Ви провели в Києві яскравий фестиваль "Булгаков-FEST". У чому його ідея?
Ідея досить проста. Багато сучасних мегаполісів змагаються один з одним у висоті хмарочосів і площах торгових центрів, не маючи тієї культурно-історичної спадщини, якою може пишатися наш Київ. Нам пощастило, у нас є Київ Булгакова, Малевича, Довженко, Богомольця, Вертинського, Сікорського, Патона, Врубеля і багатьох інших великих киян. Кожне таке ім'я може бути не тільки сторінкою історії, а й частиною сучасної міської культури. Саме це ми і хотіли сказати нашим фестивалем.
Від пам'ятників і меморіальних дошок пора переходити до живих, інтерактивних культурних форм. Сподіваюся, наш фестиваль стане щорічним і закладе одну з нових київських традицій, коли класика отримує своє нове, сучасне прочитання.
Тоді чому саме Булгаков, а не будь-який інший відомий киянин?
Булгаков був киянином, багато писав про Київ, формувався тут як особистість. Тут знаходиться найвідоміший музей його імені. Без Булгакова неможливо уявити собі Андріївський узвіз, а без Андріївського – Київ.
До того ж, серед києвознавців і любителів книги, з якими мені пощастило спілкуватися, дуже багато шанувальників творчості Булгакова. Зі спілкування з ними, по-суті, і народилася ідея булгаковського фестивалю.
Чимало патріотично налаштованих інтелектуалів докоряють Булгакову, що він критикував Петлюру, Скоропадського і Незалежну Україну початку 20-го століття...
Ви знаєте, давньогрецький філософ Платон критикував демократію і вважав її найгіршою з форм правління. При цьому його ніхто не вважає ворогом сучасного демократичного суспільства.
Булгаков дійсно не схвально відгукувався про те, що бачив на початку 20 століття своїми очима. Думаю, що це була поширена в ті роки точка зору. Більшовиків він, до речі, піддавав ще більш нещадній критиці...
Наш фестиваль – не про політичні погляди письменника, а про його любов до Києва. Тоталітарні режими зазвичай нав'язують точку зору, ніби особистість носить однозначний характер: ворог чи герой, свій чи чужий і третього не дано. А насправді, людина, як цибулина – можна, наприклад, одночасно бути талановитим письменником, завзятим гравцем, хорошим товаришем, володіти тонким музичним слухом і бути нестерпним в повсякденному житті... Все це поєднується в окремій людині, якщо вона не боїться бути собою. Тож, давайте не відмовляти Майстру в його праві на власну політичну думку щодо подій столітньої давності, очевидцем яких був він, а не ми. При цьому, розділяти його думку зовсім не обов'язково.
Росіяни вважають Булгакова своїм письменником...
Те саме вони говорять і про Гоголя. А ще нещодавно був відкритий пам'ятник князю Володимиру в Москві. І що тепер?!.. Головне – що ми, а не вони, думаємо про це.
Як ви оцінюєте підсумки фестивалю і якими бачите його подальші перспективи?
Я дуже радий, що наш фестиваль мав успіх у киян. Ми припускали, що ця подія багатьох зацікавить і багатьом сподобається, але все одно були приємно здивовані кількістю присутніх. Наступний "Булгаков-FEST" стане ще більш тривалим і різноманітним за своєю програмою. Спробуємо знову всіх здивувати.
Яким ви бачите "Булгаков-FEST" за кілька років?
Мені б дуже хотілося, щоб з часом наш фестиваль став міжнародним. Це дозволить Києву стати ще більш знаменитим і продемонструє його величезний культурний масштаб, туристичний потенціал. З огляду на той факт, що твори Булгакова переведені на 90 мов світу, дефіциту іноземних гостей точно не буде.
У вашого благодійного фонду, напевно, є й інші проекти. Розповісте про них?
У нас є проект "Іншокніга". Це спроба осучаснити українську літературну класику. Знайомі всім зі шкільної лави твори, не змінюючи мови, змісту і структури авторського тексту, ми хочемо представити в новому авангардному дизайні. Думаю, багатьом це сподобається. Першою книгою в цій серії буде "Чорна Рада" Пантелеймона Куліша.
Також розглядаємо для реалізації проект в сфері так званої "доповненої реальності". Це коли віртуальна картинка накладається на реальні об'єкти. У Києві багато зниклих пам'яток історії та архітектури, які хотілося б відтворити хоча б віртуально.
Словом, шукаємо щось нове і цікаве, що відповідало б ідеї нашого Фонду "Культурні Новації".
А який сенс вкладаєте ви в поняття "Культурні Новації"?
Головний сенс полягає в тому, що культура є основою розвитку суспільства. Вся сучасна смарт-цивілізація стала можливою тільки завдяки тому, що 7-8 тисяч років тому хтось винайшов протописемність, з якої потім розвинулася писемність і т.д.
