ми не жили цивільним шлюбом. Чи залишилася любов в ці роки? Любов була в 20 років, зараз залишилася повага один до одного. Зараз мій чоловік лежить з переломом шийки стегна, а я за ним доглядаю. У вівторок відзначили його 97-річчя".