Інтерв'ю з Олександром Вершбоу: Заяви Трампа на зустрічі з Путіним можуть підірвати позицію НАТО

В понеділок, 16 липня о 13:00 у президентському палаці в Гельсінкі стартує саміт Дональда Трампа і Володимира Путіна. Судячи з  офіційної програми зустрічі, разом сторони проведуть близько трьох годин: спочатку за обідом, потім тет-а-тет, ну а в кінці буде загальний підхід до преси. Головні теми переговорів – Сирія, Іран, втручання Росії в президентські вибори в США ну і, звичайно ж, Україна.

Буде перебільшенням сказати, що світові лідери в захваті від цього саміту. У деяких європейських столицях висловлювали побоювання, що Трамп може вийти за рамки і наобіцяти Путіну такого, що суперечить зобов'язанням США, наприклад, в НАТО. Адже зустріч в Гельсінкі проходить буквально через пару днів після Брюссельського саміту Альянсу.

Втім, за словами колишнього заступника генсека НАТО і посла США в Росії Олександра Вершбоу, формулювання декларації саміту в Брюсселі, під якими підписався і Трамп, містять найпотужнішу підтримку України. Тим більше, в четвер на полях саміту Альянсу Петру Порошенку вдалося поговорити з Дональдом Трампом віч-на-віч, щоб звірити годинник перед зустріччю в Гельсінкі. Отже, принаймні, щодо України поступки Росії навряд чи будуть. Хоча, якісь провокаційні і скандальні заяви щодо Криму цілком можливі.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

В інтерв'ю сайту "Сегодня" Олександр Вершбоу розповів, де Трамп дійсно може поступитися Путіну, і про підсумки минулого в Брюсселі саміту НАТО для України.   

- Чого ви очікуєте від саміту в Гельсінкі? Чи буде big deal між Трампом і Путіним з негативними для Європи і України наслідками?

- По-перше, саміт НАТО в Брюсселі виявився, схоже, менш конфронтаційним і таким, що викликає розбіжності, ніж я очікував та передбачали інші. І те, що президент Трамп підтримав фінальну декларацію саміту з дуже чіткими по Україні формулюваннями, особливо в пункті 66, дуже істотний факт. Це ознака того, що Адміністрація США, як і раніше, дотримується позиції НАТО щодо України, починаючи з 2014 року. Отже це, принаймні, одна хороша новина перед зустріччю з Путіним – Трамп погодив свою позицію із союзниками. Однак, що ми отримаємо на виході зустрічі з Путіним, залишається дуже непередбачуваним. Ясно, що Трамп хоче встановити особистий контакт з Путіним і продовжує уникати критичних висловлювань про нього. Тому викликає підозри, що деякі заяви можуть вийти за рамки позиції саміту і підірвати позицію НАТО, включаючи анексію Криму, навіть якщо вони не будуть юридично оформлені (в якусь декларацію про взаєморозуміння між РФ і США – Авт .). Трамп також може запропонувати послабити деякі санкції проти Росії, запроваджені після агресії проти України і втручання в американські вибори. Але тут його повноваження обмежені рішенням Конгресу і законодавством (санкційним законом CAATSA, який Трамп підписав спочатку серпня 2017-го – Авт .).

- Всі говорять, що зустріч Трампа з Путіним майже напевно повторить долю Сінгапурського саміту з Кім Чен Ином.

- Найгірший варіант, якщо президент Трамп піде на багатосторонні поступки, як, наприклад, відмова від розгортання американських військ в Європі, як він це зробив з військами в Південній Кореї (Трамп про це заявив, але поки відмовився лише від проведення спільних військових навчань – Авт. ). Або щось іще на кшталт повернення дач (дипломатичних резиденцій РФ в штатах Меріленд і Нью-Йорк – Авт .), конфіскованих після втручання в наші вибори. Все це не підпадає під дію законодавства про санкції (під дію закону CAATSA – Авт .). Також він може повернути так званих "дипломатів", висланих після отруєння Скрипаля. Але, знову-таки, це найгірші сценарії. Я мислю не так песимістично, бо саміт НАТО пройшов краще, ніж очікувалося. Але спати спокійно до вівторка я точно не буду.

- Так, саміт НАТО пройшов краще, ніж очікувалося , а фінальну декларацію 

опублікували вже до кінця першого дня саміту ...

- Так, але це не щось незвичайне, тому що всі важливі справи були закінчені в перший же день: 29 країн-членів провели зустріч на рівні голівв держав і урядів, де погодили всі пункти, а на другий день саміту зустрічі були з країнами -партнерами Альянсу і з коаліцією щодо Афганістану. Нарешті, в декларації – 79 абзаців, а 66-й стосується безпосередньо України ...

- Так, але в декларації немає визнання статусу аспіранта України.

- У 66-му пункті говориться: "в світлі знову заявлених прагнень України до членства в НАТО ми дотримуємося своїх рішень, ухвалених на зустрічі на вищому рівні в Бухаресті і що послідували за цим самітах". Це дуже добре для України, я б сказав, тому що згадайте, як після 2010 року, коли Янукович проштовхнув ухвалення закону про позаблоковий статус, більшість союзників заявили, що зобов'язання Бухареста скасовані. Тому, навіть якщо Україна відновила своє прагнення до членства, знаєте, це як гра в монополію, коли ви повертаєтеся назад, щоб зробити крок вперед.

