Олександр Караваєв. 11-й номер. У першій грі записав на свій рахунок 1 гол + 1 ассист
Рік українських футболістів в Туреччині почався і добре, і погано. Он Селезньов вже знайшов там тренера... з боксу, яким, виявляється, багато років займається! При цьому за "Карабюкспор" Євген дебютував з поразки 1:4 від "Аланьяспора". Але найприкріше: його партнер Рибка в цьому спарингу, зіткнувшись зі своїм же захисником, пошкодив коліно і вибув до 8 тижнів. Тепер пересувається на милицях. Ось вона, розтренованість. Або надмірне бажання себе проявити? Краще справи у Караваєва, який, ніби виправдовуючи отриманий в "Фенербахче" 11-й номер, видав 1 гол + 1 ассист в контрольній грі з "Денізліспор" в Анталії (5:1). После цього вінгер, орендований стамбульцями у "Шахтаря" на півроку, охоче приділив час "Сегодня", вразивши нас впевненим вимовою важковимовною імен своїх турецьких одноклубників.
— Що мене найбільше здивувало? Ван Персі, Шкртел, Волкан Демірель – люди зі світовими іменами, а в спілкуванні, як звичайні хлопці з двору. Всі розуміють, що ти новенький, і допомагають в плані адаптації, – каже Караваєв. – Шкртел, що не запитаєш, підкаже. Він навіть російську трохи знає. Турки – Хасан-Алі Кальдірім, Шенера Осбайраклі – цікавляться: "Якою мовою розмовляєш?". Я кажу: "Ну, англійською". Майже всі її тут розуміють. І що найголовніше, не пхають, якщо, скажімо, пас неточний віддав. А якщо виправляєшся, аплодують. Посвята в новачки команди? Поки що її не було. І на краще! Я таких заходів соромлюся. Але якщо вже доведеться, якусь пісню, думаю, заспіваю. Найбільше тут мені допомагає Нойштедтер. Рома з Дніпра. Крім англійської, німецької, турецької, знає і російську. Тож перекласти може все!
— Ваш перехід до "Фенер" супроводжувався анонсами битви за місце в складі з Ленсом. І ось з його передачі ви забиваєте свій перший гол за клуб...
— Джермейн – класний хлопець! Коли я зайшов до автобусу, він відразу мені сказав: "Іди сідай до мене, мій друже! Будемо разом". Він згадав, як я в "Зорі" грав проти нього. Питав про динамівців, про Ярмоленка, був здивований, що Рауль Ріанчо зараз у збірній України. Тут немає такого, як у нас прийнято, – мовляв, якщо людина – твій конкурент, то ви з ним не спілкуєтеся. Ніяких підстав, недолюблювання.
— У якому амплуа вас бачить Дік Адвокаат?
— Говорили з ним, до речі, англійською. І тренер відразу сказав, що бачить мене на моїй рідній позиції правого півзахисника. Вона у них проблемна. Того ж Ленса ставили туди вимушено. Зараз я вийшов праворуч, Джермейн – зліва. Вибігли в контратаку, і з другого його пасу я забив. Відчуття в той момент? Якщо чесно, трохи заспокоївся. Тому що від розуміння того, до якого клубу я прийшов, з якими вболівальниками, як не крути, переживання були. А я хочу довести, що приїхав не номер відбувати.
— На вигляд від Адвокаата віє холодом, він – як камінь...
— Та ні! Адвокаат ще той веселун, хоча на тренуваннях може і гримнути. А так – європейська людина: і по плечу грюкне, і пожартує. До речі, партнери питали у мене: "Як до тебе звертатися?". Я кажу: "Як хочете: Олекс, Олександр, Кара, Саша". А тренер сказав: "Саша! Я знаю це ім'я". Працював адже в "Зеніті". Так мене все і називають – Саша.
— А як у вас з турецькою?
— Деякі слова вже розумію. Мараба – привіт, тешеккюр едер – спасибі, башкан – президент. Але вчителі турецької не найматиму, краще англійську підтягнути.
— Турки пишуть, що ви раніше всіх приходите на тренування, за 15 хвилин до початку...
— Та ні. У Стамбулі тренувань ще не було. Зараз у нас збори в Анталії. І всі приходимо одночасно. До речі, тут море фанів навіть на тренувальних заняттях, купа папараці. Команда користується величезним інтересом. Всі з тобою фоткаються, просять подарувати футболку. Але ту, в якій провів дебютний матч, залишив собі. На пам'ять.
— Приклад Бойка, у якого в Туреччині не склалося, вас при переході не насторожував?
— Ні, звичайно! Якщо тобі треба, ти себе покажеш. Якщо не хочеш, у тебе нічого і не вийде. А у мене величезне бажання, я хочу рости.
— Уже встигли оселитися в Стамбулі?
— Ще ні – відразу поїхали на збори. Я, звичайно, питав щодо житла. Сказали, що кілька днів побуду в готелі, а потім поселять до закритого котеджного комплексу, де мешкають гравці команди. Тоді вже до мене приїде і родина.
— До речі, близькі не відмовляли від Туреччини, враховуючи численні теракти в цій країні?
— В футбольні питання близькі взагалі не лізуть. Стосовно терактів, звичайно, відмовляли. Ну а що робити? Я жив і грав в Запоріжжі – за 200 км йде війна. Так, в Стамбулі відбуваються теракти, але якось же 18 млн осіб тут живуть. Повторюся, це для мене великий крок у кар'єрі, пробуватиму.
— У "Фенер" сватають Гладкого, Сидорчука...
— Буду тільки радий їх приїзду. Ми дружимо. У нас спільний агент – Вадим Шаблій.
— Навесні "Фенербахче" чекає матч проти "Карабюкспора". Чи готові забити Рибці, як Кравець забив Бойку в Іспанії?
— Ну, на полі вже не дивишся, друг проти тебе грає чи брат.