Віталій Чайка
Редактор Industry Сьогодні 
Влада закликає евакуюватися жителів прифронтових регіонів. Але не всі можуть виїхати. Є люди, яких стримує обов'язок – від їхньої роботи залежать тисячі українців. Чоловік нашої героїні працює на одній з ТЕС компанії ДТЕК (з міркувань безпеки ми не можемо називати місто) – дуже близько від фронту.
День 24 лютого у Наталії було розплановано. Спершу – виспатися після зміни на електростанції. Потім поїхати на процедури до профілакторію (щороку їй, як робітниці електростанції ДТЕК, належить місяць оздоровлення). Згодом зустріти зі зміни чоловіка.
Але навіть виспатися не вдалося – розбудила донька і сказала, що почалася війна.
Озираючись назад, Наталя може точно розповісти, що таке щаслива сім'я. У 18 років вона зустріла майбутнього чоловіка Володимира. І ось уже рівно 18 років їхній доньці. Вона, гордість батьків, навчається у Харкові на суддю.
"Вона взагалі найдоросліша і найсерйозніша людина в нашій сім'ї", – вважає Наталя.
А ось вони з чоловіком обидва енергетики. Він інженер, а вона — лаборант. Навіщо на ТЕС лаборанти? Це надзвичайно важлива роль. Щогодини лаборанти заміряють якість технічної води – тієї, що перетворюючись на пару, надає руху турбіні. Якщо показники води хоч трохи порушують норму, наприклад за кількістю солі або жорсткості – сигналізують про це керівництву. Інакше від "брудної" води зіпсуються механізми ТЕС.
"Зазвичай проблеми бувають рідко. Інша справа зараз: за кілька днів до війни окупанти обстріляли Південно-Донбаський водогін. З того часу воду ТЕС бере з річки, а її якість гірша", – пояснює Наталя.
Незважаючи на значимість своєї роботи, Наталя по-справжньому дуже пишається чоловіком. Він начальник зміни станції, це одна з ключових посад на ТЕС, і таких як він на станції ще лише три особи. Вони працюють позмінно і керують усією станцією.
Два роки тому, у 2020-му, коли почалася епідемія коронавірусу, Наталя на цілих 2 місяці розлучилася з чоловіком: він був одним з енергетиків, які зайшли на небувало довгу зміну. Він, як і сотні інших українських енергетиків, жив, їв, спав в ізоляції на своїй ТЕС, щоб світло в Україні ні на секунду не згасло.
Яким би відповідальним і важливим не був цей захід, тоді енергетики пережили його навіть із задоволенням. На станціях було обладнано бібліотеки та своєрідні кінотеатри, де вечорами вони дивилися фільми. З собою в ізоляцію захопили настільні ігри.
Тоді Наталя та Володимир думали, що двомісячне розлучення – найдовше, яке їм доведеться пережити. Але коли розпочалася повномасштабна війна, Володимир був категоричним: він нікуди не поїде. Продовжуватиме працювати, попри постійні обстріли в передмісті.
"Вони з хлопцями за всі ці роки просто як одна сім'я стали. Ми дружимо сім'ями, разом дітей хрестили. І ось Вова сказав, що хлопців своїх не покине. Якщо хоча б один перестає працювати – решта працюють замість нього. Хіба так можна?" А щоб підготувати нового начальника зміни для ТЕС, треба як мінімум півроку практики! Тому чоловік сказав, що залишиться і працюватиме, щоб на станції все було гаразд", – каже Наталя.
Те, що робочий обов'язок та колеги для чоловіка такі важливі – Наталю не дивує. Вона й сама так ставиться до роботи.
Їхня ТЕС – це світло, тепло, гаряча вода. Коли російські загарбники атакували Запорізьку АЕС – відключилися два її блоки, це приблизно 15% потужності всієї країни. І найближчим ТЕС, зокрема тій, на якій працюють Наталя з чоловіком, довелося терміново заміщати ці втрати, збільшивши свою генерацію. Але ТЕС – це не просто величезний механізм, а тисячі людей, без яких її робота неможлива.
"У нас, – розмірковує Наталя, – ніколи й плинності ніякої не було. На нашій ТЕС працюють десятиліттями, всі один одного знають, і, розумієте, люди дуже добрі. Всі один за одного".
На початку березня ворог атакував села поряд з їхнім містом. Численні авіаудари зруйнували Богоявленку – маленьке село біля Вугледара. Там жила старенька бабуся Наталі. Свій будинок вона збудувала своїми руками. Щастя, що вчасно сховалося до підвалу. Коли вийшла після обстрілу, виявилося – від будинку залишилися лише стіни.
"Моя бабуся народилася під час війни. І, звичайно, ніколи не думала, що побачить нову війну. Тоді я зрозуміла: треба їхати, забравши близьких. Спочатку з чоловіком хотіли відправити лише бабусю, а ще нашу доньку. Але донька сказала, що ми хочемо залишити її сиротою, і що раз так, то вона залишиться з нами, щоб не було", – сумно усміхається жінка.
Донька майже перемогла: з нею поїхала мама, наважившись залишити лабораторію.
"У лабораторії зі мною працюють жінки вже дуже дорослі. Вони сказали, щоб їхали ті, хто має дітей, а вони самі залишаться на посту. Мовляв, у них діти вже виросли, тому вони залишаться на ТЕС і працюватимуть", – каже Наталя.
Чоловік, звісно, теж залишився. Це навіть не обговорювалося. Наталя впевнена: сам з господарством він упорається. Звик працювати позмінно, тому сам добре управляється. На його відповідальності ще й коти та собаки: з собою Наталі вдалося взяти лише найменшого собачку, всіх відвезти було неможливо.
З Наталею поїхала її колега та подруга з трьома маленькими дітьми, її чоловік теж начальник зміни ТЕС і теж залишився працювати. Спочатку дві жінки з дітьми мешкали у таборі для переселенців у Львові. Зняли будинок на дві сім'ї в області.
"Дочка дуже мене підтримує. Каже: "Так, мамо, не хвилюйся, з татом буде все гаразд".
За два місяці розлуки Наталі вдалося побачитись з чоловіком. Вона сіла на поїзд і поїхала до Дніпра. Він приїхав туди ж, на один день, відпросившись на роботі. Володимир повідомляє: на роботі все добре, ТЕС працює у штатному режимі.
"Дуже хочеться додому. Здзвонюємося щодня, але дуже страшно, коли перебої зі зв'язком. І ми щодня молимося, щоб наші чоловіки вийшли на зв'язок", – каже Наталя.
Згідно з новими зведеннями Генштабу, російські війська готуються наступати у напрямку їхнього міста.
Раніше ми писали, що Кабінет міністрів нагородив енергетиків ДТЕК, працюючих за умов бойових дій.
Споживча інфляція
Облікова ставка
Офіційний курс євро
Офіційний курс долара
Міжнародні резерви
Головні теми