- Але в пункті 65 Грузія визнана країною-аспірантом, яка "стане членом НАТО і ПДЧ є невід'ємною частиною цього процесу".

- Я б сказав, що для України це не так критично, тому що Альянс підтримує рішення, ухвалені на саміті в Бухаресті, а це значить, що Україна буде членом НАТО.

- Ви напевно знаєте, що Угорщина заблокувала проведення засідання Комісії Україна-НАТО на саміті. Ми, здається, перепробували всі способи вирішення нашого конфлікту з Будапештом.

- Я гадаю, що Україна в першу чергу повинна продовжувати переконувати Угорщину в реалізації закону про освіту з рекомендаціями Венеціанської комісії, які стосуються використання угорської мови, зокрема, як на базовому рівні, так і українського на державному (в школах, університетах і т. ін. - Авт .). І знаєте, можливо, вам варто продовжити обговорення більш гнучких термінів імплементації набрання законом чинності. Але це, врешті-решт, має бути рішенням між Україною та Угорщиною, як свого часу між Угорщиною та Румунією, або Польщею. Тим часом Комісія Україна-НАТО продовжить зустрічатися на рівні послів, який Угорщина не може блокувати, і я сподіваюся, що до моменту чергових зустрічей на рівні міністрів закордонних справ або міністрів оборони буде прогрес, і Угорщина відступить. Але знову ж таки Україна повинна продовжувати вживати заходів по зміцненню довіри.

- Як ви оцінюєте шанси надання Україні ПДЧ? Знову-таки, в декларації саміту Альянс визнав цю можливість для Грузії .

- Тому що Грузія ніколи не відходила від своїх євроатлантичних прагнень, саме тому її статус відрізняється. Насправді для Грузії декларація говорить: "ми ще раз підтверджуємо рішення, ухвалене на зустрічі на вищому рівні в Бухаресті в 2008 році, що Грузія стане членом НАТО і ПДПЧ є невід'ємною частиною цього процесу". Тому це лише підтвердження рішення Бухарестського саміту, яке, я б сказав, менш привабливе, ніж (формулювання в деклараціях – Авт .) попередніх самітів, в яких підкреслювалося, що у Грузії є всі інструменти для майбутнього членства і необхідне ПДЧ менш актуально. Декларація Брюссельського саміту вимагає цілковитого повернення до ПДЧ (яке повинно обов'язково передувати членству – Авт .).

- Але з розмов на саміті ми зрозуміли, що Грузія ближча до НАТО, ніж Україна.

- Просто тому, що Грузія йшла до членства без перерв. Альянс створив Substantial NATO-Georgia Package в 2014 році (спрямований на зміцнення обороноздатності і тіснішої взаємодії з НАТО – Авт .). Україна отримала Comprehensive Assistance Package лише в 2016 році. При цьому Україна говорить нам, що розуміє, що спочатку потрібно підготуватися, як слід, а потім вже пізніше в 2020 році подавати офіційну заяву на членство. Тому я вважаю, що Україна на правильному шляху: підготуйте себе, щоб стати більш імовірним кандидатом на членство, а потім, коли прийде час, ви зможете наставівать на отриманні ПДЧ, як і Грузія.

- Хоча багато експертів говорять, якщо завтра Україна вступить в НАТО, стаття 5 почне працювати проти Росії.

- Очевидно, НАТО більш серйозно сприймає ризик вторгнення в країни Балтії, оскільки у них вже є стаття 5, яка їх захищає.

- Більшість експертів і політиків говорять, що з невирішеними територіальними конфліктами в НАТО не беруть.

- Ні. У НАТО можна вступити (навіть зі спірною територією), але переконати деяких союзників погодитися буде важко. Таким чином, не існує правила, за яким недозволені територіальні суперечки перешкоджають стати членом НАТО. Це набагато менш складна ситуація, але прикордонну угоду Естонії з Росією, я думаю, так і не було ратифіковано. Тому виходить, що існує територіальна суперечка між Росією та Естонією, яка стала членом НАТО в 2004 році. Очевидно, що незаконна анексія і окупація Криму, Південної Осетії чи Донбасу набагато серйозніше щодо ситуації з Естонією. Але коли НАТО каже, що ні в однієї країни немає права вето (на вступ іншої країни в Альянс – Авт .), це означає і використання територіальних окупацій (тут мається на увазі Росія – Авт .) в якості права вето.

- Але ще до того, як Росія анексувала Крим і розв'язала війну на Донбасі, на Бухарестському саміті в 2008-му Німеччина і Франція заблокували надання Україні ПДЧ. Може, через десять років вони змінили свою думку?

- Ні. Ось чому вони продовжують наполягати на включенні в підсумкові комюніке згадок про ПДЧ, які б дали зрозуміти, що рішення Бухарестського саміту (яке говорить, що Україна буде членом НАТО) не дозволить вам обійти ПДЧ. Таким чином, це ще і політичне рішення, яке повинні ухвалити Німеччина і Франція.