"Хотілося звільнитися. Або вмерти на місці": що не так з медреформою

20 березня 2018, 07:40

Віталій Андронік Віталій Андронік

З 1 квітня українці повинні знайти собі сімейного лікаря, терапевта чи педіатра. Це стане справжнім викликом для жителів сіл і невеликих міст

"Одного разу, взимку, коли був спалах респіраторної інфекції, один з сімейних лікарів захворіла і тимчасово випала з ладу. Поки літня, пенсійного віку педіатр приймала дітей в амбулаторії, я об'їздила 32 будинки. Хотілося звільнитися. Або вмерти на місці. "Намотали" з водієм за день не менш як 150 кілометрів. До моменту повернення на базу було зафіксовано не менше 100 амбулаторних звернень з дітьми", – згадує сімейний лікар Катерина Островська.

Катерина пропрацювала сім років в одній з амбулаторій Дніпра, туди потрапила за державним розподілом. Зараз вона завідує однією з приватних клінік мережі медичних центрів "Здорове покоління".

Лікарів на первинному рівні завжди не вистачало, ділиться медик. На собі доводилося тягнути, крім своєї ділянки, і інші – часто навіть вимушено. Це виражалося не тільки в обслуговуванні викликів, але і в заповненні лікарської і звітної документації.

"Хоча мене спочатку готували до роботи сімейним лікарем, неможливо було звикнути до невідомості того, хто наступним виявиться за дверима кабінету: літній чоловік з гіпертонічним кризом, новонароджений з фізіологічною жовтяницею чи молода жінка з відкритою формою туберкульозу.

Точно так же я не могла змиритися і прийняти явища переадресації викликів з боку швидкої медичної допомоги, які надходили на телефон реєстратури амбулаторії в разі, якщо виклик не підпадав під ті, які були вказані в новому наказі. У зв'язку з цим все з тим же кадровим дефіцитом невідкладна допомога надавалася силами лікарів, які перебували на прийомі. Виходило так, що хоч вставай і їдь, незважаючи на повний коридор хворих", – розповідає Островська.

Коли справа дійде до закріплення українців за лікарями, нестача фахівців стане для реформаторів ще очевиднішою, вважає лікар. І "неприкаяних" почнуть розподіляти по наявних кадрах. Зі скасуванням обов'язкового державного розподілу сподіватися на нові робочі руки і свіжі кадрові вливання не доводиться.

Особливо гостро дефіцит лікарів буде помітний в селах. У сільських амбулаторіях медичні працівники – це місцеві жителі. Складно уявити умови, які можуть бути запропоновані молодому фахівцеві, щоб їх можна було вважати переконливим аргументом для переїзду до вимираючих поселень.

"Логічно, що, отримавши престижну вищу медичну освіту, молодий лікар захоче знайти застосування своїм знанням в сучасних медичних установах, а не бруд місити і від собак відбріхуватися. Далеко не завжди абітурієнти спочатку хочуть займатися лікувальним процесом: частина вибирає естетичну медицину і косметологію, хтось йде в медичні представники, керівники, або робить вибір на користь приватних клінік, як я. Багато перспективних медичних працівників покинуло країну, працевлаштувавшись в Чехії, Німеччині", – розповідає Катерина Островська.

"Лікарі конкуруватимуть за пацієнта", але, скоріше, навпаки

Лікарі повинні змагатися за пацієнта, вважає МОЗ. Чим більше доктор прийме людей, тим більше його зарплата. За одну людину терапевт, сімейний лікар і педіатр отримуватимуть 370 гривень на рік. За дітей і літніх Національна служба здоров'я заплатить більше – 740 гривень. Потім відомство обіцяє підняти тариф.

Для цього українці повинні підписати з лікарями декларації. Це документ, який підтверджує, що пацієнт лікуватиметься саме у того чи іншого лікаря.

27982732_921593818003724_8045762547723317723_o

В.о. міністра охорони здоров'я Уляна Супрун. Фото: МОЗ

МОЗ вважає, що сімейний лікар може обслуговувати максимум 1800 пацієнтів на рік, терапевт – 2000, педіатр – 900. Лікарям, які працюють в селах, відомство дозволило приймати більше людей. Без медичної допомоги не залишиться ніхто, обіцяє в.о. міністра охорони здоров'я Уляна Супрун. Це питання контролюватиме служба здоров'я України.

Професія лікаря в Україні втрачає престиж. Насамперед через низьку зарплату. За заявами віце-прем'єр міністра Павла Розенка, в країні дефіцит 2,5 тис. лікарів загальної практики і понад 900 дитячих лікарів.

Лікарів не вистачає не тільки в маленьких містах і селах. Обласні центри теж страждають від нестачі лікарів загальної практики. Така ситуація склалася через те, що в Україні немає планування потреби в підготовці медиків на перспективу 5-15 років.

