Гостями будуть перші особи держави незалежно від їхніх політичних уподобань, партквитків, життєвих поглядів. В цьому і суть нашої нової програми, яка стартувала у вівторок, 14 квітня, «Україна з Тиграном Мартиросяном». За одним круглим столом ми будемо спілкуватися з людьми іноді з полярними, з очевидно протилежними точками зору, щоб якраз дійти до спільного знаменника і знайти правду, істину. Об'єднати країну, як би голосно це, можливо, не звучало. І круглий стіл в цьому випадку символічний. Нам потрібно об'єднувати й об'єднатися – саме це сьогодні у фокусі.

В ефірі телеканалу «Україна 24» виходять два мої проєкти – «Велике інтерв'ю з Тиграном Мартиросяном» і «Україна з Тиграном Мартиросяном». Вони різні. «Україна» – це великий двогодинний проєкт, який буде виходити в студії в іншому тайм-слоті з 18:00 до 20:00 з більшою кількістю гостей. І це буде дещо інший жанр, інший формат. В тій чи іншій формі «Велике інтерв'ю» ми також збережемо, після запуску «України з Тиграном Мартиросяном» ми повернемося до цього питання й об'єднаємо їх у виробництві. Так чи інакше, «Велике інтерв'ю» також буде в ефірі телеканалу.

Тут все гранично просто і зрозуміло. Це підсумкова програма, в рамках якої до вечора наприкінці дня ми будемо з усією країною говорити про головні події, що сталися в Україні протягом дня, і тут же з головними дійовими особами – політиками, експертами, профільними фахівцями – залежно від тих чи інших подій, будемо ці факти обговорювати. Тому це день України, день нашої країни, який ми і будемо аналізувати протягом двох годин в прямому ефірі.

Якщо говорити про авторські проєкти, я б не назвав їх конкуруючими. Кожен з них має свої жанрові особливості, свої форматні ознаки. Вони, природно, будуть відрізнятися один від одного. Певна річ, інформаційне мовлення залишається інформаційним мовленням, тут нічого не поробиш, але програми, однозначно, будуть різними.

Ми живемо в той час, коли інформації дуже багато — її можна знайти на різних платформах і соцмережах. І так виходить, що глядач, наш потенційний глядач, перевантажений новинами протягом дня. І врешті-решт це призводить до того, що мозок просто відключається, а людина припиняє сприймати, що важливо, що не важливо, на що варто звертати увагу, на що не варто. Вона потрапляє до якогось виру інформації, не розуміючи, що з цього для себе корисно, власне, вичленити. Наші головні новини роблять акцент лише на тих речах, які дійсно потрібно знати для того, щоб орієнтуватися в ситуації у світі та в країні.

По-перше, неможливо не стомлюватися від новин. Є запобіжні заходи, яких варто дотримуватися, щоб не стомлюватися. Необхідно чітко позначити час, коли споживати інформацію. Припустимо, наша програма виходить з 20:00 до 21:00. Для себе потрібно визначити декілька програм, яким варто приділити увагу, щоб ознайомитися з важливою інформацією, без якої складніше буде орієнтуватися в світі. І ось ці виділені години – найправильніше для психіки й інформаційного здоров'я в тому числі. Так само важливо вміти відрізняти правдиву інформацію від неправдивої.

Наша програма підсумкова, тому, безумовно, ми не розпорошуємося буквально на все, що відбувається. Наприклад, якщо на день відбувається близько 50 подій, ми з них беремо 10 найголовніших. Це саме ті новини, не розуміючись на яких, складно залишатися свідомим. І далі ми аналізуємо ці 10 подій.

У нашому випадку ми надаємо інформацію і додаткову вартість до цієї інформації. Намагаємося максимально широко висвітлити кожну тему, з якою стикається наш глядач.

Ми буквально відразу опинилися у такому графіку, що з боку відійти і подивитися просто у цей момент немає можливості. З 11:00 і до 23:00 поки що не виходить навіть пообідати. Це 12 годин, в які ти включений. У всієї редакції можливості відійти один від одного практично немає. Але перші враження: безумовно, це виявилося складніше, ніж ми думали, але і значно цікавіше.

