"Путін сказав: "Якби Філарет очолив РПЦ, Україна була б наша": інтерв'ю з главою УПЦ КП, частина 2

Предстоятель – про те, як він був "кандидатом від Політбюро" і чому не зміг очолити Російську православну церкву

Днями сайт "Сьогодні" опублікував першу частину інтерв'ю з главою Української православної церкви Київського патріархату Філаретом: "І не йшлося, щоб я відмовився бути патріархом". У другій частині бесіди читайте про те, як Філарет служив у Російській православній церкві, як пішов звідти і став українським патріархом.

— З 1966 по 1990 роки ви були патріаршим екзархом всієї України від РПЦ. Що найчастіше згадуєте з того часу?

Реклама

— Це були важкі роки. У хрущовський час було гоніння на церкву. У 1966 році, правда, вже тоді Хрущова не було, мене призначили екзархом. Парафії закривалися не десятками, а сотнями. І коли я став екзархом, я домігся того, що припинилося закриття парафій в Україні. Хотіли закрити Володимирський собор, Флорівський монастир і багато інших. У Києві залишилося всього 10 храмів. Коли я став екзархом, процес закриття призупинився. 

— Як вам вдалося? Через кого ви діяли?

— Вдалося, тому що я наполягав на цьому. Наприклад, коли я став екзархом, уповноважений – старий чекіст говорив: "Ви не повинні служити щонеділі у Володимирському соборі. Ось ваш попередник служив раз на місяць, і ви повинні так служити". Я ж відповів, що буду служити щонеділі, тому що якщо він не служив, то, може, через неміч. Він був старий, а я – молодий. Якщо я не буду служити щонеділі, то який же я екзарх?

Реклама

З цими чекістами я постійно вів дискусії. Була у мене раз розмова з цим же уповноваженим. Він каже: "Все, вам прийшов кінець, попи. Тому що у вас все духовенство старе, ви вимрете, а молодого духовенства не буде. Крім того, в 1980 році ми вступаємо в комунізм, а в комунізмі церкви не повинно бути". На що я йому відповідаю: "Ми при соціалізмі живемо, будемо жити і при комунізмі". Він відповідає: "Ні, зараз ми вас просто терпимо, а при комунізмі вас терпіти не будемо". На що я відповів: "Якщо ви терпіти нас не будете при комунізмі, то комунізму не буде, а церква буде існувати. Тому що Христос сказав: "Створю церкву Мою і сили пекла не переможуть її". Ось так я боровся з цим.

З іншого боку, часто церква посилала мене за кордон. Я працював в комісії з міжнародних справ Всесвітньої ради церков, яка в ті роки був другою ООН, тому що там обговорювалися всі ті ж питання, які обговорювалися і в ООН.

Я працював там в комісії з міжнародних справ. І там я відстоював інтереси своєї церкви, своєї країни, СРСР. З огляду на, що я там працюю, дію, захищаю інтереси церкви і держави, до мене ставилися з повагою і рахувалися з моєю думкою. Це мені допомагало захищати український екзархат.

Реклама

— А пам'ятаєте час, коли була відкрита для ченців Києво-Печерська лавра?

— Лавра була закритою. Але коли готувалися до святкування тисячоліття хрещення Русі, я поставив в Москві перед радою у справах релігії питання про повернення Києво-Печерської лаври Церкви, щоб там був відновлений монастир. Заперечували тільки Щербицький і Гришин (перший секретар московського міськкому партії). Решта членів політбюро проголосували "за".

— А чому вони були проти?

— Затяті і агресивні атеїсти вони були. Вони не поставили підписів під цим рішенням. Але рішення про передачу було прийнято. І до тисячоліття хрещення Русі політбюро на чолі з Горбачовим винесло рішення – повернути лавру Церкві. Я приїхав до Києва, щоб отримати акт про передачу Києво-Печерської лаври. Правда, передали спочатку тільки Дальні печери. А Ближні залишалися у віданні музею. Тобто Лавру передали завдяки моїм наполегливим зусиллям.  

