Водолаз, зварювальниця, збиральництво кедрових горіхів. Це лише три з 458-ми спеціальностей, якими заборонено займатися... жінкам в нашій країні. Причому – з 1978 року. Але українки на ці заборони давно махнули рукою. Та й роботодавці закривають очі на список. До пори до часу. Поки жінки, наприклад, не починають вимагати оплачувати їхню працю нарівні з чоловіками. Ось тоді-то роботодавець і згадує про законодавчі обмеження. МОЗ заявив, що готовий переглянути і навіть взагалі скасувати заборонений список, який носить явно дискримінаційний характер. Які ще професії давно по плечу тим, хто коня на скаку зупинить і до палаючої хати ввійде?
Під маскою – нафарбовані водостійкою тушшю вії. Маша – перша в історії незалежної України дівчина-водолаз. На глибині провела понад 30-ть годин!
Для неї це поки що тільки хобі. Жінкам в нашій країні працювати під водою заборонено. Їх навіть на навчання неохоче беруть!
Маша у що б то не стало вирішила піти по стопах батька, водолаза і сапера. Вступила до Харківського університету цивільного захисту на психолога. Потім на спеціальні курси при вузі. Там до неї поставилися скептично.
Думка змінилася, коли деякі хлопці "відсіялися", а Маша успішно пройшла всі етапи і отримала сертифікат легководолазів. Вона могла б працювати рятувальником або пошукачем. Якби не стать.
Заборона на професію для Маші з'явилася незадовго до її народження.
93 року МОЗ затвердив Перелік робіт зі шкідливими і небезпечними умовами праці, які не можна виконувати жінкам. Це 458 спеціальностей у багатьох галузях: видобуток корисних копалин, лісозаготівля, хімічне виробництво, транспорт, металургія...
Наказ МОЗ майже слово в слово повторює постанову Комітету СРСР з праці та соціальних питань 78-го. Звідси і вельми екзотичні заборони. Наприклад, рубати голови червоній рибі або збирати кедрові горіхи.
Євгенія Луценко все життя доводить, що немає чоловічих і жіночих занять. У будь-якій справі важливий професіоналізм, а не стать.
Під виглядом турботи про здоров'я жінок часто позбавляють єдиного доступного в регіоні заробітку. Село Прилісне на Волині. Тут два основних джерела доходу – бурштин і торф. За легальний видобуток корисних копалин в середньому платять 4 тисячі гривень на місяць.
Диспетчером на торф'яному заводі Ольга Вавдійчик пропрацювала більше двадцяти років. Її звільнили, а на вакансії тракториста і сторожа взяли чоловіків.
За справедливістю Ольга пішла до суду. Але суддя-чоловік теж розцінив, що охорона торфовищ – не дамське заняття.
Через два роки вона так і не знайшла роботу. Вся надія на скасування дискримінаційного наказу. І в МОЗ обіцяють зробити це в лічені тижні.
36 років стажу. Жодної аварії. Валентина Фіняк – водій вищої категорії. У вагоновожаті жінок завжди брали охоче, не те що в машиністи на залізниці і в метро. Невже управляти трамваєм легше?
Здавалося б, жінки давно довели, що можуть бути першокласними водіями, як Валентина. Однак суспільство ніяк до цього не звикне.
А вже щоб жінка, та управляла літаком?
А це Кейт Маккей – капітан круїзного лайнера, що курсує між Нью-Йорком і Бостоном. На борту дві тисячі пасажирів і 952 членів екіпажу.
Їх історії доводять, що нічого неможливого немає. Зоправда, ці кар'єрні висоти американки підкорили вперше, та й то нещодавно.
Дівчата і барабани. Хто сказав, що це – нежіночий інструмент? Зовсім випадково вдалося зустріти столичний колектив, куди якраз хлопчиків і не беруть.
Тут ні про яку дискримінацію протилежної статі, звісно, не йдеться. Серйозними прикладами нерівноправності рясніють звіти міжнародних організацій: вони-то і розтиражували історію волинчанки Ольги Вавдійчик. Скасування заборони на професії для жінок – як мінімум, дозволить вигравати подібні справи в суді. Як максимум – не допускати їх зовсім.