В столиці відкрили меморіальну дошку в пам'ять про ключового ліквідатора.
Важливі і раніше невідомі подробиці з'ясувалися днями про новий об'єкт "Укриття" на Чорнобильській АЕС. Як виявилося, будівництво металевої арки, яка вважається об'єктом безпеки без перебільшення планетарного значення, було під серйозною загрозою зриву. Успішно завершити його вдалося завдяки професіоналізму і точним розрахунками заслуженого енергетика України Віктора Григоровича Микитася, згодом нагородженого рядом орденів. Але про все по-порядку.
Днями в Києві, на будинку №27 по вулиці Пушкінській, син героя Чорнобиля, народний депутат Максим Микитась та мер столиці Віталій Кличко відкрили меморіальну дошку в пам'ять про Віктора Григоровича.
Дата цієї події була вибрана не випадково – 25 травня Віктору Микитасю виповнилося б 72 роки, але дожити до цієї дати йому не судилося. Він до останнього, наскільки дозволяло здоров'я, працював на ЧАЕС, віддавши їй більше 40 років свого життя, а в березні 2016- го його не стало.
Як і багато відважних ліквідаторів в 1986-му, Микитась-старший в першу чергу думав про те, як уберегти рідну землю від невидимої небезпеки, через що завдав непоправної шкоди своєму здоров'ю. Віддаючи данину пам'яті, на відкриття меморіалу приїхали безліч поважних гостей. До речі, будинок, на якому з'явилася пам'ятна дошка, обраний не випадково – раніше тут знаходилося підприємство "Південьтеплоенергомонтаж", яке вводило в експлуатацію Чорнобильську АЕС.
"Є люди, які створюють історію нашої країни, люди, які зробили багато, щоб відбулися значні зміни. Один з них – це Віктор Микитась, – заявив мер столиці Віталій Кличко. - Віктор Григорович доклав багато сил в ті страшні часи, коли потрібно було рятувати життя мільйонів людей. Важливо, щоб пам'ять про таких людей не згасала, важливо, щоб кияни знали і пам'ятали про те, що в нашому місті жила така людина".
А от нинішній гендиректор ЧАЕС Ігор Грамоткін розповів присутнім про те, чому безпекою Україна зобов'язана Мікітасю-старшому. "Три роки тому на ЧАЕС виникла критична ситуація, коли проект спорудження нового безпечного конфайменту (захисної арки) міг зайти взагалі в глухий кут, – розповів журналістам Ігор Грамоткін. – Пов'язано це було з тим, що наші французькі колеги арку побудували, а герметизувати її, тобто, забезпечити примикання до будівельних конструкцій вони не змогли! Виникла дуже важка ситуація. Потрібно було приймати рішення про спорудження двох нових стін старого саркофага. Ці дві бетонні стіни потрібно було побудувати з мінусових позначок. До цих стін повинна була примкнути арка. За оцінками наших європейських колег, цей проект здійснити було неможливо. Ми стояли фактично на межі зупинки проекту! Тоді я запросив досвідченого будівельника – Віктора Григоровича Микитася. Він мені сказав, що завдання – дуже складне. Але додав, що подумає з колегами над тим, що можна зробити. Через тиждень він знайшов рішення. і сказав, що є 90% того, що вони це зроблять. Всі були вражені – і європейські колеги, і інші будівельні компанії".
Стоячи біля меморіальної дошки, дружина Микитася Лідія Григорівна сказала: "Все своє життя він присвятив атомній енергетиці. Коли трапилася аварія, він зробив все, що міг, щоб мінімізувати наслідки. Було багато критичних моментів, пов'язаних з його здоров'ям. Він переніс багато операцій, але не дивлячись на це, вставав і працював. Дуже любив свою роботу, бачив в ній своє призначення, але при цьому не любив зайвих похвал. Навіть незважаючи на те, що втілював у життя унікальні інженерні думки".
Ігор Сєров