У 1991 році ви розраховували очолити РПЦ. Стали місцеблюстителем після смерті патріарха Пимена. І раптом – вас не обирають, і вам доводиться повертатися в Україну. Після цього ви починаєте боротися за автокефалію УПЦ. Може, вами образа рухала тоді?

— Ні. Я був обраний місцеблюстителем на засіданні Священного синоду таємним голосуванням. І цього ніхто не чекав! Тому що КДБ обрала місцеблюстителем і патріархом Алексія (Рідігера), а синод таємним голосуванням обрав мене. Це було для всіх несподіванкою. Тобто домовлялися, що буде Алексій, а став Філарет. 

Але потім почалася "робота" КДБ і вмовили архієреїв в результаті голосувати за митрополита Алексія (Рідігера). Я знав, що патріарше служіння важке, тому молився Богу і покладав все на Його волю. Якщо Він хоче, щоб я став патріархом, я готовий був понести цей важкий хрест. Якщо ж Бог не хочу - то я ніяких претензій або бажань не маю.

Сталося так, як вирішив КДБ. Хоча Політбюро ЦК КПРС робило ставку на мене, як я потім дізнався в кулуарах. Тобто ставлеником від КДБ був Алексій, а від Політбюро був я. Пізніше в своєму оточенні Путін сказав: "Ми помилилися, обравши Алексія патріархом. Треба було обирати Філарета. Якби Філарета було обрано, Україна була б наша".

Я не боровся за патріаршество московське, а підпорядкував себе волі Божій. Екзархом я залишався. Коли я став предстоятелем УПЦ, але у складі Московського патріархату, я домігся того, що українська церква отримала статус незалежної і самостійної в управлінні. Той стан, який зараз має УПЦ МП, відбувся завдяки моїм зусиллям.

Чому я домагався розширення прав? Тому що Україна в складі СРСР домагалася розширення прав. І я під приводом, що Україна отримує великі права, хотів, щоб і церква отримала великі права, але у складі Московського патріархату. Коли Україна оголосила себе незалежною, проголосувавши на референдумі, я зрозумів: тепер нам недостатньо такого стану церкви. Ми провели Помісний собор, на якому вирішили, що УПЦ повинна бути автокефальною, і звернулися в Москву з проханням дати нам томос про автокефалію. 

І коли ви не отримали томос від Росії, тоді з'явилася ідея створення Київського патріархату?

Ні. Коли ми звернулися з проханням про автокефалію до московського патріарха, він і не погодився, і не відмовив. Стали відкладати це рішення до Помісного собору. Потім все тягнули і тягнули. Словом, наше прохання відклали, і томосу не дали. Питання це не піднімали, наше прохання не розглядали, справу затягували. Нам і не відмовляли, але і нічого не давали.

І в цей же час на мене почався церковний тиск. Мені незаконно, не за канонами, заборонили висвячувати єпископів. Потім позбавили мене архієрейства. Потім піддали анафемі. Тобто почалася боротьба проти мене, щоб я не активізував створення автокефальної української церкви. А я чому був такий наполегливий? Україна стала незалежною!

— Україна так, але церква відділена від держави і політики.

— Це так, але церква відіграє і відіграватиме і політичну роль. Ну ось, наприклад, під час Другої світової війни Російська церква відігравала політичну роль, коли закликала боротися проти фашизму? Відігравала. А була відокремлена від держави. Так і зараз. У внутрішню політику церква не втручалася, але політичну роль в житті країни вона грала, грає і буде грати.

— Яка була роль першого президента України Леоніда Макаровича Кравчука?

— Леонід Макарович підтримував мене. Коли мені запропонували відмовитися від предстоятельства на Київській кафедрі, а запропонували будь-яку, навіть в Росії, тільки не київську, я запитав у Леоніда Макаровича: що мені робити? Відмовлятися або не відмовлятися? Він сказав: не відмовляйтеся від Київської кафедри. І народ не хотів, щоб я йшов. Тому я не відмовився і продовжую. Таким чином на Київській кафедрі я вже 53-й рік, з 1966 року. Жоден митрополит на Київській кафедрі і близько стільки не був! Один тільки був 34 роки, а більше 50 років нікого не було.