Якщо ми хочемо змінити економіку, ментальність і повсякденні життєві звички людей, треба починати саме з культури.
Чи вважаєте ви ефективною державну політику в культурній сфері?
Ви знаєте, якби не існування Міністерства культури, то мало хто взагалі міг би припустити, що в Україні існує державна культурна політика. Це окрема і нескінченна тема для обговорення... Але можу з упевненістю сказати одне – державна культурна політика робиться масштабними проектами, а не напівзаходами і не дрібними фінансовими вливаннями.
Оскільки до влади прийшли люди професійні в питаннях шоу-бізнесу, і з цією тезою навряд чи хто зможе посперечатися, то є надія, що ми незабаром побачимо і правильний менеджмент, і хороші, великі проекти.
Букіністика – це не тільки ваше захоплення, а й бізнес. З чого почалося ваше знайомство з книгою?
Моє знайомство з книгою почалося в ранньому віці. Уже в садку я вмів читати, цього мене навчила моя бабуся. У першому класі я вже прийшов і записався в районну бібліотеку. У нас була велика сімейна бібліотека, з якої і почався мій шлях у букіністику.
Вікіпедія каже, що "букіністика" як бізнес – це торгівля поліграфічною продукцією. Чи вірно це твердження?
Частково вірно. Також сюди треба додати мистецтвознавчу експертизу, реставраційні роботи, консультаційні послуги, видавничу діяльність, дослідницьку роботу і відповідний менеджмент.
Наскільки цікавим для вас є справа, якою ви займаєтесь? Що вас приваблює найбільше у вашій роботі?
Букіністика відкриває унікальні можливості – на власні очі бачити рідкісні, штучні видання, спілкуватися з колекціонерами і нащадками великих авторів, отримувати досвід і знання, яким ніколи не навчать в жодному вищому навчальному закладі. До того ж, це високоінтелектуальний і завжди затребуваний бізнес.
Напевно, серед ваших клієнтів є відомі політики і чиновники. Що читають представники нової політичної еліти?
Я давно в букіністичному бізнесі, і на основі власних спостережень відкрив одну важливу закономірність: має пройти близько 2-х років, щоб нова політична еліта почала серйозно цікавитися книгою. Тобто осмислено щось колекціонувати, мати чіткі переваги і розуміння предмету. Мабуть, за ці два роки формується якась нова соціальна самосвідомість і ставлення до себе. Тож, пропоную трохи почекати, щоб можна було говорити про літературні вподобання нової влади.
Чи бували якісь курйозні випадки у вашій роботі?
Пам'ятаю, як одного разу один народний депутат дзвонив і просив за будь-які гроші дістати йому Пересопницьке Євангеліє. Я максимально коректно постарався пояснити, що це не просто книга, а національний символ, на якому приймають присягу президенти України під час своєї інавгурації, що цей літературний пам'ятник написаний від руки і існує в одному єдиному екземплярі, який зберігається в державній бібліотеці.
Мабуть, він хотів піднести комусь незабутній подарунок і помічники порадили назву рідкісної книги. (Сміється)
Часто можна почути, що людей, які читають, стає все менше і що ми давно вже не є нацією, яка читає найбільше...
Це спірне твердження. Сьогодні з'являється не тільки більше інформації та її джерел, а й стирається межа між читанням і "не читанням". Раніше така межа була більш очевидною, а сьогодні вона розмита. Читаючи з електронних носіїв, сучасна людина робить це мимохідь, без відриву від основної діяльності та повсякденних занять.
Взагалі, читання – це глибоко індивідуальний процес. Я не думаю, що його можна вимірювати "Гамлетами на душу населення" і потім виводити якісь національні показники. Нехай якомога більше людей читає те, що їм подобається, і так, як їм це зручно!
Як ви ставитеся до тверджень, що рано чи пізно інтернет і електронні книги витіснять традиційну паперову книгу з культурного п'єдесталу?
Запевняю вас, що старій-добрій книзі нічого не загрожує!
Електронна музика нікуди не витіснила традиційну. Кіно не знищило театр. Комп'ютери та штучний інтелект не замінили собою творче людське мислення і креатив. Електронна книга також нічим не загрожує традиційній книжковій культурі. Це паралельні, а не взаємовиключні явища.
У чому ж, на вашу думку, полягає така унікальність традиційної книги?
З книгою ніщо не зрівняється щодо її здатності тренувати і розвивати мислення людини. Адже читання – це не тільки накопичення інформації, це формування схем і типів мислення, це глибина мислення, це система образів і розумові звички, це розвиток нейронних мереж, краса мови і обсяг словникового запасу. Книга – це навіть не окремий тренажер, а цілий спортзал для мозку!
Споживча інфляція
Облікова ставка
Офіційний курс євро
Офіційний курс долара
Міжнародні резерви
Головні теми