Інтерв’ю з екс-послом в Хорватії: "Конфлікт на Донбасі задумувався Кремлем як відволікаючий маневр"

10 серпня 2017, 07:55

Крістіна Зеленюк Крістіна Зеленюк

Олександр Левченко розповів про роль російських Генштабу і розвідки у війні в Хорватії в 90-х, її схожість з російською інтервенцією на Донбас і можливість України мирно повернути захоплені Кремлем території

Незабаром виповниться рівно три роки з дня підписання перших Мінських угод. Буквально через півроку в лютому 2015 року їх змінили другі Мінські угоди, але результату це так і не принесло. Росія не хоче йти з Донбасу і припиняти підтримку своїх маріонеток – бойовиків на окупованій території. Багато хто з українських політиків, дипломатів і наших міжнародних друзів заявляли, що "Мінськ" зайшов у глухий кут. Але після призначення першого в історії спецпредставника Держдепу з українського питання Курта Волкера з’явилася маленька надія на прогрес.

Реклама

Свого часу саме після прямого втручання Штатів вдалося зупинити кровопролитну війну на Балканах. Тоді ж Хорватія провела блискавичну військову операцію "Буря", повернувши собі захоплені етнічними сербами території. "Сегодня" вже писав, що коли Хорватія розпочала операцію "Буря", в НАТО активно обговорювали сценарії застосування авіації проти сербських сил в Боснії. Сербія ж, яка підтримувала сепаратистську "Сербську Країну" в Хорватії, була змушена покладатися на допомогу Росії. На той час як тодішній президент РФ Борис Єльцин був готовий підтримати свого американського колегу Білла Клінтона на Балканах в обмін на західні кредити, ніж Сербію і сепаратистські угруповання.

Але сьогоднішня Росія Володимира Путіна кардинально відрізняється від Росії часів Бориса Єльцина. І, за словами колишнього Посла України в Хорватії Олександра Левченка, Путін навряд чи залишить Донбас в спокої, оскільки ризикує втратити підтримку російського електорату. Агресивний інформаційний маховик в РФ настільки розкручений, що Путін, якби навіть і хотів піти на поступки під американським тиском або без нього, в сьогоднішній ситуації ризикує потрапити в немилість виборців.

У бесіді з "Сегодня" Надзвичайний і Повноважний Посол Олександр Левченко розповів про можливість появи на Донбасі "блакитних касок", загрозу застосування хорватського сценарію і корисний досвід Загреба в питанні повернення тимчасово окупованих територій.

- Чимало українських експертів і політиків продовжують наводити приклад Хорватії, яка 1995 року за 84 години блискавично повернула свої території. Чи можливе застосування хорватського сценарію на Донбасі?

Реклама

- Для повернення тимчасово окупованих територій за 84 години необхідно попередньо провести, як в Хорватії, загальну мобілізацію, створити величезну перевагу в кількості і якості військової техніки (для наступаючої сторони потрібно мати перевагу в живій силі та озброєннях втричі), отримати прийнятне ставлення міжнародної спільноти – адже при визволенні густо населеної території Донбасу будуть величезні цивільні жертви. Тому це дуже складний у виконанні і кривавий за втратами сценарій. Крім того, поруч вздовж кордонів розміщене велике військове угруповання росіян, яке тільки і чекає своєї нагоди для вторгнення. Отже, чи потрібен такий розвиток подій для України?

- Так, потрібно враховувати й те, що Україна має справу з Росією – ядерною державою, яка з незаконними "ДНР"/"ЛНР" має спільний кордон, біля якого вже зосередила велику військову присутність. Напевно, це головна загроза при застосуванні України хорватського сценарію на Донбасі?

- Абсолютно вірно, тому навіть Хорватія тимчасово окуповані території, які межували з сусідньою державою, повертала виключно мирним шляхом, шляхом досягнення політичних домовленостей з Сербією і місцевими сепаратистами за посередництва міжнародної спільноти. Адже на цих територіях стояли регулярні підрозділи сусідньої держави, тобто як у нас, і звільнення таких територій озброєним способом призвело б до лобового зіткнення хорватського війська з армійськими частинами іншої країни, які через близькість кордону оперативно і відносно непомітно могли отримувати постійну і практично необмежену логістичну допомогу. Це призвело б до величезних втрат хорватської армії, тому президент РХ (Республіки Хорватія. – Авт.) Туджман наполягав на мирному сценарії.

- Деякі українські експерти відзначають істотну різницю подій в Хорватії і в Україні. За їх словами, в Хорватії відбувався справжній міжетнічний конфлікт. Але відомо, що тодішні дії нацменшин курирували російський генштаб і зовнішня розвідка. До того ж, Ви наводили приклад медійної дезінформації, яка служила початком конфлікту в Хорватії.

