Як склалися долі студентів, побитих силовиками під час першого розгону Майдану

У ніч на 30 листопада на Майдан знову вийдуть студенти та активісти, побиті "Беркутом" рівно рік тому, що стало одним з найкривавіших епізодів в історії революції.

Нагадаємо: тоді мирну, нечисленну акцію жорстоко розігнали правоохоронці, що згодом і розпалило Майдан. Тепер, в пам'ять про події, постраждалі зберуться на площі з півночі і до чотирьох – вони покладуть квіти, запалять свічки, а до ранку з дзвіночками підуть ходою до Михайлівського собору, подякувати служителям церкви за те, що ховали хлопців у ту криваву ніч. Такий клич активісти кинули в соцмережах. Охочих прийти вже десятки. "Сегодня" розшукала тих, хто перебував на головній площі країни в ніч з 29 на 30 листопада рік тому і постраждав від рук силовиків.

Деякі хлопці кажуть, що повалення минулої влади обійшлося надто дорогою ціною, тому жалкують про події, інші – щиро раді, що народ піднявся проти влади, а треті – продовжили боротьбу на Сході.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

"Аякже, обов'язково прийду в цю ніч знову на Майдан, – розповів "Сегодня" один з учасників студентського Майдану, львів'янин Ярослав Радонь. – Зараз я волонтер, привожу допомогу в Волноваху, Маріуполь, Слов'янськ, Краматорськ. Що стосується Майдану, то "беркутята" мене з усієї дурі вдарили гумовою палицею по обличчю і ліктю. Бачив, як дівчат били по ногах... Пам'ятаю, як довелося близько 200 метрів повзти до найближчої кареті "швидкої допомоги", спасибі, допомогли небайдужі кияни. Після цих травм лежав у лікарні, тільки на сьому добу мені зняли шви". За словами Радоня, в ті дні в лікарні з травмами після Майдану лежав один з тих, хто постраждав більше за інших від штурмових загонів силовиків – студент університету ім. Грінченка та голова організації "Грінченківська громада" Віталій Кузьменко. Як розповіли активісти, Віталій зараз воює на Сході. "Беркут" на Майдані зламав Віталію руку, а коли він потрапив до лікарні з такою травмою та струсом мозку, його спеціально намагалися звинуватити в крадіжці телефону прямо в лікарні", – розповіла нам знайома Віталія, Марічка Дудар. Як з'ясувала "Сегодня", завдяки втручанню преси та адвокатів "повісити" на Віталія крадіжку телефону у силовиків тоді не вийшло.

Деякі приїхати на Майдан не зможуть. "Але подумки буду з хлопцями. У ту ніч міліцейський кийок мені, ковзнувши по голові, зніс шапку, обійшлося без важких травм", – розповів нам 26-річний львів'янин Богдан Чайковський, який незадовго до початку Майдану закінчив виш. Богдан, як і раніше, живе у Львові і знайшов роботу.

ЧОГО ДОМОГЛИСЯ. Думки активістів про те, чого добився Майдан, розділилися. "Досягнення є! Після 30 листопада народ піднявся, без цієї ночі нічого такого б не було, – твердо каже Ярослав Радонь. – Піднялася молодь, щоб змінити країну на краще, з'явилося громадянське суспільство". Інший активіст, Дмитро Копинец, нам відповів так: "Якщо буде ще щось подібне, то я готовий знову вийти, але я за собою відчуваю провину. Якби не було тієї ночі, не було б там людей, то, можливо, зараз не було б і збитого "Боїнга", не було б тисяч жертв... З іншого боку, впав колишній режим. Вважаю це нереальною перемогою". А львів'янин Чайковський результати Майдану оцінює позитивно. "Це поклало початок основному протестному руху, і, думаю, без тієї страшної ночі, не було б повалення Януковича".