— Чому після утворення УПЦ КП ви не стали патріархом відразу, а стали "сірим кардиналом", заступником?

— Мене звинувачували в тому, що, ось, мовляв, не став московським патріархом, так захотів стати київським патріархом. Але я і київським спочатку не став. Першим патріархом був Мстислав (Скрипник, син сестри Симона Петлюри. – Авт.), другим був Володимир (Романюк).

— Чому так сталося?

— Не обирали. Але я ніяких претензій не мав. Це доказ того, що я до патріаршества не прагнув. Моєю метою було патріаршество, а служіння церкві. І я служив церкві спочатку як екзарх РПЦ, потім як заступник патріарха УПЦ КП, а вже потім як патріарх УПЦ КП.

— Чому РПЦ оголосила вам анафему не відразу? Не тоді, коли ви в 1992-му стали заступником предстоятеля УПЦ КП, не тоді, коли ви в 1995 році стали патріархом УПЦ КП. Чому оголосили анафему тільки в 1997-му? Чекали, що ви повернетеся?

— Не знаю. Це було рішення Москви. Але анафему я не визнавав з самого початку, тому що вона незаконна, необґрунтована.

— Чому необґрунтована? Адже ви самі окремо від цієї церкви створили свою?

— За це анафема не накладається. Анафема накладається за єресь, за тяжку провину перед церквою – за це. А я завжди служив церкві. А за те, що єпископ служить церкві, анафема не накладаються.

— Так, догматичних розбіжностей не було. Але все ж ви не з благословення патріарха створили київський патріархат. Хіба не в цьому причина накладення анафеми?

— А московський митрополит Іов хіба з благословення константинопольського патріарха оголосив автокефалію російської церкви?

— У XV столітті?

— Так, у 1488 році. Теж не з благословення. А тому що утворилося велике князівство Московське, яке захотіло мати свою незалежну церкву.

Щоб держава процвітала, вона повинна мати тверду і незалежну духовну основу. І це стосується не тільки нас, а будь-якої держави. Коли утворювалися Балканські держави, вони стали вимагати незалежності церкви. І тому українська церква нічого нового не придумала. Ми йдемо тією ж дорогою, якою йшла і Росія, і Румунія, і Болгарія, і Греція, і Сербія, і всі. Нічого нового немає. Тому нас звинувачувати в порушенні у Московського патріархату немає ніяких підстав. Нас незаконно утримували в складі Московського патріархату, і на мене ще й анафему наклали. Тому патріарх Варфоломій її зняв. 

— Після розриву з Епіфанієм, після відходу багатьох ваших соратників, які колись називали вас Вчителем, чи думаєте ви зараз про наступника?

— Про наступника поки не думаю. Треба Київський патріархат знову зробити таким, яким він був.

— Як ви приймаєте важливі рішення? Священики, з якими ми спілкувалися, кажуть, що відкривають навмання Євангеліє і читають фрагмент, з якого отримують відповідь на своє питання. Є у вас якийсь такий метод?

— Ні. Я враховую обставини і інтереси церкви, оскільки я служу їй, і інтереси народу, і держави. Цим я керуюся в прийнятті рішень. Але приймаю їх не самостійно, а як того вимагають канони церкви – на Cиноді або соборі церкви.

— УПЦ спочатку вашими зусиллями розширила свої повноваження, потім зусиллями Блаженнішого митрополита Володимира, тепер – Блаженнішого митрополита Онуфрія. УПЦ може відкривати парафії за кордоном, вирішувати свої внутрішні питання, збирати Синод. Тобто має більшу самостійність, ніж ПЦУ?

