20 років Ахметова в "Шахтарі": канал "Україна" покаже фільм "Президент. Від мрії до звершень"

Завтра, 4 листопада, о 00:00 телеканал "Україна" покаже фільм "Президент. Від мрії до звершень", присвячений ювілею новітньої історії футбольного клубу "Шахтар" і успіхам команди, який розпочався з приходу молодого і амбітного президента Ріната Ахметова.

Важливі дати завжди виглядають далекими, коли тільки починаєш свій шлях. Двадцять років тому Рінат Ахметов, тоді новачок у футбольній сфері, взяв під своє керівництво "Шахтар" – команду з рідного Донбасу. У ті часи всі талановиті гравці йшли з клубу, не бачачи перспектив в Донецьку. У команди не було ні інфраструктури, ні менеджменту для складання гідної конкуренції суперникам в чемпіонаті. Становище клубу від чемпіонських амбіцій було дуже далеким. Новий президент відразу ж поставив мету: побудувати команду, яка стане чемпіоном країни. І це – тільки для початку...

Творці зазначають, що фільм про поетапне розвитку "Шахтаря" буде цікавий не тільки для поціновувачів історії та футбольних уболівальників, а й для тих, хто шукає гідний приклад для наслідування: як втілити в життя найсміливіші мрії, коли мало хто вірить в успіх. Як досягнувши мети, не припиняти ставити перед собою ще амбітніші цілі. І як, отримавши визнання, залишатися небайдужим людиною і патріотом своєї країни.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

ТОП цитат Ріната Ахметова з фільму: про мрію, терпіння, формулу успіху і плани

Про рішення стати президентом ФК "Шахтар". Це рішення потрібно було вистраждати. Завжди почесно стати Президентом футбольного клубу. Але важливо, що ти зможеш зробити. Тому що якщо я зможу зробити так, що у мене вийде, команда перемагатиме, радуватиме своїх уболівальників – тоді це добре. А якщо у мене не вийде? У підсумку я взяв рік паузи, -думав-думав думав – і в підсумку вистраждав рішення, яким пишаюся сьогодні.

Про ставлення до життя. Я раніше завжди любив говорити так: ми всі живемо мрією і спогадами. Про щось ми мріємо, щось згадуємо, і те й інше дає – і мені давало – сили. А футбол мене навчив іншого – він мене навчив радіти кожному дню. Кажуть, на день потрібно дивитися як на маленьке життя. І отримувати задоволення від кожної прожитої хвилини. Я живу кожною секундою.

Про вартість досвіду. На чужих помилках вчитися легше, тому що вони в собівартості нуль. Але, на превеликий жаль, вони не запам'ятовуються. А свої помилки дорого коштують. Але пам'ятатимеш їх все своє життя. Я робив багато помилок, але набував той досвід, яким можу сьогодні поділитися.

Про особисту формулу успіху. Моя формула успіху... Вона складається з трьох складових, і на перше місце я завжди ставлю любов. Любити. Якщо ти справу любиш, значить, ти займатимешся нею 24 години на добу. І якщо ти в перемогу віриш, значить, ти можеш переконати своїх колег, своїх партнерів йти до цієї мети. І на третє місце – знання шляху. Якщо ти справу любиш, в перемогу віриш, знання ти візьмеш по дорозі.

Про місію Академії "Шахтаря". Я мріяв стати футболістом. І, звичайно, мені хотілося таким же, як я, з селища, простим хлопцям дати можливість проявити себе. Щоб хлопці не йшли, припустимо, не палили, не пили, не наркоманили. Вони повинні знайти своє майбутнє через спорт. Може, вони не стали б прекрасними футболістами, але стануть прекрасними людьми. Тому що спорт... що таке спорт? Це робота над собою. Кожен день потрібно перемагати спокусу. Потрібно працювати через "не можу". І, звичайно, ми хотіли створити Академію, але я точно знав, що ця Академія дасть не просто соціальну складову, ця Академія дасть нам великі-великі таланти. Ви подивіться, скільки гравців з Академії "Шахтаря" запрошує будь-який тренер збірної України. Тобто це говорить про те, що значить 20 років тому ми мали рацію, коли зазирнули в майбутнє.