Підбираючи гостей до студії, я керуюся насамперед інтересом глядацької аудиторії. Це мають бути лідери думок, політики, провладні й опозиційні, чия думка є цікавою нашому телеглядачеві.

Рівень відвертості гостей змінюється. З багатьма я вже давно знайомий. Так у співрозмовника виникає відчуття довіри. І з огляду на це наші ефіри стають цікавішими, співрозмовник розкривається глибше. Це глядачі можуть побачити в ефірі телеканалу «Україна 24» у моїй програмі «Час Голованова».

Моє завдання – якомога глибше й цікавіше розкрити тему. Наскільки мої питання провокаційні, нехай оцінює глядач.

Телеглядачам програма дасть зважений погляд на те, що відбувається в Україні та світі, в більш м'якій подачі, не такій суворо інформаційній. Час нашого ефіру – після 21:00 – налаштовує більш відсторонено й розслаблено поглянути на навколишній світ.

Зараз випуски програми «Час Голованова» виходять з ЦУМу. Чому так? Ця локація, як пам'ятник сьогоднішньому дню, коли час зупинився і карантин паралізував більшу частину світу. Тому що зупинилися торговельні центри і громадський транспорт, закрилися магазини та кінотеатри. Це такий символ епохи – закритий торговельний центр, який зупинився, де ми проводимо нашу бесіду ввечері. Звісно, проєкт буде знаходитися там лише доти, доки діє карантин. Глядач розуміє, що щойно карантин завершиться, там з'являться люди, а проєкт почне жити по-іншому, в новому місці.

У моїй програмі дуже важливо бути в курсі подій. В курсі того, що відбувається, в курсі суспільного дискурсу. Знати, що люди думають, що пишуть у різних ЗМІ коментатори, що пишуть на своїх сторінках у соцмережах відомі блогери. Розуміти весь спектр оцінок. Коли у тебе програма йде дві години і під час цієї програми ти розмовляєш з багатьма людьми в прямому ефірі, потрібно бути готовим до будь-якого повороту розмови. До того, що люди будуть посилатися на якісь публікації, на якісь думки, висловлені іншими людьми. При цьому часто співрозмовники роблять, що називається «побіжно», виходячи з того, що вони припускають, що я в курсі й кваліфікована частина аудиторії – також. І мій обов'язок як ведучого у цьому випадку вклинитися в монолог гостя та пояснити глядачам, про що йдеться. Тому що насправді глядач має право не прочитати якусь статтю чи не бути поінформованим щодо того, що який-небудь популярний блогер написав якусь дошкульну замітку.

Тому значною мірою моя підготовка до ефіру – це просто вбирання в себе величезного масиву інформації та коментарів, оцінок і думок. Це найголовніша частина моєї роботи.

Але, зрозуміло, підготовка не зводиться лише до цього. По-перше, потрібно домовитися з колегами, кого саме ми покличемо в ефір. Насправді, це нетривіальне завдання, тому що каналів багато, підсумкових програм, які виходять з четверга по неділю, також багато, всі хочуть отримати ньюсмейкерів. Частина роботи – домовитися з цікавими коментаторами, експертами, ньюсмейкерами. Хтось готовий виходити на зв'язок з дому, залишаючись на добровільному карантині, хтось, одягнувши маску і рукавички, вживши всіх необхідних застережних заходів, все ж таки приїздить до нас в студію.

Програма, яка виходить в прямому ефірі, має бути в прямому ефірі і при цьому відображувати інформаційну реальність, яка існує на 21:00 за київським часом у неділю.

З одного боку, я працюю за принципом «роби, що маєш, і будь, що буде». З іншого – не можна осягнути неосяжне. І у світі, і в країні відбувається величезна кількість подій. Мої колеги з інших проєктів також про щось розповідають. Моя програма – авторська. Я обираю ті події, які мені видаються важливими та цікавими, про які можу розповісти цікаво і змістовно. Обираю теми, на які можу запросити цікавих гостей, експертів, коментаторів. Часом це мій особистий суб'єктивний погляд на те, що відбувається в країні та світі.