Вузи хоч і намагаються щорічно збільшувати набори, але ніхто не думає, де ці випускники працюватимуть, і яке навантаження на них ляже, підкреслює лікар-отоларинголог Івано-Франківської центральної міської клінічної лікарні Роман Фіщук.

Якщо лікарів немає – їх потрібно знайти

Роль і необхідність сімейного лікаря зростає. Раніше ми відразу ходили до спеціалізованого лікаря, а тепер людина знатиме, що у неї є лікар – путівник в медицині. Він стежитиме за здоров'ям і повністю забезпечуватиме первинну діагностику. Першим кроком пацієнтів стає похід до свого сімейного лікаря, каже Єжи Міллер, експерт Стратегічної групи радників з підтримки реформ при Кабміні.

Проблема доступу до лікарів дійсно існує, підтверджує він. Але 2018 року кожен сімейний лікар почне отримувати оплату за обслуговування кожного пацієнта, який уклав з ним договір. Платитиме держава – саме для того, щоб у медичних працівників були гідні зарплати, і щоб ці гроші не платили пацієнти, як це відбувається зараз.

1131022

Фото: архів "Сегодня"

Насправді, все в руках людей, вважають у МОЗ. Якщо лікарів не вистачає, потрібно запропонувати їм хороші умови: житло, транспорт, сучасне обладнання, доплату понад суму, яку заплатить держава. Це все можуть забезпечити на місцях.

"Якщо в місті немає достатньої кількості лікарів для лікування всіх жителів, значить, місцевій владі потрібно запросити до міста більшу їх кількість. А грошей вони отримають стільки, скільки пацієнтів підпише з ними договір. Якщо ж у селі проживає невелика кількість людей, один сімейний лікар може обслуговувати кілька населених пунктів, розташованих поруч. У цьому випадку лікар отримує підтримку декількох місцевих громад", – прокоментував сайту "Сегодня" Єжи Міллер.

Деякі територіальні громади вже пішли таким шляхом. Вапнярська ОТГ у Вінницькій області вирішила доплачувати лікаря до зарплати до 7 тис. грн/міс. і виділила безкоштовне житло. Єдина умова – договір про роботу в громаді на 10 років.

Деякі лікарі перекваліфіковуються на сімейних

Кількість сімейних лікарів зростатиме з року в рік, впевнений Міллер. Зокрема, за рахунок того, що робота сімейного лікаря стане вигідною.

Дохід сімейного лікаря в результаті реформи зросте до 18 тис. гривень, а медсестер – до 12 тис. гривень, підрахували в Міністерстві охорони здоров'я. Але це за умови, якщо доктор підпише договір з 2000 пацієнтами і оформиться як підприємець. Медики в міських лікарнях також отримуватимуть в рік по 370-740 гривень за кожного пацієнта. Але гроші отримуватиме лікарня, тому лікарям загальної практики доведеться домовлятися з головлікарем про зарплату.

1134992_01

Фото: AFP

"Реформа не починається і не проводиться за один день. У всіх країнах, де таку реформу вже провели, впровадження змін займало кілька років. По-іншому будуть організовані амбулаторії, деякі лікарі перекваліфіковуються на сімейних, тому що це буде вигідніше – лікуєш, отримуєш гроші . Студенти, які закінчили медуніверситет, йтимуть в сімейні лікарі. Тобто, зміни відбудуться, але не за один день, місяць або навіть рік", – коментує експерт Стратегічної групи радників з підтримки реформ.

У найближчому майбутньому проблему дефіциту лікарів не вирішити. Досвідчених лікарів і випускників медичних вузів більше привертає Європа – своїм стабільним високим заробітком, можливістю професійного росту та розвитку відповідно до загальносвітових стандартів науки.

"Пряником" могли б послужити гідні, індексовані зарплати, можливість стажування та навчання за кордоном, соціальні гарантії та перспектива отримання власного житла, вважає Катерина Островська.

Для вирішення проблеми дефіциту лікарів необхідно планувати, скільки фахівців держава повинна підготувати для забезпечення потреб населення. Але для цього потрібно планувати не на завтра або післязавтра, а на 5-10-20 років вперед.

"Щоб це планування було ефективним, потрібно мати дуже якісні епідеміологічні дані щодо кількості населення, структури населення, поширення основних захворювань і тенденції, як вони змінюються з роками", – пояснює Роман Фіщук. Таких даних у МОЗ немає.

Нагадаємо, раніше сайт "Сегодня" розповідав, що таке Національна служба здоров'я і які її завдання.

Також ми розповідали про те, що медкартки в Україні незабаром стануть електронними, і про те, які ризики це несе.

Підпишись на наш telegram

Лише найважливіше та найцікавіше

Підписатися

Реклама

Читайте Segodnya.ua у Google News

Реклама

Натискаючи на кнопку «Прийняти» або продовжуючи користуватися сайтом, ви погоджуєтеся з правилами використання файлів cookie.

Прийняти