Катерина Степаненко
редактор - Владико, сьогодні країна обговорює гучні заяви глави УПЦ КП Філарета і вихід Київського патріархату з новоствореної церкви ПЦУ. Фактично сталося те, що ви передбачили в інтерв'ю газеті "Сьогодні" ще в січні. Томос віддав всю владу Константинополю, не принісши реальної автокефалії новій церкві, про що зараз заявив і Філарет. Як ви оцінюєте його слова і дії?
- Я дякую Богові і вам, що ви намагаєтеся донести людям правду. Те, що сьогодні робиться, – це не церква, а політичне збіговисько, яке створено колишньою владою за підтримки Стамбула. Є тільки одна церква – Христова. Немає жодної української, російської, білоруської або будь-якої іншої церкви. Наша церква іменувалася Руською Православною Церквою з 1054 року (з часів Київської Русі. – Авт.). Сьогодні це Українська Православна Церква. У зв'язку з тим, що розділилися країни колишнього Радянського Союзу, наша церква названа за територією, на якій вона знаходиться. Але насамперед вона – Христова.
Сьогодні ми чуємо заяви Філарета, що він вийшов з ПЦУ, оскільки це не автокефальна церква, а екзархат Стамбула. Це так. Але він підтримує самого себе в тому, що скоїв церковний розкол. А це не благодатна річ, не Христова.
Шкода, що Україна знаходиться в обіймах диявола і багато вмирає людей нехрещених, невінчаних, оскільки не відають істини Христової і знаходяться в омані. Але зло саме себе поїдає, і з'їсть себе дощенту. Єпископи, призначені Філаретом, – неканонічні. Серед них є двоє наших диваків, які заборонені нашою Церквою в священнодійстві (митрополит Олександр (Драбинко) та митрополит Симеон. – Авт.). Я їх не можу назвати інакше. Який розсудлива людина обмовлятиме свою Матір-церкву? Як би не складалися обставини, від Церкви не відвертаються. Вона Христова, вона затверджена кров'ю Христовою і народила нас усіх. Її злословити може тільки людина, яка втратила здоровий глузд, відпала від церкви.
- Ці два єпископи піддані анафемі чи тільки заборонені в служінні?
- Тільки Філарет підданий анафемі. Але якщо служити з Філаретом, то безблагодатність поширюється на всіх учасників. Тому вони заборонені в служінні.
- А якщо покаються?
- Навряд чи Олександр Драбинко це зробить. Можливо, це зробить Симеон. В одному з інтерв'ю він сказав, що наша церква, УПЦ, канонічна і законна і має всі права, щоб боротися. Але шляхи Господні несповідимі. Все-таки вони отримали свій сан і благодать від Духа Святого колись в канонічній церкві. Наш Блаженніший митрополит Онуфрій дуже любить і одного, і другого, і чекає повернення блудних синів.
- УПЦ КП тримається на Філареті. Вона не визнана канонічними церквами. Яка, на ваш погляд, її доля в перспективі 10 років?
- Філарет зробив те, що зробив. Він вражений, що його ніхто не визнає. Але як його можна визнавати, якщо він своїм розколом завдав величезну рану церкві Христовій? Він подібний до Денниці, який відвів від Бога безліч ангелів до погибелі і прірви. Сьогодні багато хто цього не розуміють. Але на порозі смерті вони зрозуміють, що творили.
Перспектива одна. Всі ці відгалуження підуть, подібно липківщині (послідовники Василя Липківського, який створив в 1920-ті роки невизнану Українську автокефальну православну церкву. – Авт.). Зараз дуже багато єресей. Вони як кукіль, які ростуть серед корисних культур і псують їх. Ці єресі згубно діють на людину, відводять її від істини і ранять її душу. Христос попереджав, що після його вознесіння буде безліч лжепророків, навіть лжехристи.
Що в країні породжує бардак? Непослух. Що породжує смерть людини? Непослух. Ворог роду людського всіляко намагатиметься знищити людські душі. Дивіться, як він запропонував Єві заборонений плід. Як тільки він спокусив Єву і Адама, що сталося? Вони побачили свою наготу і почали ховатися від свого Творця. Людина відійшла від Бога і побачила свою нікчемність, свою скорботу.
Дивіться далі. Те, що було підвладне Адаму і Єві, – тваринний світ, – ополчився на них. Звірі стали гарчати на Адама і Єву. Потім в їхнє життя увійшли скорботи і хвороби. Увійшла смерть і вічні муки.
