Фото: AFP
Ухвалення законопроекту №7163 "Про особливості державної політики щодо забезпечення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями в Донецькій і Луганській областях", який в кулуарах називають "законом про деокупацію Донбасу", переноситься на ранок четверга. Вчора Рада не встигла пройти всі 673 поданих до законопроекту поправок, і сьогоднішнє засідання почнеться з їх розгляду – поправок залишилося трохи більше 200.
Колеги з різних політичних таборів звинувачували один одного в затягуванні процесу. Найпопулярніша версія належить БПП і НФ, мовляв, їхні колеги-опозиціонери спеціально пішли по повній процедурі розгляду поправок, щоб заблокувати включення до порядку денного президентського законопроекту про Вищий антикорупційний суд, який і так уже розкритикував МВФ.
Законопроект про деокупацію буквально розколов сесійну залу на два табори. Одні кричать, що це гібридний закон, який чітко не називає дату окупації, території – окупованими, а Росію – агресором. Інші стверджують, що проект, навпаки, вперше визнає Росію агресором, що полегшує подачу позовів до міжнародних судів на стягнення з Кремля збитків. Що ж насправді прописано в законі і що він дасть простим громадянам з'ясовував сайт "Сегодня".
Міфи і реальність
Після реєстрації президентом у Верховній Раді в жовтні минулого року законопроекту №7163 депутати провладних фракцій заявляли, що документ вперше на законодавчому рівні визнає Росію країною-агресором. Мовляв, це допоможе нам в майбутньому в міжнародних судах залучити Росію до відповідальності за її військову агресію в Криму і на Донбасі, стягнути з неї збитки, і взагалі підштовхнути весь цивілізований світ також визнати Росію агресором.
За словами експерта Національного інституту стратегічних досліджень Олени Снігирь, чим раніше Україна врегулює у внутрішньому правовому полі статус окупованих територій і чітко назве речі своїми іменами – РФ – країною агресором; ОРДЛО і Крим – окупованими територіями; мирних жителів – цивільним населенням на окупованих територіях – тим більше в України буде шансів добитися справедливості в міжнародних судах.
"У тому числі, визнання Росії агресором на міжнародному рівні. Ухвалення закону про тимчасово окуповані території і визначення того, що відбувається на Донбасі, актом агресії Росії у внутрішньому правовому полі України посилить позиції нашої держави в міжнародних судових спорах щодо кваліфікації подій на Сході України і допоможе залучити Росію до відповідальності", – сказала сайту "Сегодня" Олена Снігир.
Під час розгляду законопроекту №7163 в сесійній залі багато депутатів спекулювали, що насправді Росію агресором він не визнає, а його прийняття – так, профанація. Наприклад, "свободівець" Юрій Левченко говорив, що проект №7163 був потрібен, щоб в жовтні протягнути закон №7164 про продовження особливого статусу Донбасу ще на рік. Тоді, як уже писав"Сегодня", його прийняли з другої спроби після сварок, бійок, зламаних мікрофонів і палаючих димових шашок прямо в сесійній залі. Депутати від "Самопомочі" вчора були більш переконливими, наполягаючи, що РФ визнається агресором в преамбулі законопроекту і то, посилаючись на заяву-звернення ВР до ООН, Європарламенту, ПАРЄ, ПА НАТО і ПА ГУАМ із закликом визнати Росію агресором від січня 2015 року. А, за словами нардепа від "Самопомочі" Олени Сотник, преамбула не має такої юридичної сили, як стаття закону.
Країною-агресором Росія дійсно визнається в преамбулі законопроекту, і, дійсно, посилаючись на Звернення ВР до ООН і інших міжнародних інституцій від 27 січня 2015 року, а також на Заяву ВР про відсіч збройної агресії РФ і подоланні її наслідків. Тобто, на законодавчому рівні країною-агресором Росія вже визнавалася. Так що заяви депутатів з БПП і НФ про те, що проект закону №7163 вперше визнає Росію агресором – маніпуляції. Як і маніпуляції – заяви депутатів від "Самопомочі" про те, що преамбула не має юридичної сили. У бесіді з сайтом "Сегодня" науковий консультант з правових питань Центру Разумкова, заступник голови Конституційної комісії Віктор Мусіяка навів у приклад Конституцію, яка також має преамбулу: "Так що, преамбула Конституції тепер не має юридичної сили? Але законодавці дійсно могли б більш чітко і прямо написати, що Росія – агресор, без посилання на свої попередні постанови".
До того ж, за його словами, в ст. 2 закону про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України, який прийняли ще в 2014 році, говориться: "Цей Закон визначає статус території України, тимчасово окупованої в результаті збройної агресії Російської Федерації...".
Тобто, по суті, Росія вже була визнана країною-агресором як мінімум одним законом і двома постановами Верховної Ради.
Дата окупації і питання Криму
Ще одним спірним питанням була дата початку військової агресії і окупації Росією Донбасу. Депутати від "Самопомочі", "Батьківщини" і більшість позафракційних наполягали, що в законопроекті повинні бути чітко вказані ці дати. Так, нардепи від "Батьківщини" Олена Шкрум і "Самопомочі" Олена Сотник заявляли, що в разі звернення громадян України до міжнародних судів про стягнення з Росії матеріального збитку за втрачене майно на окупованих територіях, Феміда їм відмовить через відсутність в українському законодавстві дати початку окупації Донбасу.