- Дійсно, війна в Хорватії мала виразні ознаки міжнаціонального і міжетнічного зіткнення. Вже тоді, 1991 року, початок конфлікту мав гібридний характер. Спочатку війна вставляється в голови людей шляхом медійної дезінформації, потім сторона, яка зацікавлена в ескалації конфлікту, озброює національна меншина, яка вводить блокпости на дорогах і об'єктах комунікацій, потім надходить підтримка для цієї меншини з сусідньої держави шляхом відправки добровольців, а далі і підрозділів збройних сил з тим, щоб нацменшина стало військово-сепаратистською більшістю. Підтримуючи сили, які виступали проти перетворення колишніх республік СФРЮ на національні держави з визнанням колишніх адміністративних кордонів міждержавними, радянський (російський) генштаб і зовнішня розвідка хотіли запобігти процеси розвалу СРСР і почати шлях збору нових земель під крило Росії. Крім того, вже тоді в Хорватії розроблялися сценарії створення сепаратистських територіальних утворень з претензіями на формування псевдодержав.

Реклама

- Як і Україні з Мінськими домовленостями, Хорватії свого часу теж пропонували мирний план врегулювання конфлікту. Чому він не спрацював? Чому тільки після прямого втручання США вдалося зрушити конфлікт з мертвої точки?

- Мирний план Z-4 мав великі відмінності від Мінських домовленостей за формою і змістом, був підготовлений на початку 1995 року (тобто через чотири роки війни) послами США, Росії, Франції в РХ та послом від ООН (тобто четвіркою послів в Загребі ), і пропонував хорватській стороні створити для сербів в РХ широку автономію практично на правах федерації. Офіційним Загребом він був сприйнятий дуже скептично. Однак, зчепивши зуби після багатьох внутрішньополітичних дискусій, Хорватія сказала "так" з цим планом, а ось лідер сепаратистів Мартіч став наполягати на створенні з тимчасово окупованих територій незалежної держави. Цим він розлютив міжнародне співтовариство і фактично дав в руки хорватського політичного керівництва карт-бланш на проведення визвольної військової операції. Що стосується втручання США в рішення конфлікту, то воно було вирішальним на території сусідньої Боснії і Герцеговини, де в кривавих боях загинуло вп'ятеро більше людей, ніж в Хорватії.

- Після введення миротворчого контингенту в Хорватії вдалося розвести сили, вивести військову техніку та провести вибори. Експерти кажуть, що левову частку миротворчого контингенту становили росіяни, з якими за президентства Єльцина було легше домовитися, ніж зараз при Путіні.

В тренді
У п'ятницю різко зміниться погода: де чекати снігу, дощів і похолодання

- Так, в Хорватії ООНівський миротворчий контингент зміг розвести воюючі сторони фактично по лінії фронту, що існувала на момент його введення. Дійсно, найбільше російських миротворців було в секторі "Схід". Це територія хорватського Подунав’я, що була повернута до державно-правового простору РХ у мирний спосіб. Відповідно до політичних домовленостей щодо мирної реінтеграції частини хорватської території, що межувала з Сербією (Ердутська мирна угода листопаду 1995 року), 1997 року було проведено місцеві вибори на тимчасово окупованих територіях. Ці території покривали миротворці сектору "Схід", де крім російських "блакитних шоломів", були підрозділи й інших країн, включаючи Україну (гелікоптерна група). Російські миротворці негласно підтримували сепаратистів, але завадити проведенню виборів їм не вдалося, хоча спроба зриву цього процесу була – за десять годин до місцевих виборів хорватську сторону було повідомлено, що хтось зумів пошкодити мішки з виборчими бюлетенями, однак Центральній виборчій комісії в Загребі за цей короткий час вдалося забезпечити передрук бюлетенів та їх доставку до виборчих дільниць. До речі, проведення виборів на тимчасово окупованих територіях відповідно до мирних домовленостей не сприймалося хорватською стороною чимось фатальним. Всі були свідомими, як голосуватиме місцеве населення, можливістю підтасовок під час процесу підведення остаточних результатів, але головне – вибори проводилися за хорватським законодавством, в них брали участь політсили, зареєстровані виключно в хорватському Міністерстві юстиції. Крім того, Загреб закликав усіх вигнанців з тимчасово окупованої території проголосувати на виборчих дільницях по всій території РХ, де вони знайшли свій притулок (ці голоси додавалися до підсумкових результатів місцевих виборів на неконтрольованій частині). За рахунок цих голосів коригувався і загальний результат виборів.

