Конфлікт на сході країни торкнувся чи не кожного українця. Але багато сімей війна буквально розділила на дві частини – рідні стали підтримувати різні сторони конфлікту, у результаті чого або зовсім перестали спілкуватися один з одним, або "зі скрипом" намагаються знайти спільну мову. "Сегодня" дізналася, як живеться таким сім'ям.
НЕ ЗДАВ БРАТА. Напряму з конфліктом зіткнулися два брата з Луганська – 25-річний Андрій та 22-річний Юрій Кромники. Юрій жив і працював у Луганську, а його брат був зареєстрований на території іншої області, підконтрольної Україні. На початку осені Андрія призвали до лав українських бійців, і він, не вагаючись, пішов воювати. "Погляди нас ніколи не поділяли, причин не було, – розповів "Сегодня" Юрій. – І все було добре, але потім про брата дізналися бойовики "ЛНР". Якимось чином обчисливши, що мій брат воює на боці України, до мене додому вломилися з автоматами і в формі. Спочатку погрожували і збиралися змусити мене "зливати" всю інформацію, яку я дізнаюся від брата. Пристрахали, що виїхати мені не можна, і кожен день я повинен приходити до місцевого військкомату з новою інформацією. Я, природно, за братом шпигувати не міг і не став! На наступний же день, понадіявшись, що на якомусь з блокпостів мене ще можуть пропустити, виїхав з міста. Мені пощастило. Зараз Юрій живе в Хмельницькому та повертатися додому в Луганськ поки не збирається. Андрій же все ще воює у лавах української армії і не виключає, що після демобілізації переїде до брата.
ПО РІЗНІ БОКИ. А ось брати Денис і Роман Гнатюк посварилися через погляди на події в Україні. Зараз вони знаходяться по різні сторони конфлікту. Денис – медик-волонтер, що допомагає українській армії, а Роман – військовий кореспондент в "ДНР". "Наші погляди почали відрізнятися ще з початку революції на Майдані. Але я тоді жив і працював у Києві, – розповідає Роман. – Уже півроку як я в "ДНР", але з братом весь цей час підтримуємо спілкування, хоча постійно сперечаємося на тему того, що відбувається. Без гумору в цій ситуації нікуди: перший час, коли зідзвонювалися, жартома віталися один з одним, як "брат-колорад" і "брат-бандерівець". А був і випадок, коли брат мені допоміг: влітку мене взяли в полон ще з двома журналістами, а коли через тиждень відпустили – викинули з машини десь у полі, то дістатися додому допоміг брат. У найближчому селищі знайшов телефон, подзвонив Денису, він мене забрав додому. Жартував тоді, що я "легко відбувся".
Є в Донецькій області та сім'ї, в яких брати воюють по різні сторони. "У моєї сусідки сини опинилися по різні боки барикад. Один – в українській армії, інший – за "ДНР". Обидва пішли добровольцями. Для матері це – справжнє випробування. Вона зв'язується з ними вкрай рідко і дуже боїться, щоб в бою вони не зустрілися", – розповідає Антоніна П. з Єнакієвого.
Багато в Україні та сімей, частина яких переїхала на підконтрольну нашої влади територію, а частина – залишилася на території "республік". "Я працював журналістом в Донецьку до конфлікту, але потім роботи для мене там не залишилося – тільки в бойовики йти. Однак погляди у мене проукраїнські, – ділиться один з переселенців Сергій М. – Я переїхав до Києва, батьки та молодша сестра залишилися в Донецьку: сім'я не в кращому світлі сприймає сьогоднішню київську владу, і суперечки на цю тему часто бувають. Але всі залишаються при своїй думці, а ми не допускаємо, щоб на цьому грунті розрісся конфлікт".
Споживча інфляція
Облікова ставка
Офіційний курс євро
Офіційний курс долара
Міжнародні резерви
Головні теми