Про важкі, але правильні рішення. Якось я з Борею Колесніковим їду, і він мені каже: "Ти знаєш, вчора Академія "Шахтаря" з кимось грала, але мій Костик дав такий пас, і хтось забив гол". А я кажу: "А що там твій Костик робить?" А він каже: "Ну як? Він же в Академії". Я подумав, якщо буде Академія з Бориного сина і з мого сина, то це нікуди, за великим рахунком. І я тоді сказав своєму синові: "Даміре, тобі потрібно йти до іншої школи, тому що ти поставиш на шпагат тренера Академії Якщо хтось буде талановитіший, ніж ти, і йому потрібно приймати рішення – тебе посадити на лавку і довірити іншому хлопцю – це повинен бути чесний і мужній чоловік, який тебе посадить на лаву. Тому я вважаю за краще, щоб ти тренувався саме в інший Академії, але не у нас щоб не було такого конфлікту інтересів"... І вдома скандал, всі були, звичайно, на боці Даміра, але в підсумку перемогла істина. Я вважаю, що я мав рацію. Дамір перестав ходити до Академії, але найголовніше – Борин син припинив ходити до Академії. І інші сини теж припинив ходити до Академії. Чому? Тому що толку від них мало. І як тільки вони перестали ходити до Академії, я хочу сказати, у нас з'явилися таланти.

Про вболівальників. Вся наша філософія полягає в одному: від нашої діяльності у виграші мають бути вболівальники, тому що ми граємо для вболівальників. Ми працюємо для уболівальників. І всі свої труди, старання, страждання – ми все присвячуємо нашим уболівальникам.

Про старт "Шахтаря" в Лізі чемпіонів. Я не дивився під ноги. Я завжди дивився, де зірки. Я був найщасливішою людиною. Уявляєте, гімн Ліги чемпіонів на нашому стадіоні – вперше. А Прокопенко ще тоді говорив: "Знаєш, хтось із моїх колег, президент, по-моєму, "Ротора" завжди говорив: "Якщо можна почути гімн Ліги чемпіонів, можна померти". І я тоді почув гімн Ліги чемпіонів і подумав, що вмирати ще зарано. Потрібно його частіше чути, і я дуже б хотів, щоб його чули наші вболівальники.

Про найкращого друга – Ігоря Крутого. Ігор – мій друг. Ігор – мій великий друг, і у нього дуже тонке чутливе серце, і він завжди чужий біль сприймає як свій. Що нас об'єднувало? Нас об'єднувала одна проста річ: "Якщо ми не думаємо про своїх батьків, то що ми за діти" і "Якщо ми не думаємо про своїх дітей, то що ми за батьки?" Тому ми намагалися допомагати і людям похилого віку, і дітям. Ми дружимо вже більше 20 років. Разом поділяємо і біль, і радість. Я хочу сказати, що якщо мені добре – Ігорю дуже добре, і якщо у мене кашель – у Ігоря запалення легенів. Тому я повинен не кашляти, щоб у Ігоря не було запалення легенів. І все взаємно.

Про пісню "Мій друг". У Ігоря дуже непростий період життя був. Він тоді хворів і був прооперований. Він був в Сполучених Штатах Америки. І коли людина все-таки напевно, хворіє, у неї відбувається переоцінка цінностей. І він тоді ще до кінця не відновився і прилетів вже до нас, до України, до Донецька, до мене, привітати мене з днем народження. І вийшов на день народження і, в принципі, це була прем'єра, і він присвятив цю пісню мені. І ця пісня потрапила, напевно, багатьом до сердець. І житиме вона ще дуже довго.

Про запрошення Луческу до "Шахтаря". Я пам'ятаю, коли я приїхав до нього в Туреччину, все там обнімалися-цілувалися, фотографувалися з Луческу. Я йому тоді сказав: "Містере, щоб добитися великих успіхів, Ви повинні подякувати сьогодні уболівальників "Бешикташа" і поїхати разом зі мною до Донецька. І ми все зробимо, ми доб'ємося великих успіхів". Але він видно, тоді, як любить говорити Ігор Крутий, "хочеться вірити, але немає підстав". Взяв якусь паузу, сказав: "Давай повернемося через рік". Луческу завжди тримає двері відкритими, ніколи двері не зачиняє. І в, принципі, через рік він був у нас.

Про народження мрії. "Донбас Арена" – це одна з найкращих арен у Європі і в світі. 99 року, 27-го березня – коли грали збірна України і збірна Франції, у мене ця мрія з'явилася. Тому що все, що я бачу гарне десь, завжди я уявляв: а якщо б це було в Донецьку, для наших вболівальників? Коли я побачив цей стадіон в Парижі, побачив цю атмосферу, я уявив, що на такому стадіоні гратиме "Шахтар" для своїх рідних уболівальників. Цією мрією я жив.