У преамбулі законопроекту №7163 дата початку окупації України Росією записана з посиланням на закон про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України. У його п.2 ст.1 зазначено: "Датою початку тимчасової окупації є 20 лютого 2014 року". Нардеп від БПП, секретар профільного комітету Іван Винник, який доповідав з трибуни по законопроекту, підкреслював, що при підготовці документа до другого читання в консультаціях з Мін'юстом і МЗС вирішили не розділяти дати початку окупації Криму і Донбасу, оскільки дата одна – 20 лютого 2014 року.
Тут юристи-міжнародники згодні з позицією Винника, Мін'юсту і МЗС, приводячи в приклад рішення ЄСПЛ від 25 липня 2017 року по справі "Хлєбніков проти України". Суть справи в тому, що громадянин О.Хлєбнік, засуджений Алчевським судом Луганської області в 2011-му, після початку російської агресії проти України не зміг оскаржити це рішення в апеляції. У скарзі Хлєбнік звинувачував в цьому саме державу Україну, а не Росію. На щастя, ЄСПЛ став на бік України. Надалі, за словами юристів-міжнародників, при подачі скарг і позовів до міжнародних судів в аналогічних справах, або по залученню Росії до відповідальності і стягнення з неї збитків, можна буде посилатися на внутрішнє українське законодавство, зокрема, на законопроект №7164, якщо він буде прийнятий.
Для цього в п.4 ст.2 проекту записали: "Відповідальність за моральний і матеріальний збиток, заподіяний державі Україні, органам державної влади і органам місцевого самоврядування, фізичним і юридичним особам, покладається на Російську Федерацію".
Також багато депутатів, в тому числі і з пропрезидентської фракції, вимагали поширити норми законопроекту про деокупацію і на Крим. Так, нардеп від БПП, глава Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров звинувачував колег в тому, що прийняттям проекту №7164 вони хочуть забути про Крим, поставивши його за дужки переговорів з Росією. Але, за правду, все, що стосується Криму, дати початку його окупації Росією і дій України, вже регулюється законом про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України, прийнятим ще навесні 2014 року. А п.8 ст.2 проекту №7163 передбачає принцип mutatis mutandis, який, за словами Івана Винника, поширює норми документа і на Крим.
Визнання документів і торгівля
У понеділок на одному з ефірів віце-спікер Оксана Сироїд заявила, що законопроект №7163 передбачає відновлення торгівлі з окупованими територіями, яку контролюватимуть Збройні сили, об'єднаний оперативний штаб і командувач об'єднаних сил.
Де ж насправді в проекті слова про торгівлю? Вперше про порядок в'їзду/виїзду осіб і переміщення товарів на/з тимчасово окупованих територій згадується в ст.6. Потім вже в ст.10 йдеться, що такий порядок визначається Кабміном, але може обмежуватися командувачем об'єднаних сил з урахуванням безпекової обстановки. Але варто уточнити, що Кабмін і так контролює питання переміщення товарів і вантажів через лінію розмежування, яке обмежене рішенням РНБО від 15 березня минулого року. Його, як відомо, взяли після блокади Донбасу руками псевдопатріотів, яка, на думку посла ЄС в Україні Хьюга Мінгареллі, істотно послабила українську економіку. За словами представника президента в ВР Ірини Луценко, блокада обійшлася бюджету в $ 50 млрд.
А ось "командувач об'єднаних сил" – нова посада. Згідно ст.8-9 проекту №7163 "командувач реалізує свої повноваження через Об'єднаний оперативний штаб ЗСУ", які затверджуються президентом. По суті, як вже раніше писав "Сегодня", це спрощена ставка верховного головнокомандуючого, яка вводиться при воєнному стані. "Це, якщо хочете, гібридний військовий стан при гібридній військовій загрозі Росії", – сказав сайту "Сегодня" один з нардепів-"фронтовиків". Кордони тимчасово окупованих територій Донбасу, згідно ст.1 законопроекту, буде визначати президент за поданням Міноборони на основі пропозицій Генштабу ЗСУ.
Статтею 2 автори документа пропонують не визнавати ніякі видані окупаційною адміністрацією РФ документи і акти, "крім документів, що підтверджують факт народження або смерті осіб на тимчасово окупованих територіях в Донецькій і Луганській областях". Правда в цій же статті вся матеріальна відповідальність за моральний і матеріальний збиток, заподіяний Україні, органам державної влади і місцевого самоврядування, фіз- і юросіб, покладається на РФ.
А ось згадку про Мінський протокол від 5 вересня 2014 року, Мінський меморандум від 19 вересня 2014 року і "Комплекс заходів" від 12 лютого 2015 року через ст.7 вилучили, хоча ще в проголосованому в першому читанні варіанті законопроекту вона була. Вчора депутати з БПП і НФ з трибуни ВР хвалилися, що ніякого відношення до цього документу Мінські домовленості не мають. Правда, сайт "Сегодня" все ж знайшов, де "зашите" посилання на Мінськ. У преамбулі є згадка про Заяву ВР "Про відсіч збройної агресії Російської Федерації і подоланні її наслідків", в якій і є згадка про Мінські протоколи.