На чому заробляють регіони: посол Олег Шамшур розповів про децентралізацію у Франції

Поки розпіарена і популярна реформа децентралізації в розпалі, влада активно насаджує українцям нові терміни: більше прав і повноважень на місця, нові "райони" і "громади", а замість губернаторів – "префекти". Назва чисто французька і експерти не приховують, що від французької моделі ми запозичили майже все: від інституту префектів до централізованої моделі управління Парижем більш ніж 36 тис. комун. Децентралізація у Франції відбувалася в середині 80-х, а посаду префекта ввів Наполеон ще в 1800 році. Спочатку він наділив цих чиновників максимальними повноваженнями, але потім їх права урізали, і в 1982-му у префектів залишилося лише право контрольно-наглядової за місцевою владою функції. Як і в нашому проекті змін до Конституції, у Франції префектів призначає і звільняє президент, але де-факто префекти підкоряються МВС. Що, в принципі, правильно: якщо місцева влада порушує Конституцію, префект зобов'язаний звернутися до правоохоронних органів та суду. У нас пропонується підпорядкувати префектів президенту: цю норму критикує колишній суддя КС Віктор Шишкін і замглави Конституційної комісії Віктор Мусіяка.

У посла України у Франції Олега Шамшура "Сегодня" розпитала, як Франція проводила реформу, і чому досвід Парижа нам так активно нав'язують.

- Чи був у Франції фонд підтримки дотаційних регіонів на етапі реформи децентралізації?

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

- У Франції, незважаючи на кілька хвиль реформ децентралізації, переважають централістські традиції. Це проявляється в адміністративному контролі центральної влади за місцевими органами, існуванні підпорядкованості нижчих ланок вищим. Нині у французьких регіонах все ще зберігається поєднання на місцях прямого державного управління та місцевого самоврядування. Приміром, в департаментах, які є ключовою ланкою місцевої адміністрації, президент призначає префектів, які інформують його про "стан справ" в регіоні. Незважаючи на прийняті в 80-х роках закони про децентралізацію влади, префект досить сильна фігура. Якщо говорити про фінансування, місцеві общини володіють значними ресурсами, формуючи бюджети з 4 джерел: держдотацій, місцевих податків, позик і доходів від власності і послуг. Тобто, "централізованим фондом підтримки регіонів" є сам держбюджет Франції.

- На чому заробляють французькі регіони? Можливо, на виготовленні вина, туризмі...

- Кожен регіон, департамент чи комуна в міру своїх можливостей створюють умови для розвитку і можуть розраховувати на частину податків. Але, все-таки, мова не йде про повне самофінансування. Приміром, в 2013-му французькі регіони мали такі джерела формування своїх бюджетів: 61% – підтримка держави, 27% – місцеві податкові збори, 12% – звільнення від місцевих податків і спеціальні субвенції від міністерств.

Якщо подивитися статистичні дані, наприклад, за 2013-й, основними статтями прибутку місцевих бюджетів у Франції були такі податкові збори:

- Податок на землю і нерухомість – 35,1 млрд євро;

- Житловий податок – 20,6 млрд євро;

- ПДВ підприємств – 16,3 млрд євро;

- Земельний податок для підприємств – 7,4 млрд євро.

Тобто, виробництво вина і туризм, як основні прибуткові галузі для регіонів Франції в цілому – швидше стереотип, але для окремих місцевих громад країни це дійсно критично важлива стаття доходу та економічної діяльності.

- Чи є зараз у Франції дотаційні регіони і на чому вони заробляють?

- Всі французькі регіони певною мірою розраховують на перерахування з держбюджету. З іншого боку, їх розмір залежить, по-перше, більшою мірою – від вартості господарства того чи іншого регіону та економічної активності, а по-друге, у меншій мірі – від потреб менш економічно активних місцевих громад.

Якщо подивитися статистику виділених державою дотацій регіонам у 2013-му із загального фонду майже 11 млрд євро (окремо від дотацій для комун і департаментів), ми побачимо такий розподіл: найбільший обсяг дотацій здобув регіон Рона-Альпи – 986,2 млн євро, а самий маленький – регіон Лімузен – 200,7 млн євро, а середні – регіон Пікардія – 446,8 млн євро, Бретань – 511,6 млн євро, Ельзас – 336,2 млн євро. При цьому, центральний паризький регіон Іль-де-Франс отримав дотацій на 1,367 млрд євро.

Щоб відповісти на питання, на чому ж заробляє той чи інший регіон, необхідно провести докладний аналіз значного обсягу статистичних даних, адже, як в країні в цілому, так і в окремих регіонах Франції не використовується термін кшталт "бюджетоутворююче підприємство". Великі французькі компанії не розміщують підприємства в якомусь одному департаменті, відповідно, податки – як державні, так і місцеві – платять багатьом місцевим громадам, де такі підприємства працюють. Всі французькі регіони намагаються використовувати наявні можливості і свій "регіональний" потенціал у багатьох галузях економіки. Разом з тим, місцеві громади чутливі до змін в питанні виділення дотацій. В умовах боротьби з наслідками фінкризи, уряд Франції скоротило дотації регіонам. Так, одна зі статей таких дотацій – загальні дотації на функціонування місцевих органів влади повинна бути знижена на 10,7 млрд євро до 2017-го (у 2014-му вони становили 40,1 млрд євро, а в 2015-му передбачено 36,6 млрд євро). Цілком природно, що ці реформи викликали негативну реакцію в регіонах, департаментах і комунах, а суперечки і критика уряду не вщухають досі.