Влада закликає евакуюватися жителів прифронтових регіонів. Але не всі можуть виїхати. Є люди, яких стримує обов'язок – від їхньої роботи залежать тисячі українців. Чоловік нашої героїні працює на одній з ТЕС компанії ДТЕК (з міркувань безпеки ми не можемо називати місто) – дуже близько від фронту.
День 24 лютого у Наталії було розплановано. Спершу – виспатися після зміни на електростанції. Потім поїхати на процедури до профілакторію (щороку їй, як робітниці електростанції ДТЕК, належить місяць оздоровлення). Згодом зустріти зі зміни чоловіка.
Але навіть виспатися не вдалося – розбудила донька і сказала, що почалася війна.
Озираючись назад, Наталя може точно розповісти, що таке щаслива сім'я. У 18 років вона зустріла майбутнього чоловіка Володимира. І ось уже рівно 18 років їхній доньці. Вона, гордість батьків, навчається у Харкові на суддю.
"Вона взагалі найдоросліша і найсерйозніша людина в нашій сім'ї", – вважає Наталя.
А ось вони з чоловіком обидва енергетики. Він інженер, а вона — лаборант. Навіщо на ТЕС лаборанти? Це надзвичайно важлива роль. Щогодини лаборанти заміряють якість технічної води – тієї, що перетворюючись на пару, надає руху турбіні. Якщо показники води хоч трохи порушують норму, наприклад за кількістю солі або жорсткості – сигналізують про це керівництву. Інакше від "брудної" води зіпсуються механізми ТЕС.
"Зазвичай проблеми бувають рідко. Інша справа зараз: за кілька днів до війни окупанти обстріляли Південно-Донбаський водогін. З того часу воду ТЕС бере з річки, а її якість гірша", – пояснює Наталя.
Незважаючи на значимість своєї роботи, Наталя по-справжньому дуже пишається чоловіком. Він начальник зміни станції, це одна з ключових посад на ТЕС, і таких як він на станції ще лише три особи. Вони працюють позмінно і керують усією станцією.
Два роки тому, у 2020-му, коли почалася епідемія коронавірусу, Наталя на цілих 2 місяці розлучилася з чоловіком: він був одним з енергетиків, які зайшли на небувало довгу зміну. Він, як і сотні інших українських енергетиків, жив, їв, спав в ізоляції на своїй ТЕС, щоб світло в Україні ні на секунду не згасло.
Яким би відповідальним і важливим не був цей захід, тоді енергетики пережили його навіть із задоволенням. На станціях було обладнано бібліотеки та своєрідні кінотеатри, де вечорами вони дивилися фільми. З собою в ізоляцію захопили настільні ігри.
Тоді Наталя та Володимир думали, що двомісячне розлучення – найдовше, яке їм доведеться пережити. Але коли розпочалася повномасштабна війна, Володимир був категоричним: він нікуди не поїде. Продовжуватиме працювати, попри постійні обстріли в передмісті.
"Вони з хлопцями за всі ці роки просто як одна сім'я стали. Ми дружимо сім'ями, разом дітей хрестили. І ось Вова сказав, що хлопців своїх не покине. Якщо хоча б один перестає працювати – решта працюють замість нього. Хіба так можна?" А щоб підготувати нового начальника зміни для ТЕС, треба як мінімум півроку практики! Тому чоловік сказав, що залишиться і працюватиме, щоб на станції все було гаразд", – каже Наталя.
Те, що робочий обов'язок та колеги для чоловіка такі важливі – Наталю не дивує. Вона й сама так ставиться до роботи.
Їхня ТЕС – це світло, тепло, гаряча вода. Коли російські загарбники атакували Запорізьку АЕС – відключилися два її блоки, це приблизно 15% потужності всієї країни. І найближчим ТЕС, зокрема тій, на якій працюють Наталя з чоловіком, довелося терміново заміщати ці втрати, збільшивши свою генерацію. Але ТЕС – це не просто величезний механізм, а тисячі людей, без яких її робота неможлива.
"У нас, – розмірковує Наталя, – ніколи й плинності ніякої не було. На нашій ТЕС працюють десятиліттями, всі один одного знають, і, розумієте, люди дуже добрі. Всі один за одного".
На початку березня ворог атакував села поряд з їхнім містом. Численні авіаудари зруйнували Богоявленку – маленьке село біля Вугледара. Там жила старенька бабуся Наталі. Свій будинок вона збудувала своїми руками. Щастя, що вчасно сховалося до підвалу. Коли вийшла після обстрілу, виявилося – від будинку залишилися лише стіни.
"Моя бабуся народилася під час війни. І, звичайно, ніколи не думала, що побачить нову війну. Тоді я зрозуміла: треба їхати, забравши близьких. Спочатку з чоловіком хотіли відправити лише бабусю, а ще нашу доньку. Але донька сказала, що ми хочемо залишити її сиротою, і що раз так, то вона залишиться з нами, щоб не було", – сумно усміхається жінка.
Донька майже перемогла: з нею поїхала мама, наважившись залишити лабораторію.
"У лабораторії зі мною працюють жінки вже дуже дорослі. Вони сказали, щоб їхали ті, хто має дітей, а вони самі залишаться на посту. Мовляв, у них діти вже виросли, тому вони залишаться на ТЕС і працюватимуть", – каже Наталя.
Чоловік, звісно, теж залишився. Це навіть не обговорювалося. Наталя впевнена: сам з господарством він упорається. Звик працювати позмінно, тому сам добре управляється. На його відповідальності ще й коти та собаки: з собою Наталі вдалося взяти лише найменшого собачку, всіх відвезти було неможливо.
З Наталею поїхала її колега та подруга з трьома маленькими дітьми, її чоловік теж начальник зміни ТЕС і теж залишився працювати. Спочатку дві жінки з дітьми мешкали у таборі для переселенців у Львові. Зняли будинок на дві сім'ї в області.
"Дочка дуже мене підтримує. Каже: "Так, мамо, не хвилюйся, з татом буде все гаразд".
За два місяці розлуки Наталі вдалося побачитись з чоловіком. Вона сіла на поїзд і поїхала до Дніпра. Він приїхав туди ж, на один день, відпросившись на роботі. Володимир повідомляє: на роботі все добре, ТЕС працює у штатному режимі.
"Дуже хочеться додому. Здзвонюємося щодня, але дуже страшно, коли перебої зі зв'язком. І ми щодня молимося, щоб наші чоловіки вийшли на зв'язок", – каже Наталя.
Згідно з новими зведеннями Генштабу, російські війська готуються наступати у напрямку їхнього міста.
Раніше ми писали, що Кабінет міністрів нагородив енергетиків ДТЕК, працюючих за умов бойових дій.