Так і сьогодні в нашому суспільстві відбувається. Ласкавим словом людей відводять від Христа. А ті, хто намагається жити з Богом, з канонічною церквою, оголошуються ворогами суспільства.
Не випадково Господь сказав: дружба зі світом – це ворожнеча з Богом. З яким світом ми намагаємося дружити? Зі злісним, брехливим, неправедним. Це відбувається з УПЦ КП і ПЦУ, які за підтримки колишньої влади творили беззаконня. Якщо захоплюють храми і налаштовують людей проти один одного – це хіба можна назвати церквою?
- Філарет вийшов з цієї структури. Якби ви зустрілися з ним, що б ви йому сказали? І могла б ця розмова бути конструктивною і спокійною?
- З Філаретом ми зустрічалися багато разів, ще при покійному Блаженнішому Володимирі, з нагоди якихось засідань на державні свята. Я його не визнаю як патріарха, але визнаю його як Михайла Антоновича Денисенка. Це ввічливість по відношенню до іншої людини. І звертаюся я до нього як до людини. Він відлучений від церкви, але він таки не втратив образ людини, образ Божий.
Звісно, все це зібрання (УПЦ КП. – Авт.) тримається на ньому, на його імені і його фінансах. Я спілкувався з кількома його єпископами. Знаю, що там відбувається. Щоб їм кудись поїхати або щось зробити – завжди за фінансами зверталися до Філарета. З одного боку, це правильно, адже він створив їх і вважає себе їх предстоятелем. Він повинен все це контролювати.
Мені його як людину дуже шкода. Свого часу він був не гіршим митрополитом Київським. І я не стану його судити як людину. Так, я сьогодні засуджую його вчинки по відношенню до церкви – то, що він зробив розкол. Але я хотів кілька разів зустрітися з ним. Я передав йому альбом, присвячений 30-річчю від дня відродження чернечого життя в Лаврі. Там є його фотографії, ми не викреслюємо його з історії нашої церкви, яку він колись очолював, визнаємо його заслуги в ті дні, коли він дуже переживав за церкву. Він дуже переживав і опікувався Києво-Печерською лаврою. Якби була така можливість, я б йому сказав: ви тепер бачите, що ви наробили.
У нього є можливість покаятися і звернутися до священного синоду. Думаю, йому б повернули його духовні регалії. Це моя особиста думка. Я хоч і постійний член Священного Синоду, але говорити за всіх не можу. Однак особисто вважаю, що йому повернули б його духовні регалії.
- Філарета в УПЦ визнали б митрополитом?
- Не тільки митрополитом. І з титулом колишнього Блаженнішого. Адже він був главою Української Православної Церкви. Для нього це було б найбільше досягнення. Не збереження патріаршого куколю на голові, а повернення до Царства Небесного. Ми не знаємо, як і що буде, але у Бога більше ласки, ніж у Філарета, у мене та інших людей.
- Чи не варто чекати від глави УАПЦ Макарія такого ж вчинку, як від Філарета? Чи не захоче він теж вийти з лав ПЦУ і відродити УАПЦ? Макарій адже заявляв, що юридично не ліквідує свою церкву, поки цього не зробить Філарет.
- Я цього не виключаю. Те, що у них всередині розбіжності, не дивно. Стамбул ніколи нічого не давав просто так, і не дасть. Подивіться на ПЦУ. Кожен окремо творить що хоче. Філарет когось висвячує, Епіфаній теж. Думаю, вони і далі продовжать ділитися. Так зазвичай і відбувається в розколах. Згадайте, як 1555 року від католиків відійшли лютерани, потім кальвіністи, потім хлистуни і дійшли до баптистів, анабаптистів.
- Після виходу з ПЦУ Філарета дехто вже заговорив, що нова церква ледь не розвалилася. Хтось не такий категоричний і вважає, що в Україні буде три православні церкви – УПЦ, УПЦ КП та ПЦУ. А якщо Макарій повторить кроки Філарета, церков стане чотири. Який Ваш прогноз щодо ПЦУ? Вона життєздатна?
- Не думаю. Вона приречена на власну погибель. Там немає благословення, рукоположення.
- Але вона ж визнана Патріархом Варфоломієм. Він же висвячує когось?
- Так, але якщо я вам скажу: "Ви – єпископ", ви станете ним?
- Я навряд чи.
