Фото: novostiphuketa.com
Світ відзначає Міжнародний день визволення в'язнів нацистських концтаборів – у Другу світову війну через них пройшло 18 мільйонів людей, і 11 мільйонів з них не вижили. Людей знищували в газових камерах, проводили на них медичні експерименти, а ті, кому пощастило залишитись в живих, через півстоліття згадують про фашистські концтабори з жахом і сльозами на очах. З колишньою ув'язненою Аушвіцу Анастасією Гулей спілкувались журналісти "Сегодня".
Анастасія Гулей пройшла Аушвіц і на власні очі бачила, як людей вели на смерть. Каже, коли в'язнів переводили до газових камер, на вулиці грав оркестр, і ті, кого щойно привезли до табору, не підозрювали, що їх чекає смерть у муках.
"Діти грали своїми іграшками: хто машинку тягнув, хто лялечку тримав, хто м'ячик підкидав. Хотілося крикнути: люди, не йдіть! Розбігу, хто помре, хто залишиться. Ніхто з них не знав, вони слухняно йшли туди, де на них чекав ціаністий калій, а потім крематорій", – згадує Анастасія Гулей.
Під час Другої світової окупована Європа була майже суцільним концтабором. За різними підрахунками, працювало чотирнадцять тисяч таборів смерті. Там нацисти тримали 18 мільйонів чоловік, причому 11 мільйонів з них було винищено. В Аушвіці Анастасії було вісімнадцять. Щоб вижити, вона виснажливо працювала.
"Потрапиш до лікарняного бараку, то вже прямим ходом в крематорій. Ніхто там нікого не лікував", – зазначила Гулей.
Зараз їй важко пересуватися самостійно, але кожного року вона знаходить сили прийти цього дня до Меморіалу в Бабиному Яру.
Коли почалося визволення Польщі, нацисти терміново перевезли Анастасію разом з іншими працездатними в'язнями вглиб Німеччини. Але день звільнення все ж настав – вона пам'ятає його до найдрібніших подробиць. За півкроку до свободи, коли війська союзників вже рухалися на Берлін і в серцях в'язнів з'явилася надія, нацисти вдалися до останнього, нелюдського вчинку.
"Нам дали неждано-негадано по шматочку хліба. І виявилося, що цей хліб – отруєний. З нами хотіли покінчити в Берлінгбельзі, щоб жодного свідка не залишилося. Яке янголятко врятувало мене – тільки замало було тих янголів, тому що дуже багато було жертв. Ніхто їх ховав, не спалював, їх виносили з бараку", – згадує Анастасія.
Після звільнення табору радянськими військами 1945 року, до 1947 року його частину використовували як в'язницю НКВД. А потім на пам'ять жертв Польща заснувала тут музей. На місці ліквідованих газових камер – меморіальний комплекс, що містить пам'ятні послання на двадцяти мовах світу, серед них – і на українській.
Нагадаємо, раніше ми писали про візит Папи Римського Франциска до колишнього концентраційного табору Аушвіц-Біркенау під час його відвідин Польщі.
Також торік в Україні помер останній в'язень концтабору "Майданек", який пережив і жахи сталінського ГУЛАГу.