Патронний голод. Армія відчуває дефіцит деяких видів боєприпасів
Президент Петро Порошенко заявив, що в Україні буде побудований новий завод з виробництва боєприпасів. На цей проект пропонується виділити 1,4 млрд грн. Зараз боєприпаси в нашій країні не виробляються, оскільки Луганський патронний завод був втрачений ще в 2014 році в результаті бойових дій на Донбасі. Українська армія воює в основному за рахунок старих радянських запасів, які вже закінчуються. Тому власне патронне виробництво дуже потрібно нашій країні, але експерти кажуть про труднощі, з якими доведеться зіткнутися при реалізації цього проекту.
ЗА СТАНДАРТАМИ НАТО
Про те, що в Україні буде побудований новий завод з виробництва боєприпасів, президент Петро Порошенко заявив на засіданні РНБО в минулий понеділок. "Мною внесено пропозицію про будівництво заводу боєприпасів і впровадження новітніх технологій в повній відповідності до стандартів НАТО. Це забезпечить сумісність боєприпасів, що випускаються за основними калібрами", – заявив президент. За його словами, боєприпаси будуть проводитися виключно з української сировини, а на будівництво самого заводу будуть спрямовані кошти, що утворилися внаслідок перевиконання дохідної частини бюджету. Таким чином, загальний кошторис проекту складе 1,4 млрд грн.
Після розпаду СРСР українська армія отримала зброю радянського зразка і під радянські боєприпаси, які відрізняються від натовських і калібром, і довжиною гільзи.
Однак уже зараз в розпорядженні українських силовиків почали з'являтися американські снайперські гвинтівки Barret, в яких використовується потужний західний патрон калібру 12,7х99 (перша цифра позначає калібр, а друга – довжину гільзи патрона).
Крім того, як уже повідомляла "Сегодня", під такі ж боєприпаси "заточена" і українська великокаліберна гвинтівка Rhino Hunter, розроблена фахівцями харківського концерну ХАДО. І якщо додати до всього цього бажання української сторони до 2020-го відповідати стандартам Альянсу, то виробництво боєприпасів, які відповідають вимогам НАТО, було б дуже актуальним.
ВІЗ І НИНІ ТАМ
Власний завод з виробництва боєприпасів не завадив би і мирній країні, а Україні, яка веде війну, він необхідний, як повітря. Луганський патронний завод, практично єдине підприємство такого профілю, було втрачено ще влітку 2014 року під час бойових дій на Донбасі. У червні 2014-го його захопили бойовики так званої "ЛНР", а в липні з'явилася інформація, що на завод прибули російські фахівці нібито з метою налагодити виробництво боєприпасів для потреб т.зв. "ЛНР".
Щоб цього не допустити, в кінці липня 2014 року українська авіація завдала удару по ЛПЗ. За іншими відомостями, обладнання ЛПЗ було вивезено до Росії. Втім, нещодавно з'явилася інформація про те, що бойовикам вдалося налагодити, правда в обмежених масштабах, виробництво боєприпасів на Луганському патронному заводі.
До сих пір Україна вела війну на старих радянських запасах, які не безмежні.
За інформацією директора інформаційно-консалтингової компанії Defence Express Сергія Згурця, якби бойові дії в Україні тривали з інтенсивністю літа 2014 року, то радянські запаси патронів калібру 5,45 мм вичерпалися б до початку 2016 року, а калібру 7,62 мм – в кінці 2016 року.
"Після знищення Луганського патронного заводу в Україні не залишилося виробництва, здатного задовольняти потреби армії в боєприпасах. В Україні немає також виробництва танкових і артилерійських боєприпасів", – заявив Згурець.
При цьому розмови про створення нового патронного заводу в Україні ведуться вже років зо три. Ще восени 2014 року гендиректор "Укроборонпрому" Роман Романов повідомив, що "Укроборонпром" планує "протягом двох років побудувати сучасний завод з виробництва снарядів і патронів". Переговори з цього приводу, за словами Романова, тоді велися з представниками шести іноземних компаній. Через рік після цієї заяви тодішній прем'єр-міністр Арсеній Яценюк повідомив про існування кількох проектів патронного виробництва вартістю від 20 до 200 млн доларів. А в липні 2016 року Роман Романов заявив, що проектна документація і кошторис для будівництва сучасного заводу з виробництва боєприпасів давно готові і спрямовані в Кабмін. "Укроборонпром" запропонував уряду більше десяти варіантів будівництва заводу. Проте ще в жовтні минулого року закінчилися ті два роки, протягом яких "Укроборонпром" обіцяв налагодити виробництво боєприпасів в нашій країні, але віз і нині там.
Старі запаси. Наша армія використовує патрони, які дістались з радянських часів. Фото: AFP
ЯКІ НАМ ПОТРІБНІ ПАТРОНИ
Але навіть якщо 1,4 млрд грн, необхідних для будівництва нового патронного заводу, все ж будуть виділені, всіх проблем це не вирішить. За словами Сергія Згурця, 1,4 млрд грн – це порівняно невелика сума. "Казахстан теж будує завод з виробництва боєприпасів. Його вартість – удвічі більша, ніж планується виділити для заводу в Україні. При цьому потужність заводу в Казахстані складе 30 млн одиниць боєприпасів на рік. Це для країни, яка не воює. А ми знаємо, що нам потрібно воювати, значить наша потреба в боєприпасах повинна бути більшою", – пояснив Згурець, коментуючи плани побудувати в Україні відповідне виробництво.
Також, за словами експерта, якщо передбачається налагодити виробництво боєприпасів виключно з української сировини, витрати можуть бути ще значніше: "Реальна потреба України для відновлення власної галузі з виробництва боєприпасів може становити від $ 300 до 500 млн, що в 10 разів більше, ніж планується виділити на будівництво заводу".
Другою проблемою, за словами Згурця, є наявність документації, за якою будуть збиратися боєприпаси. "Це не повинна бути стара радянська документація, за якою виготовляються боєприпаси, які не здатні пробити бронежилети противника. Кінцеве виріб повинен забезпечувати нашим бійцям перевагу", – пояснив Згурець.
У той же час полковник запасу Юрій Повх зазначає, що переважна більшість втрат і поранень на Донбасі походять від артилерійського вогню. Тому, за його словами, говорити про слабкість наших боєприпасів передчасно.
"Так, росіяни створили боєприпаси з підвищеною бронепробивністю, але насичують вони ними свої склади, а не поставляють бойовикам на Донбас. Індивідуальні засоби захисту, які мають бойовики, – це в основному 3-го класу, розрахованого на патрон 7,62х39 ПС, тобто найпростіший і найпоширеніший патрон", – пояснив Юрій Повх.
За його словами, було б добре, якби власні патронні потужності могли б покрити хоча б потреби військових дій. А потім вже можна буде говорити про виробництво в Україні західних патронів 300 Winchester Magnum (7,62 мм боєприпас, який широко використовується в снайперський зброї країн НАТО), 338 Lapua Magnum (8,6 мм снайперський боєприпас), а також 308 Winchester (7,62 мм натівський патрон для гвинтівки).