Василь Іванчук на чемпіонаті світу. фото qatarchess2016.com
Відомий український шахіст Василь Іванчук, що не давно став переможцем чемпіонату світу зі швидких шахів, в інтерв'ю chess-news розповів про свою життєву філософію.
- Я вважаю, що людина повинна жити в гармонії з самою собою, з навколишнім світом. Є хороша фраза: "Возлюби ближнього свого як самого себе". Звичайно, треба дбати про своє здоров'я, треба мати хороший духовний контакт з близькими людьми. Оскільки я не вважаю, що моя життєва місія – щось радикально змінити в світі, зробити якусь революцію, – то я розумію, що в світі є і багато хорошого, і багато не дуже хорошого. І треба навчитися захищати себе від того, що може заважати або загрожувати. Важливо нікому не робити зла, без крайньої необхідності ні про кого не говорити погано. Дякувати господу богу за кожен прожитий день.
- Вам вдається робити те, що ви перерахували?
- В цілому вдається. Звичайно, бувають важкі періоди, коли я навіть фізично відчуваю, що в мені щось порушується, і тоді всі зусилля йдуть на те, щоб хоч якось прийти в норму.
- А як ви зазвичай справляєтеся з негативом? Адже негатив може з'явитися звідки завгодно і коли завгодно – з телевізора, наприклад...
- До речі, телевізор майже ніколи не дивлюся, так що звідти у мене негатив не виникає, цю проблему я вирішив. А так – по-різному. Раніше бувало так, що якщо мене щось дуже роздратує, то я просто брав зошит, ручку і писав все, що в голову прийде. І коли все це виливав на папір, мені ставало легше. Іншим разом просто усамітнювався. Вважається, що іноді корисно підійти до дерева, обняти його і як би перейняти енергію цього дерева. Звичайно, краще це робити, коли ніхто не бачить. Тому що у мене був такий випадок. В одному з парків у Львові я це зробив – підійшов до дерева, обняв – і чую голос за спиною: "Мужик, відчепися, баба вже пішла!" І я зрозумів, що краще це все-таки робити без свідків.
- У вас зошит один?
- Так, таких зошитів у мене повно. Там все, що хочеш: і шахові варіанти, і все най-най різноманітніше.
- А ви коли-небудь замислювалися, що цим зошитам, може бути, і ціни немає?
- У Корчного я навчився ще писати на книгах. Коли у нього був удома, бачив, що на шахових книгах якісь позначки. Тобто він дивиться якісь партії і відразу позначає, що такий-то хід заслуговує на увагу. Тоді для мене це було чимось диким, в моєму світогляді, і я питав: як це ви – на книгах пишете ?! На що він відповідав щось на кшталт: мої книги, що хочу з ними, те і роблю. І навіть сказав тоді таку фразу: "Тим більше, що після моєї смерті ці книги з моїми написами матимуть велику цінність". І з тих пір я теж почав писати на книгах – взяв хороший приклад. Необов'язково на шахових, звичайно, і на художніх теж. Читаєш щось, раптом мені щось спало на думку – я тут же на полях записав. Або підкреслив щось, якщо думка сподобалася.
- А ви зазвичай пишете російською чи українською?
- Можу і іспанською написати, і англійською, якщо якась фраза прийшла в голову на цій мові. Але зазвичай все-таки російською та українською.
- Які книги читаєте, які фільми дивитеся, яку музику слухаєте?
- Звичайно, це все під настрій. Пам'ятаю, недавно я читав Герцена "Хто винен?", і книга дуже сподобалася. А з фільмів я недавно дивився "Мирний воїн", і теж сподобалося. Американський фільм про сенс життя. А музику слухаю під настрій, в основному, класичну. До речі, в музиці дуже люблю щось типу йоги, щоб заспокоїтися, привести себе в порядок.