Укрзалізницю "реформуватиме" поляк. Войцех Бальчун виграв відкритий конкурс на цю посаду. Рок-музикант по життю, у себе на батьківщині він також займався реформуванням польської залізниці. Але по зубах йому наш залізничний монстр? Віталій Литвин провів зухвалий експеримент: проїхав на поїздах від Києва до Варшави. І ділиться своїми враженнями прямо зараз.
Я зараз в Білій Церкві на вокзалі. Спробую перевірити – чи є інфраструктура, і почнемо з малого.
Заходимо в туалет.
Туалет – найпростіший. Бруд і сморід – так буде правильно і лаконічно описати обстановку в убиральні.
Ми заздалегідь купили квитки на поїзд Маріуполь-Львів. І тут же наткнулися на нестиковки в часі.
У моєму квитку час прибуття до Львова зазначено як 14:58, але інформація на сайті Укрзалізниці говорить..... до Львова цей поїзд прибуває о 17:23. Кому вірити – залишається загадкою.
Вирушаємо в дорогу.
За традицією, замовляємо в поїзді – ні, не міцні – гарячі напої. Розчинна кава – 7 грн, пакетований чорний чай – п'ять.
І відразу вирушаємо на ревізію санвузла.
Запах тут непередаваний.
На питання провідниці – чому ж туалет не прибирається – отримуємо приголомшливу відповідь.
Так зараз скільки людей вийшло і військових! Не встигаю!
Не встигає провідник прибирати і в самому вагоні. Бруд – всюди.
Крім того, в поїзді – холодно. Протягом усього шляху прямування ми сиділи у верхньому одязі. А пасажири, які слідували з Маріуполя, в ній ще й спали.
Гріються пасажири, як вміють, – спиртним. Провідник – не проти. Дозволяє, всупереч закону, і курити в тамбурі.
Незважаючи на те, що тут написано "Не курити", приміщення в тамбурі прокурено не один рік.
Прибуваємо до Львова і дивимося на годинник.
14:57 хвилин. Наш потяг до Львова прибув навіть на одну хвилину раніше, ніж зазначено в квитку, і набагато раніше, ніж зазначено в розкладі на сайті Укрзалізниці.
Українців таким сервісів в поїздах – не здивуєш.
Чи то справа – іноземців. Світові легенди – британські музиканти з групи "Юрай Хіпп" проїхали з Одеси до Харкова. І тепер про старі українські потяги, немиті туалети і "бабусин" чай у склянках знає увесь світ.
Туалет в нічному поїзді з Одеси до Харкова. Ці поїзди старі в усіх відношеннях.
Чи підуть в минуле "старовинні" вагони і чи прийдуть їм на заміну сучасні, тепер вирішуватиме інший рок-музикант, поляк Войцех Балчун.
З піснею по життю рокер йде останнє десятиліття.
Що не заважало йому успішно керувати транспортним підрозділом ПКП-Карго в Варшаві. Тепер свій досвід Болчун готовий застосувати в Україні – поляк виграв конкурс і очолив Укрзалізницю.
"Знаю, які проблеми пов'язані з функціонуванням залізниць. Для мене це величезний виклик – і особистий, і менеджерський", – говорить Болчун.
Модель функціонування "Укрзалізниці" – зовсім інша, ніж в Польщі. Те, що зараз відбувається з залізницями в Україні, схоже на те, що відбувалося в 90-х роках з польськими залізницями.
Що змінилося за 20 років, ми можемо побачити особисто. Продовжуємо експеримент уже на території Польщі.
Сідаємо в звичайну приміську електричку до Жешува.
М'які зручні сидіння, чистий вагон, електронне табло, комфортна атмосфера. Проїхати "зайцем" не вдасться. У поїзді працює контролер.
Не можу не перевірити вбиральню.
Тут немає жахливого запаху як в українських поїздах. Тут приємно пахне якимось ароматизатором. Тут чисто, прибрано, приємно.
Шлях у нас довгий, і це відмінний привід для задушевних бесід з місцевими. Яцек – 40-річний учитель. Кожен день їздить електричкою на роботу з Перемишля в Ярослав. Так що – практично експерт.
"З 90-х років відбулися величезні зміни – як в гарну, так і погану сторону. З хорошого: покращилася інфраструктура – вокзалів, шляхів і складів", – говорить він ..
Але в цілому, якщо порівнювати з 90-ми, зараз ситуація набагато краща.
Прибуваємо в кінцеву точку – Жешув. Тут ми пересядемо на поїзд підвищеної комфортності Інтерсіті до Варшави.
Зручне купе, де відразу можуть розміститися 8 осіб. М'які сидіння, чисто і комфортно. Швидкість поїзда на всьому шляху проходження – 115-120 км/год.
Всі ці 20 років польська залізниця розвивалася стрімкими темпами.
Зараз від Варшави до Гданська – а це трохи більше 400 км – можна дістатися на супершвидкісному поїзді "Пендоліно" всього за 2 з половиною години.
Якість обслуговування та комфорт на залізниці забезпечили приватні компанії. Державна ВКП перестала бути монополістом і з'явилася конкуренція.
Разом з поїздами змінилися і пасажири. У вагонах не смітити, не курять і не вживають алкоголь. За порушення правил – величезні штрафи.
Наш експеримент, як і подорож, завершився. Різниця між українськими і польськими залізницями – величезна. І тим не менше, не все так погано в Україні. Наші поїзди Інтерсіті – хоч їх поки і мало – нічим не гірше за польські "Пендоліно".
Цю та інші новини ви можете подивитися у випуску інформаційної програми "Події тижня" на каналі "Україна".