- Це в протестантському світі сьогодні все можливе, а в православному – ні. Ви думаєте, Патріарх Варфоломій сам не розуміє, що робить?
- Може, він думає, що робить благо...
- Тоді нехай спочатку наведе благо і любов між своїми греками. У них старообрядців – понад мільйон, а вони законніші, ніж багато хто. Вони шанують традиції своїх предків. Вони залишилися вірні канонам тієї церкви, непідкупної Риму.
Нехай в стамбульському парламенті виступить, розповість про Христа мусульманам. Нехай проповідує там, де живе. Навіщо нас вчити? У нього 20 парафій, а у нас – 12 тисяч. У нас на службі в простому сільському храмі більше людей, ніж у нього в кафедральному соборі. Виявилося, що навіть він не завжди, коли хоче, може служити в ньому.
Ось з цього треба починати! В Біблії часто зустрічається Єрусалим, а Константинополя там немає. А то виходить, як в діяннях святих апостолів, коли жерці намагалися вигнати бісів "іменем Христа, якого Павло проповідує". На що навіть біс відповідав: "Павла знаю, Христа знаю, а ви хто?".
- Як вплинули президентські вибори і скандал з ПЦУ на ситуацію з храмами УПЦ? Чи не знизилася кількість охочих утворити нові церковні громади?
- За нашими даними, 220 парафій перейшли – одні самі, інші були захоплені.
- Тільки 220 парафій з 12 тисяч?
- Так, з понад 12,5 тисячі. Всякий, хто підбурює на розбрати і ведений ними, – людина не Божа. Зараз захоплення трохи призупинилися.
Для країни сьогодні найголовніше – закінчити війну. Цього хочуть і православні, і католики, і кожен громадянин України. Ви подивіться, скільки вбито на цій війні наших хлопців! Тому я б хотів побажати, щоб люди обирали до влади тих, хто дійсно хоче миру в усіх сенсах і відносинах.
- Поставлю непросте запитання. Києво-Печерська лавра – це найдавніше джерело православ'я, що справило вплив на величезні території. Саме звідси почалося православ'я на Русі і саме наша церква може вважатися Церквою-Матір'ю для інших слов'янських церков. Може, історична справедливість повинна бути відновлена? Я маю на увазі – чи не час РПЦ дати нам справжній Томос, про який всі так кажуть. Може настав час отримати Українській православній церкві якщо не патріархію, то автокефальну митрополію?
- Так, народження нашої церкви відбулося тут. Те, що нас з царських часів принижували, сумніву немає. Але історію не перепишеш. З різних історичних подій Москва стала першопрестольною. Але, подивіться, Стамбул теж не поступається Єрусалиму своєю першістю. Хоча в Євангелії про Стамбулі немає ні слова. Весь Старий і Новий Завіт просякнуті благодаттю і говорять про Єрусалим і Святу Землю. Що до автокефалії, то ми її і так маємо.
- Ну, документально УПЦ має автономію, а не автокефалію...
- А реально ми маємо автокефалію. Я перебуваю в прямому підпорядкуванні Блаженнішого Митрополита Онуфрія, а не патріарха Московського. Я тут, в Україні, отримав всі регалії керівника, починаючи від єпископа і до митрополита, з рук митрополитів Київських без угоди Патріарха. Він не втручається в наші внутрішні справи. Ми поминаємо на службах Патріарха Кирила, але те ж саме вимагає Томос і від ПЦУ. Ми підкоряємося Блаженнішому. Перш – митрополиту Володимиру, а тепер – митрополиту Онуфрію.
Ми ні від кого не залежимо. Сьогодні ми, як справжнісінька автокефальна церква, можемо відкривати парафії і за кордоном, що і робимо. Ось в Гамбурзі купили за 1 євро католицький храм без права перепродажу, і наші священики проводять там православні служби. А що може сьогодні ПЦУ?
- ПЦУ заборонено Томосом відкривати закордонні парафії.
- Вона без Стамбула не може прийняти жодного рішення, не те що відкривати парафії.
- Владико, але якщо у нас і так всі права є, чому не закріпити їх юридично?
- Віруючі сьогодні і так налякані нововведеннями колишньої влади України. Нам потрібно чекати свого часу, як це було в багатьох інших зарубіжних церквах.