- За яких умов на Донбасі можливе розгортання миротворчої місії? Як вважаєте, який мандат вона буде мати – ООН, ОБСЄ?

Реклама

- Українська сторона зацікавлена, щоб якомога більша кількість миротворців прибула на Донбас, аби там фіксувати безчинства бойовиків та запобігати кривавим обстрілам. Росія в ООН як постійний член Ради Безпеки досить легко може заблокувати питання надсилання до України контингенту "блакитних шоломів". Тому більш реальним було б отримання мандату від ОБСЄ (що теж дуже непросто), а спостережна місія цієї організації вже тривалий час працює на Донбасі.

- Лідери сербських сепаратистів в Хорватії та Боснії перед 1995 роком розсварилися з президентом Сербії Слободаном Мілошевичем, який їх підтримував, що і слугувало передумовою успішної спецоперації "Буря". Як вважаєте, якщо сьогоднішні Захарченко і Плотницький посваряться зі своїми російськими кураторами, у України буде шанс повернути Донбас? Чи все залежить від обіцянки російського керівництва військово не втручатися?

- Захарченко і Плотницький, яких очевидно завчасно готували до майбутніх завдань російські ГРУ та ФСБ, повністю підконтрольні своїм менторам. В цьому сенсі виглядає нереальною їх сварка з московськими кураторами (вона просто для обох закінчиться фатально). І чи дасть російське керівництво обіцянку військово не втручатися у ситуацію на Донбасі – щось дуже сумнівно. До цього часу все було якраз навпаки, бо без цієї підтримки з бойовиками вже було б давно покінчено.

- Або якщо, наприклад, Путін отримає від США запевнення про зняття санкцій за Донбас, якщо Росія піде звідти і дасть Україні можливість блискавичною військовою операцією відновити конституційний контроль на Донбасі? Як вважаєте, російське керівництво на це піде? Бо, згідно з останніми соцдослідженнями, майже 70% росіян не бачать в санкціях нічого поганого для РФ.

- Путін, скоріше за все, зараз на це не піде, бо може втратити підтримку російського електорату, який споживає шовіністичну інформацію, підготовлену ЗМІ власне на замовлення Кремля. Тобто агресивний інформаційний маховик настільки розкручено, що навіть В.Путін, якби навіть і хотів піти на поступки під американським тиском чи без нього, в сьогоднішній ситуації ризикує потрапити в немилість виборців.

- З огляду на принципові відмінності від подій в Хорватії, за яких умов Кремль погодиться піти з Донбасу?

- Хочу нагадати, що конфлікт на Донбасі задумувався Кремлем як відволікаючий маневр, щоб у України не було ні сили, ні часу займатися проблемою повернення Криму. Йшов прямий натяк – визнавайте Крим російським, а ми вам нібито допоможемо з поверненням неконтрольованої частини Донбасу. З іншого боку, це був предметний зондаж в поширенні агресії й на інші області України з метою реалізації проекту "Новоросія", який завдяки самовіддачі наших оборонців Вітчизни провалився. Разом з тим, існують Мінські домовленості, і якщо їх реалізувати в порядку пунктів написання, то Росія так чи інакше має піти з Донбасу і ця територія буде реінтегрована у мирний спосіб.

- Який досвід Хорватії може запозичити Україна? Під час візиту Андрея Пленковича до Києва і Володимира Гройсмана до Загреба вдалося домовитися про співпрацю. Про що йдеться?

- Під час офіційного візиту прем’єра РХ Пленковича до Києва (листопад 2016 р.) та голови українського уряду Гройсмана до Загреба (червень 2017 р.) було домовлено про передачу хорватського досвіду в питаннях мирної реінтеграції тимчасово окупованих територій, європейської інтеграції – як країни, що останньою набула членства в ЄС за новими вимогами стосовно держав-кандидатів, розвиток усього комплексу двосторонньої співпраці. Нам особливо цінний і корисний хорватський досвід мирної реінтеграції. Це чи не єдиний позитивний приклад у практиці сучасних міжнародних відносин мирного повернення тимчасово окупованих територій. 

Підпишись на наш telegram

Лише найважливіше та найцікавіше

Підписатися

Реклама

Читайте Segodnya.ua у Google News

Реклама

Новини партнерів

Загрузка...

Новини партнерів

Загрузка...
загрузка...
Хочеш бути в курсі останніх подій?
Підпишись на повідомлення. Показуємо тільки термінові і важливі новини.
Хочу бути в курсі
Я ще подумаю
Будь ласка, зніміть блокування повідомлень в браузері!

Натискаючи на кнопку «Прийняти» або продовжуючи користуватися сайтом, ви погоджуєтеся з правилами використання файлів cookie.

Прийняти