Активні стають ще активнішими: як українці проявляють свою громадянську позицію

Громадянське суспільство в країні активно розвивається і трансформується. Хтось приймає в цьому активну і безпосередню участь, інші ж вважають за краще дивитися за змінами з боку, а свою позицію демонструвати тільки в соціальних мережах. Сайт "Сьогодні" розповідає, як українці ставляться до громадських активістів, кому довіряють, чому не хочуть займатися благодійною допомогою і активно брати участь в житті країни.

Українці довіряють громадським активістам, але самі не хочуть цим займатися

Українське суспільство не довіряє владі, але довіряє громадським організаціям і активістам. Про це свідчать результати опитування, проведеного фондом "Демократичні ініціативи" імені Ілька Кучеріва спільно з Київським міжнародним інститутом соціології (КМІС).

Ірина Бекешкіна – директор Фонду "Демократичні ініціативи" імені Ілька Кучеріва розповіла, що зараз у нас склалася досить цікава ситуація. З одного боку, народ добре ставиться до громадянського суспільства, громадських організацій та громадської діяльності в цілому. Але все більше людей не готові приймати в цьому участь.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

"Навіть, коли рейтинг довіри був дуже негативним практично до всіх інституцій влади, крім армії, громадські організації входили в число тих, яким довіряли. Зараз люди бачать, що громадські організації в їхніх містах і селах потрібні. З іншого боку, коли ми дивимося, чи є у людей велика готовність брати участь у громадській діяльності, то вона стабільна і не росте. Ми думали, що вона виросте після Революції гідності, але, якщо порівняти з 2013 р, то ми бачимо, що участь громадян у суспільній активності, волонтерській діяльності – не росте. Ось це очевидне зростання громадянської активності відбувається тільки за той рахунок, що активні стають ще більш активними", – пояснила ситуацію Бекешкіна.

Після Революції гідності різко зросла кількість тих, хто надавав благодійну або матеріальну допомогу. У 2013 р було 29% таких людей, в 2014 р – 47%, але на наступний рік це пішло на спад – 38%, тобто зараз кількість людей, які займаються такою допомогою, становить всього 25%.

Цікаво, що раніше основною причиною, через яку люди не хотіли брати участь в роботі громадських організацій, була відсутність часу. Зараз головна причина – відсутність інтересу до такої діяльності. Якщо в попередніх опитуваннях 36% людей відповіли, що вони не будуть займатися такою роботою, то зараз вже 51% людей дає такі відповіді.

Разом з тим, 52% населення вважає, що перш за все громадські організації повинні займатися захистом вразливих соціальних груп, 38% – що основним видом діяльності організацій має бути контроль діяльності влади, ті ж 38% – надання юридичної допомоги, 27% – допомога військовим і волонтерам на Донбасі.

"Значна частина громадян (41%), якщо була б можливість спрямувати частину своїх податків на підтримку громадських організацій, скористалася б такою можливістю: з них 16% – на підтримку громадського сектора в цілому, 25% – певної громадської організації", – каже Бекешкіна.

Також 65% опитаних позитивно ставляться до того, що до Ради потрапило багато громадських активістів. При цьому противників участі громадських активістів в політиці набагато менше – 16%. Свою позицію, за даними дослідження, вони аргументують тим, що скоро громадські активісти отримають негативний досвід і стануть такими ж, як і старі політики (9%), в той час як в громадській діяльності активісти зможуть принести більше користі (8%).

Якими способами українці висловлюють свою громадянську позицію

Українці вважають за краще по-різному демонструвати свою активну громадянську позицію, правда, у більшості вона не виходить за межі розмов на кухні c друзями або ж суперечок в соціальних мережах.

Олександр Рєзнік, старший науковий співробітник, завідувач відділом соціально-політичних процесів Інституту соціології Національної Академії наук України, розповів, що в перехідному суспільстві членством в громадських організаціях охоплена менша частина населення, зате більш поширена громадянсько-політична активність.

"Це пов'язано з тим, що за умови соціальних трансформацій на передній план висувається короткострокова і індивідуальна активність. А колективні форми громадянської активності вимагають більше вільного часу. Найпоширенішими виявилися дискусійні практики, обговорення з рідними, близькими, друзями тощо – 28,8%, дискусії в соціальних мережах – 12,5%. Участь в цих заходах не вимагає особливих організаційних або психологічних зусиль", – розповів Рєзнік.

Ще 3,8% респондентів вважають за краще висловлювати свою позицію за допомогою носіння різної політичної символіки. Відсоток досить невеликий, тому що далеко не всі готові виставляти свої переконання на загальний огляд.

"Менш поширеними виявилися практики, які пов'язані з економічним поступом своєї позиції. Мова про бойкот певних товарів з політичних міркувань – 11,2%, перерахування грошей волонтерам, армії, благодійним організаціям – 7,9%, участі в благодійних акціях – 7,8%", – каже Олександр Рєзнік.

І значно менше українців беруть участь у заходах, які вимагають як організаційних, так і колективних зусиль. Збір підписів під колективними зверненнями – 3,7%, участь в громадських слуханнях, консультаціях з органами влади – 2,7%, звернення в офіційні установи зі скаргами – 3,2%, участь у протестах – 2%, контакти з активістами та представниками політичних сил – 3,3%, участь у роботі різних організацій – 3,9%, створення ОСББ – 3,8%.

Таким чином, українці віддають перевагу методам, які будуть досить короткостроковими і індивідуальними. А ось ті практики, де необхідна тривала колективна робота, цікавлять не надто велике число людей.

Проблеми і виклики сучасного українського суспільства

Експерти відзначають, що багато громадян відмовляються брати участь в різних громадських ініціативах через патерналістські настрої. Під час опитувань абсолютна більшість респондентів – 77% – відповіли, що держава повинна стимулювати розвиток громадянського суспільства і всіляко цьому сприяти.

Юлія Тищенко, експерт Українського незалежного центру політичних досліджень, відзначає, що одна з проблем громадянського суспільства – недовіра один до одного.

"Дуже багато зовнішніх і внутрішніх викликів, на які немає загальної консенсусної відповіді. Мені здається, поки суспільна недовіра, не до партій, не до влади, не до політичних персоналій, а саме один до одного, не буде подолана, у нас будуть постійні ці патерналістські відкати", – зазначила Тищенко.

Крім того українці дуже негативно сприймають відмінності. Так, кожен третій українець (32,5%) вірить, що збільшення числа людей різних національностей, соціальних груп і сексуальної орієнтації робить Україну як місце для життя гіршою. Тільки 9,5% громадян вірять, що різноманіття робить Україну кращим місцем. Більшість (58%) певна, що це нічого не змінює.

Водночас, групою, яка піддається в Україні найбільшій дискримінації, більшість українців вважають сексуальні меншини (25,3%). Крім них, опитані вибрали зі списку внутрішньо переміщених осіб (18,4%), національні меншини (16,9%), жінок (13,7%) і мусульман (9,3%).

При цьому 38,4% громадян готові підтримати дискриміновані групи в боротьбі за їхні права, а 38,2% українців відкидає ідеї про те, що потрібно відстоювати права дискримінованих груп.

Нагадаємо, влітку новини "Сьогодні" розповідали, чого українці хочуть від нової Верховної Ради.