Про почуття в день відкриття "Донбас Арени". Я був дуже втомлений, це була фізична втома. Але я знаю, що був щасливий. Я всю ніч летів в літаку, 28 серпня ми грали Суперкубок з "Барселоною"... Ми летіли додому, всю ніч не спали, але я знаю одне: це був, напевно, один з найщасливіших днів для нашого краю, я думаю, для нашого клубу, для наших уболівальників, тому що ми всі пишалися відкриттям "Донбас Арени". І це було дуже красиво, це зворушувало, і це було дуже цікаво. Тому, попри те, що я не спав, я відчував в собі сили – я міг ще довго не спати. Це та хвилина, яку ми пам'ятатимемо завжди. Це та хвилина, яку ми пам'ятатимемо все життя, принаймні я – це точно.

Про терпіння. Ось сьогодні ми програли, припустимо, YoungBoys. "Шахтар" не потрапив до Ліги чемпіонів... Якби зараз я був, як 15 років тому, то, напевно, Фонсека вже був би вдома. А сьогодні, по великому щось, рахунком Я вірю в ідеї Фонсеки, і я переконаний в тому, що він досягне великих успіхів з "Шахтарем". У мене є терпіння.

Про найважчий період президентства в "Шахтарі". Найскладніший момент – це останні два роки. Те, що відбувається в країні, то, що відбувається саме на Донбасі, – це найскладніший момент. Два роки без футболу. Я протягом двох років ні разу не був на стадіоні. Звичайно, хотілося поїхати, коли ми грали з "Севільєю" в півфіналі Ліги Європи, і, в принципі, думав про це – поїхати… Але я хотів би все-таки, щоб "Шахтар" повернувся до Донецька, щоб в Донецьку звучав гімн Ліги чемпіонів, щоб на "Донбас Арені" "Шахтар" грав для своїх уболівальників. Я переконаний, що це буде таке свято, що це важко собі уявити.

Про набори виживання. "Донбас Арена" – це символ Донбасу. Я точно знаю, що найменш захищені верстви населення більше за всіх страждають і опинилися в дуже складній життєвій ситуації. І, звичайно, мною був організований Гуманітарний штаб, до нього увійшла дуже сильна команда, яка робить все можливе і неможливе для того, щоб допомогти мирним людям. І я думаю, що люди похилого віку і діти, і все незахищені люди, які опинилися без їжі, без води, без ліків... Я вдячний Гуманітарному штабу, який все робить для того, щоб зняти цей біль. Але це пакети виживання. Пакет виживання – на нього можна вижити, але на цей пакет не можна жити. І, звичайно, ми всі живемо мрією, щоб це все швидше закінчилося, щоб настав мир в нашій країні і щоб Донбас був щасливим. А щасливим Донбас, я вже не раз говорив, я бачу в єдиній Україні. І чим швидше до цього прийдуть, тим краще буде для всіх. І головне, щоб від цього вигравали люди. Я завжди говорив про те, що політики можуть втрачати свої рейтинги, головне – щоб кожен житель нашого регіону і нашої країни був щасливий.

Про рідне місто. Я в Донецьку не був уже два з гаком роки, але все своє життя я прожив в Донецьку. Маючи можливість жити в будь-якій точці світу. Чому я жив в Донецьку? І чому я хочу жити в Донецьку? Тому що, перш за все, для мене цей регіон – це люди. Я завжди знаходився там. І завжди жив там. Тому я люблю Донецьк, люблю Донбас і, звичайно, я його бачу в єдиній країні.

Про свою найбільшу мрію. Ми не можемо грати на "Донбас Арені", якщо там конфлікт. Якщо ми гратимемо на "Донбас Арені", значить, немає конфлікту. Якщо ми можемо грати на "Донбас Арені" і там звучить гімн Ліги чемпіонів, значить, все погане позаду. А все найкраще попереду. Моя мрія, щоб на "Донбас Арені" звучав гімн Ліги чемпіонів. І щоб "Шахтар" грав для своїх уболівальників. Це моя найбільша мрія.

Про найближчі плани. По-перше, "Шахтар" виграв 9 чемпіонств. Я хочу десяте – це перше. Що я відчуваю? Я відчуваю, що в наших руках срібло". Але наші гравці, гравці і тренерський штаб заслуговують в руках тримати "золото". Тому ми працюватимемо на "золото". І я вважаю, незважаючи на всі складнощі і труднощі, незважаючи на те, що ми перебуваємо в такому становищі, що ми граємо, образно кажучи, кожну гру на виїзді, – наша мета, наша мрія – золоті медалі чемпіонату України. Труднощі породжують в людині можливості для їх подолання. І немає жодних алібі.

Документальний фільм "Президент. Від мрії до звершень" дивіться 4 листопада о 00:00 на телеканалі "Україна".