Я спілкувався з владикою Лавром, нині покійним. Я запитав: "чому ви, Російська Православна Церква за кордоном, приєдналися тільки 2007 року до РПЦ? " Він відповів: "за радянських часів ми не могли приєднатися, тому що були ще живі ті парафіяни, які були налаштовані проти Радянського Союзу". А потрібно, щоб було єднання для прийняття подібних рішень. Всі парафіяни повинні чогось спільного бажати.
Так і у нас. Повинні змінитися кілька поколінь. І тільки в спокійніший час можна буде говорити про якийсь інший статус нашої церкви.
- Як ви ставитеся до нового президента Володимира Зеленського? Чи є відгуки про нього від представників духовенства? Як ви оцінюєте його обрання?
- Якщо він не зв'яжеться з політсилами, які хочуть продовження війни і агресії, все буде добре. За ним вся Україна! 75% населення дивиться на нього з надією – це дуже відповідально. Але треба дати йому час. Неможливо відразу вивести Україну з кризового стану. Жоден лікар, крім Христа, не може підняти відразу хворого з ліжка, щоб він почав ходити. Так, він встане, але ще довго кульгатиме. Так і з країною. Всім церковним людям потрібно посилено молитися. У наших церквах постійно йде молитва про країну нашу, що Богом оберігається.
Я спілкувався із Зеленським. Він – людина дуже розумна, комунікабельна, розуміє життя. Інша справа, що навколо нього тепер багато порадників, можна загубитися в їх порадах. У мене було таке, що одна людина прийшла до монастиря, стала дияконом. Я відразу подумав, що дам при постригу йому ім'я Даміан. Але мої наближені стали говорити – не треба, таке погане ім'я... І мене стали долати сумніви, що зі мною дуже рідко буває. Зазвичай я, хоч і слухаю інших, але висновок роблю сам. Я відкриваю Євангеліє – і Господь допомагає мені знайти відповідь.
Що я зробив? Взяв його наставника, батька Єремію, взяв людину, яка була проти імені Даміан, і взяв самого диякона. Ми написали на трьох аркушах три імені. Помолилися перед іконою преподобного Антонія, і я говорю диякону: "Тягни". Я, грішний, засумнівався, хоч і почув Господнє веління, ім'я "Даміан". Диякон тягне листочок, інші два ми спалюємо, і я відкриваю записку, читаю, а там написано ім'я: "Даміан"! Тоді розсіялися всі мої сумніви.
Так я б порадив і Володимиру Зеленському. Якщо він вже прийняв рішення, не потрібно сумніватися. Народ йому віддав свої голоси, а не порадників.
Коли Леонід Данилович Кучма прийшов до влади вдруге, Пустовойтенко був прем'єром, і він сказав: "Мій час керування закінчився, ось всі заяви Кабінету міністрів на звільнення, а далі вирішувати вам". Леонід Данилович відповів: "Валерію Павловичу, ви виконуєте обов'язки до особливого визначення". І це правильно. Вся влада, яка була до Зеленського, повинна спо
Нагадаємо, раніше новини "Сьогодні" писали про те, як правильно поводитися після причастя. Про те, як має змінитися наша поведінка після причастя і тонкощі таїнства євхаристії, ми розпитали намісника Києво-Печерської лаври, митрополита Павла.
Також нещодавно в Лаврі відбулися урочистості на честь річниці інтронізації митрополита Онуфрія. Віруючі відзначали п'ятиріччя інтронізації предстоятеля Української православної церкви митрополита Онуфрія і його 75-річчякійно скласти свої повноваження і передати право новій владі вирішувати – чи залишити їх.
Якщо Господь обрав його на посаду президента, Він його ніколи не залишить, якщо сам Володимир Зеленський слідуватиме заповідям Господнім. Я бажаю нашому новому президенту прислухатися до голосу своєї совісті, голосу церкви і до голосу Божого. І Бог йому в допомогу.
Нагадаємо, раніше новини "Сьогодні" писали про те, як правильно поводитися після причастя. Про те, як має змінитися наша поведінка після причастя, і тонкощі таїнства євхаристії ми розпитали намісника Києво-Печерської лаври, митрополита Павла.
Також нещодавно в Лаврі відбулися урочистості на честь річниці інтронізації митрополита Онуфрія. Віруючі відзначали п'ятиріччя інтронізації предстоятеля Української православної церкви митрополита Онуфрія і його 75-річчя.
Споживча інфляція
Облікова ставка
Офіційний курс євро
Офіційний курс долара
Міжнародні резерви
Головні теми