Кожен з нас ризикує опинитися під прицілом – на відпочинку поблизу приватних володінь. Хоча в Конституції, стаття 13-а, написано: земля, повітря, вода та інші природні ресурси належать українському народові. Але для збройної охорони елітних особняків це – не аргумент. Тоді залишається хіба що одягати на пляж бронежилет.
В одній лише пляжній амуніції – десант хлопчаків висаджується на берег. Взагалі-то, чужі тут не ходять. Спуск до озера – обгородив для себе власник великого будинку за високим парканом. Але діти осмілилися дістатися вплав до доглянутого берега. За що і поплатилися.
"Коли я вже розбігався, я почув, як біля мене щось пролетіло. Я не побачив, і почув хлопок. Мені влучило в праву частину і якраз патрон не дістав. Ось тут, так. Сидіти довго не можу", – говорить хлопчик.
Це зараз Козин – один з елітних селищ під Києвом. А колись тут жила суцільно творча інтелігенція. Дачі художників і письменників неважко обчислити. Нові ж сусіди свої володіння ретельно оберігають від сторонніх очей.
"Темна частина, бачите – там були такі полуарочки. Він торік вирішив собі зробити вище, мабуть, є у нього, що приховувати. Ясна річ, що ця земля йому не належить, це прибережна зона, вона спільна", – сказала місцева мешканка.
Охорона особняка стріляла по дітях. Такого в Україні ще не було. Новина швидко розлетілася по соцмережах. Без резонансу – справу могли зам'яти. Радник міністра внутрішніх справ пообіцяв назвати власника котеджу. Ним виявився заступник колишнього міністра оборони.
"Звичайно, що підозрювані відмовляються від того, що вони робили, бажаючи уникнути відповідальності. Завдання слідства – знайти ці всі факти й отримати необхідні докази провини тих осіб, які наважилися стріляти в дитину", – сказав Антон Геращенко, радник міністра внутрішніх справ України.
А ще міліція перевірить: чому приватна особа перекрила доступ до ставка. Водний кодекс це забороняє. Прибережна зона – від 25-ти до 100 метрів – повинна залишатися вільною.
Олександр знає тутешню околицю з дитинства. Сам завзятий рибалка. Ось тільки місць, де можна посидіти з вудкою, щороку все менше.
"В очеретах карась такий хороший ловився. Ми заїхали просто стати. І вони давай нас виганяти. Ось, це наш острів, ми його купили. Хлопці, як ви купили цей острів?", – каже Олександр.
Якщо і правда, купили – то за дуже великі гроші. Сотка землі в цих краях коштує десятки тисяч доларів. Особливий шик – побудуватися прямо на воді.
На всенародне надбання – водойми, ліси, парки – зазіхають скрізь і всюди. До таких приватних володінь і не підступитися.
Цей паркан у передмісті Херсона нещодавно знесли. За пляж розгнівані люди воюють вже третій рік. Прокуратура будівництво на схилі Дніпра заборонила. Але господареві все байдуже. Не минуло й тижня – огорожа з'явилася знову.
А в Гостомелі – за десять кілометрів від Києва – тільки вчаться відстоювати свої права. Схаменулися, коли в парку невідомі вирубали дерева і почали рити котлован.
"Вони росли на моїх очах. Я ріс. І вони росли. Потім посадили ще каштанову алею. Були тут липи, акації були", – каже чоловік.
Біля будівництва – народне віче. Люди в подиві. Як зупинити екскаватор – не знають. Тетяна неодноразово зверталася до селищної ради.
"Я на кожну сесію приходжу, і мене ображають. Накидаються на мене. Жодного з вас я там не бачила. Піднімайтеся, тому що до жовтня у вас не залишиться тут нічого. Нічого!", – обурилася Тетяна, місцева жителька.
Тепер уже всі разом йдуть до голови. Той – розводить руками. Мовляв, була земля колгоспна, а стала – приватна. Як? Не знає, не був присутній. Кілька років тому двадцять вісім соток купив за 16 тисяч гривень якийсь киянин.
"Я розумію, що зроблена якась махінація. Але цим повинні займатися інші органи", – виправдовується сільський голова Гостомеля.
Вирубаних каштанів, звичайно, не повернути. Але розбити тут новий парк – можна. Якщо забудовник отримає таку ж ділянку в іншому місці.
"Ми просто хотіли ці ворота підняти вгору і скласти їх просто-напросто", – говорить житель Крістерової гірки.
Реліктові дерева, каскад озер. Крістерова гірка – історична територія, природна зона, що охороняється на київських Вітряних горах. Але насправді – вона також для обраних, для мешканців цих висоток. І так – по всій країні. Мальовничі краєвиди перетворюють на закриті об'єкти.
Конституційне право на природні ресурси відвоювати не тільки складно, але і часто небезпечно. На злощасне озеро під Києвом – діти вже не ходять.
Приструнити приватних власників, що розперезалися, можна спробувати в суді. Але і місцева влада не повинна йти від відповідальності.
"Люди, які мають якісь претензії, то вони, в першу чергу, ці претензії повинні адресувати не сьогоднішньому власнику земельної ділянки, а органам місцевого самоврядування, які цю земельну ділянку надали", – пояснив Михайло Ілляшев, адвокат.
А ще закон дозволяє обмежувати право приватної власності. Рибалити, загоряти, купатися і навіть пасти корів – на територіях із закритим доступом – де-юре можливо. Щоправда, судова практика в Україні таких прецедентів не знає.
Цю та інші новини ви можете подивитися у випуску інформаційної програми "События недели" на каналі "Україна".