Володимир Казарін. Фото: new-sebastopol.com
Професора Володимира Казаріна, завкафедрою російської та зарубіжної літератури Таврійської академії Кримського федерального університету ім. Вернадського (КФУ), звільнили після того, як на конференції в Празі він сказав, що приєднання півострова абсолютно спустошило освітнє поле Криму, повідомляє портал "События Крыма".
Після виступу Казаріна в Празі в кримських ЗМІ директор Таврійської Академії КФУ Ігор Воронін заявив, що "принаймні, дивно чути подібні заяви від людини, яка багато років позиціонувала себе російською людиною, мала славу "пушкініста" і "сіяла розумне, добре, вічне" в умах кримської молоді, викладаючи саме російську літературу".
Як повідомив сам Казарін, офіційна причина звільнення – неправильно заповнені документи для участі у виборах викладачів вузу. Професор уже встиг дати інтерв'ю на цю тему російському виданню "Йод".
"Мені сказали, що я не пройшов вибори викладачів і в кінці жовтня буду звільнений. Але я не сильно на цю тему переживаю. Я більше тридцяти років працював зовсім не в тому університеті, яким сьогодні мій вуз став", – заявив в інтерв'ю професор.
Професор підкреслив, що система освіти в Криму стала схожою на велику казарму, а кількість ВНЗ дуже сильно скоротили. Подальшу свою професійну діяльність він планує продовжити в одному з українських вузів.
До речі, Володимир Казарін – батько журналіста Павла Казаріна. На своїй сторінці в Фейсбук журналіст написав: "Тільки "Yod" допустив помилку. Процес звільнення триває. Він займе ще мінімум пару тижнів – до виборів нового завідувача".
Ми публікуємо найяскравіші цитати з інтерв'ю "Йоду" звільненого за критику "русского світу" професора, в якому він розповідає про кримську систему освіти до і після анексії Криму.
• "Тепер система освіти в Криму більше схожа на велику казарму. Кількість вузів дуже сильно скоротили. У Криму залишився Кримський федеральний університет, інженерно-педагогічний університет, який створили кримські татари, і університет культури, мистецтв і туризму"
• "Зараз в Криму немає жодної програми міжнародного обміну, ми ж в повній ізоляції. До приєднання Криму на наш факультет приїжджали викладачі з афінського університету. На турецькому факультеті викладали носії мови, з американськими та європейськими вузами були тісні відносини. Зараз це все ліквідовано... Для вищої освіти така ситуація повний глухий кут – вузи не можуть розвиватися без постійного обміну з університетами інших країн"
• "Цікаво, що про неблагополуччя вищої освіти в Криму я говорив публічно і регулярно більше року, але звернули увагу на мої слова тільки після того, як я виступив на конференції в Празі. Ми повернулися в радянські часи, коли, з одного боку, Захід критикували і відкидали, а з іншого, за тим, що там відбувається, пильно стежили"
• "У Криму, наприклад, було 93 вузи, а в Севастополі більше 33. Серед них відомі і дуже сильні університети, наприклад, наш прославлений медичний університет і кримський агротехнологічний університет. У Криму працювали філії великої кількості українських вузів, відділення всіх провідних російських вищих шкіл, багатьох європейських університетів. Створювалися, звичайно, і всякі шарашкіни контори, де можна було не вчитися, але отримати диплом. З одного боку, ця свобода не дозволяла контролювати ринок освітніх послуг, з іншого, спонукала до змагальності. У результаті, деякі маленькі вузи через сильні колективи заслужили собі дуже гарну репутацію і могли конкурувати з великими університетами"
• "Між деякими факультетами вузу відстань – 110 кілометрів. Тобто викладачам доводиться 2 години від одного заняття на інше добиратися. У нас п'ять-шість років піде на внутрішню перебудову системи освіти. У Криму зараз дуже багато різних проблем, які потрібно терміново вирішувати, і немає часу на такі масштабні і безглузді зміни"
• "Система освіти Криму стала дуже бюрократичною, у кожного вузу, який злили з КФУ, свій ректор і проректори, а над ними спільну ректор з проректорами. У нас адміністративна частина перетворилася в дивовижно розрісся організм, через який не можна пробитися. Він живе своїм власним життям і ми, викладачі, йому не потрібні. Заробляють доценти і професори приблизно в два рази менше, ніж молодші адміністративні працівники з незакінченою вищою освітою. У багатьох проректорів КФУ немає ні те що докторського або кандидатського наукового ступеня, навіть досвіду роботи у вузі немає" .
• "Студенти-іноземці, яких раніше було багато в медуніверситеті, покинули його. Перший відтік студентів і викладачів стався одразу після приєднання Криму, частина виїхала на Україну"
• "Нещодавно нам було сказано високопоставленим чиновником, що викладачі повинні о восьмій ранку приходити на роботу, а о шостій йти. Навіть якщо у цей день немає занять. Викладачі жартома відповіли – у нас стільки стільців немає на кафедрі. Чиновники запропонували поставити стільці в коридорі"