Осташевський. Пенсіонер допомагає армії як може. Фото: Facebook/Сергей Рыженко
Осторонь від напруженої ситуації на Сході не залишаються і українські пенсіонери, які стали записуватися в волонтери. "Сегодня" з'ясовувала, чим вони допомагають нашій армії і що змушує їх не сумувати на пенсії.
Найстаршому волонтеру, жителю Дніпропетровська та полковнику запасу, зв'язківцеві Миколі Осташевський – 92 роки. Всього два місяці тому ветеран записувався добровольцем на фронт, але в силу віку пенсіонера не призвали. Це його не влаштувало, після чого він розповів журналістам, що в разі необхідності готовий консультувати військових, а зовсім недавно Микола Кирилович став волонтером. "Коли я дізнався, що поранених солдат везуть до нас в Дніпропетровськ, вирішив – потрібно йти здавати кров. Незважаючи на мій вік, я молодий душею, і здоров'я дозволило це зробити. А недавно віддав свою пенсію на покупку бронежилета (близько 3 тис. грн. – Авт.)", – розповів нам Микола Кирилович. І додав, що все-таки не розлучається з надією потрапити на фронт: "Я не живу спогадами. Готовий допомогти копійкою, готовий навіть подавати снаряди". Поки ж часу не втрачає і допомагає пораненим бійцям. "Нещодавно Микола Кирилович приніс сигарети для бійців, я зводив його до поранених, по-солдатському покурили. Нічого не змінилося – герої завжди залишаються героями", – відгукнувся про ветерана головлікар Дніпропетровської лікарні імені Мечникова Сергій Риженко.
Є серед волонтерів шановного віку і технарі. Так, 77-річний житель Бердичева на Житомирщині Євген Новаковський, в минулому головний енергетик одного з підприємств, лагодить рації для бійців із зони АТО. "Нещодавно відновлював рації для добровольчих батальйонів. Їх закупили волонтери для солдат і принесли мені. В деяких раціях стояли батареї від мобільних телефонів. Через те що такі акумулятори малопотужні, довелося міняти їх на більш серйозні", – розповів нам Євген Віталійович.
У Запорізькій області "Сегодня" розшукала і цілу бригаду пенсіонерів, яка ремонтує тягачі для гармат. Одного з лідерів цієї бригади, 64-річного Юрія Матюху, наш дзвінок застав на одному з ринків – він шукав відсутні автозапчастини. "Ремонтуємо тягачі близько півтора місяців, на ремонт кожного йде мінімум 4-5 тис. Грн. Свого часу ця техніка була "законсервована", але тепер прийшов і її черга воювати", – сказав нам Матюха. За його словами, один тягач вже поїхав на фронт, а у їхніх бригади є сили і бажання відновити ще два десятка, але складно з фінансами: "Потрібно багато автозапчастин: повітряні шланги, гальмівні колодки і багато іншого. Якщо хтось хоче допомогти – будемо раді".
Психолог: "Вони отримують розрядку"
Такі вчинки пенсіонерів психологи пояснюють по-своєму, мовляв, літні люди відчувають себе причетними до якогось важливого, глобальному справі. "Пенсіонери, як і молодь, – вільні люди. Якщо останні ще не обтяжені зобов'язаннями, то літні люди вже від них більш-менш вільні – вони виростили дітей і тепер роблять посильний внесок у загальну справу. Знаю, що в трамвайно-тролейбусному депо одного з південних міст пенсіонери також задіяні в ремонті армійської техніки. Вони приходять тоді, коли у них є час, щоб внести свою лепту в захист країни. Адже зазіхання з боку агресора – це і посягання на їх особисте "Я" в тому числі. Тому, допомагаючи бійцям, пенсіонери як би звільняються від вантажу і отримують психологічну розрядку", – розповіла нам психолог Лілія Власова. За її словами, віддаючи останні гроші на АТО, стареньким приємно усвідомлювати, що бійцям на передовій стане хоч ненадовго легше від їхньої допомоги.