— Широких прав УПЦ домігся я. І чого домігся, то і є зараз в УПЦ. Неправда, що митрополит Володимир Сабодан розширив права, які дано було мені як предстоятелю. Нічого нового вони не привнесли. Навпаки, стали ще більш залежні від Москви, ніж були на початку 1990-х.  

— В чому це проявляється?

— Вони слухають Москву, а я слухаю Україну. Я слухав український народ і Україну, а вони слухають Москву. Я теж в міру її слухав, коли був у складі Московського патріархату. Але працював я завжди на благо української церкви, як будучи екзархом РПЦ, так і будучи патріархом УПЦ КП.

— Деякі священики УПЦ дивуються: "Нас називають московськими попами, а ми і в Москві ніколи не були, українською розмовляємо, молимося за Україну". До речі, намісник Києво-Печерської лаври, митрополит Павло, в інтерв'ю нашому виданню тепло відгукувався про ті часи, коли ви були екзархом, говорив, що ви дуже переживали за Лавру. Він припускав, що якщо б ви повернулися в лоно тієї церкви, де отримали сан, то з вас би зняли анафему і повернули духовні регалії, як колишньому Блаженнішому. Ви думали колись про такий крок? 

— Справа в тому, що я звертався до патріарха Кирила, щоб він оголосив недійсною анафему, яку наклав на мене в 1997 році, і вони на архієрейському Соборі вирішили: якщо я повернуся в підпорядкування Московського патріарха, тоді знімуть анафему. Звертався я не тому, що мене турбувала анафема. Для мене вона не існувала. Звертався я для того, щоб не було у Києві протистояння між Київським патріархатом і Московським. Щоб ми, належачи до різних церков, служили разом, спілкувалися і мали братні відносини. З цією метою я і звернувся до Московського патріарха про зняття анафеми. На це архієрейський собор не пішов.

— А коли ви зверталися?

— Приблизно у 2012 році, я точно не пам'ятаю. До речі, за часів президентства Януковича до мене надсилали представників Путіна і пропонували повернутися в Московський патріархат і стати предстоятелем усієї православної церкви України. Я відмовився.

— 90 років – поважний вік. Як ви зберігаєте сили? Може, є якась страва, яка вам сили надає?

— Життя людини – в руках Божих. Від Нього залежить, але і від нас багато чого залежить, наприклад, як ми живемо. Треба їсти, щоб жити, а не жити, щоб їсти. Так ось я їм, щоб жити. Улюбленої страви у мене немає. Я слухаюсь лікарів і виконую їх вимоги, а головне – Бог дає сили.

У якийсь момент я раптом відчув приплив нових сил. І я подумав, що, напевно, Господь дає сили мені, щоб далі боротися. Тому і маю ці сили.

— Ходять чутки, що у вас є діти. Дехто каже: ну і добре, он, і католики целібат скасовують...

— Дітей немає, це неправда. У цьому мене звинувачували в 1992 році на архієрейському соборі, і я довів, що це все неправда.

— А хотіли б, щоб були діти?

— Ні. Я обрав чернечий спосіб життя у 1949 році, коли закінчив перший курс академії, і тоді розмірковував, який шлях мені обрати – чернечий і сімейний. Тоді заарештовували наших професорів і студентів. Я пам'ятав і 1930-і роки. І міркував так: якщо я буду мати сім'ю, то не буду вільним, буду залежати від сім'ї. А час тяжкий. А якщо оберу чернецтво, то буду вільним. Тому я обрав чернечий спосіб життя.

І тільки я вирішив так, то через 15 хвилин приходить послушник від намісника Троїце-Сергієвої лаври і пропонує мені вступити в монастир. І я в цьому побачив руку Божу. Значить Він хоче, щоб я цим шляхом йшов. Я в чернецтві 69 років, і у мене ніколи не виникало думки, що я обрав неправильний шлях. Тому всі ці міркування про дітей і дружину – вигадки.

— Ви народилися на Донеччині. Ваше село Благодатне зараз на підконтрольній так званій "ДНР" території. Як ви думаєте, коли закінчиться війна і як вона може закінчитися?

