Києво-Печерська Лавра. Фото: uateka.com
У день 70-ї річниці Львівського собору 1946, на якому греко-католицьке духовенство прийняло рішення про скасування Берестейської унії і повернення до Православ'я, Відділ зовнішніх церковних зв'язків УПЦ опублікував коментар для цієї події. У ньому, зокрема, зазначається, що не можна давати оцінку собору, не кажучи про десятирічних страждання православного населення України від уніатської політики, починаючи з часу Брестської унії 1596 року.
У документі зазначено, що характер відносин між православними і греко-католиками в Україні складався під впливом різних трагічних подій, що мали місце в історії.
"Перш за все, слід згадати Брестську унію 1596 року, в результаті якої частина православних під тиском тодішньої польської державної влади була насильно приєднана до Католицької Церкви, в результаті чого з часом утворилася Уніатська Церква, яка сьогодні називається Української Греко-католицької Церкви (УГКЦ). Слід згадати також і Ужгородську унію 1646 року, за результатами якої в Закарпатті також стався насильницьке переведення православних в католицизм на умовах Берестейської унії, знову ж під тиском католицької угорської влади. Всі ці насильницькі дії викликали сильний опір православного населення, детально описане в історичній літературі. З цих причин, козацькі повстання XVI-XVII століть, крім політичного і національно-визвольного ідеологічного спрямування, проходили також і під гаслами оборони православної віри, що відображено в тому числі і в творчості українських письменників та поетів, і зокрема у Т. Г. Шевченка", – йдеться в повідомленні.
Також наголошується, що "маніпулятивною є спроба представити Львівський собор виключно як акцію атеїстичного режиму по знищенню греко-католиків в Галичині за допомогою православних. Підтвердженням цьому є не тільки історичні документи, в тому числі про діяльність протопресвітера Гавриїла Костельника, який задовго до Львівського собору симпатизував Православ'ю, а й той факт, що сьогодні в Галичині діє близько 900 православних парафій, які навіть після легалізації УГКЦ не захотіли повертатися до уніатства".
"Не можна давати оцінку діям собору на основі тільки фактів гонінь на греко-католиків, не кажучи про страждання Православної Церкви від радянської влади, численних тортурах православних священнослужителів і безлічі віруючих. Не можна давати оцінку собору, не кажучи і про десятирічних страждання православного населення України від уніатської політики, починаючи з часу Брестської унії 1596 року. Крім того, головним приводом для ліквідації УГКЦ каральними органами Радянського Союзу було відкрите співробітництво цієї релігійної конфесії з німецько-фашистськими окупаційними військами і їх поплічниками на території Західної України", – підкреслюється в повідомленні.
Автори документа кажуть, що опубліковане послання не тільки аналізує історію, а й відзначає, що сьогодні в своїх відносинах православним і греко-католикам слід думати не над пошуками провини, а над виробленням концепції мирного співіснування в єдиній Україні, а також співробітництво в тих сферах, де це можливо. "Усі факти історичного болю обох сторін слід детально вивчати і відкрито обговорювати заради взаєморозуміння і вибудовування конструктивних відносин", – наголошується в заяві.