— Коли – це лише Бог знає, але те, що війна закінчиться, – це знають всі. І те, що Донбас залишиться в Україні і Крим – про це говорить весь світ. Тому рано чи пізно і Донбас, і Крим будуть українськими.

— З ким із сильних світу цього ви зустрічалися? І хто справив на вас особливе враження?

— Я зустрічався з тисячами видатних людей по всьому світу, з президентами, королями, прем'єрами, сенаторами, церковними діячами. Одного когось навіть не можу виділити.

— Про що мрієте?

— Про Царство Боже. Щоб після смерті потрапити туди. Про це мрію, про це молюся і для цього працюю.

Нагадаємо, раніше новини "Сьогодні" писали про те, як Філарет втратив канонічні права архієрея в Православній Церкві України. Філарет є архієреєм ПЦУ, але не має канонічних прав і обов'язків єпархіального архієрея.

Читайте також:

Реклама на segodnya.ua Реклама
Всі новини
Останні новини
Показати ще
Реклама на segodnya.ua Реклама
Говорить президент України
Більше заяв Зеленського
ЗСУ: головне
Докладніше
Війна в Україні з космосу
Більше новин
🙏 Keep Calm
Допомога під час війни
Більше новин
Хроніка обстрілів
Більше про це
У пошуках роботи
Знайти своє місце!
🏠 Квартирне питання
Новини нерухомості
🚘 Актуалка для автовласників
Що ще нового?
"Разом нас багато"
Нас не подолати
⚽ Фан-сектор
Вболівай за футбол!
Be in Techno Trends
Слідкуй за новинами
⭐ Срачi прибули
Більше скандалів
🔮 Прогнози та гороскопи
Що ще кажуть зірки?
Герої не вмирають!

Позивний “Депутат”... Сергій Компанієць - старшина роти 93-ї окремої механізованої бригади “Холодний Яр”. Воював на передовій з 2014 року. Хлопці називали 47-річного старшину батьком, бо він допомагав і вчив кожного. Загинув у бою під Ізюмом, прикриваючи побратимів. Його 16-річний син пішов вчитись у військовий коледж…

Історія героя
статистика
Курс криптовалюти сьогодні

Валюта

Ціна, usd

Bitcoin (BTC)

50671.76

Bitcoin Cash (BCH)

256.91

Binance Coin (BNB)

367.49

Ethereum (ETH)

2895.93

Litecoin (LTC)

67.82

ЗАПРАВКИ
Паливо сьогодні
95+
95
ДП
ГАЗ
51,40
49,40
50,90
26,39
51,50
49,31
49,91
26,59
52,59
50,59
50,70
26,71
53,05
51,26
51,44
26,24
53,68
52,29
53,68
27,79
56,99
54,99
54,99
28,10
56,99
54,99
54,99
28,14
57,49
53,85
53,99
27,20
58,99
56,99
55,99
27,98
-
48,74
48,63
26,06
Наша економіка
5 головних цифр
1
Споживча інфляція Споживча інфляція
18%
2
Облікова ставка Облікова ставка
25%
3
Офіційний курс євро Офіційний курс євро
29,7 грн
4
Офіційний курс долара Офіційний курс долара
29,25 грн
5
Міжнародні резерви Міжнародні резерви
$22,8 млрд
Знати більше💡
Валюта
Курс гривні сьогодні

Валюта

Ціна (грн)

Долар США ($)

38.48

Євро (€)

41.54

"Ми з України"
Наш плейлист

PROBASS ∆ HARDI

"Доброго вечора"

PROBASS ∆ HARDI

Макс Барських

"Буде весна"

Макс Барських

Олександр Пономарьов

"Україна переможе"

Олександр Пономарьов

Антитіла

"Топити за своє"

Антитіла

ТНМК и Kozak System

"Мамо"

ТНМК и Kozak System
Співаймо разом!

Натискаючи на кнопку «Прийняти» або продовжуючи користуватися сайтом, ви погоджуєтеся з правилами використання файлів cookie.

Прийняти