Катерина Степаненко
редактор Вперше моноколеса, як і інший електротранспорт, стали з'являтися в Україні близько 10 років тому. Зараз у спільноті моноколесистів понад 200 активних учасників зі всієї України. А починалося все в 2016 році з 20 контактів в чаті, який створили кияни, щоб обговорювати свої вузькі інтереси щодо персонального електротранспорту. Вни згадують: іноді прямо на вулиці підходили до незнайомих людей з моноколесами і пропонували вступити в групу. І багато хто із задоволенням погоджувався. Тому більшість моноклесистів в клубі – з Києва, але вже учасники з Дніпра, Херсона, Харкова та Одеси.
- Список покупок
"Найчастіше купують двоколісний персональний транспорт – самокати та гіроборди, – ділиться Євген, моноколесист, який працює в магазині техніки. – Вони здаються безпечнішими. В основному їх беруть на подарунок дітям, щоб порозважалися. Але, як правило, вже через місяць приходять за моноколесом".
Серед нових користувачів електротранспорту зараз набирають популярності більш потужні колеса вагою до 25 кг, вартістю від 40 тис. грн і можливістю розвивати швидкість до 50 км/год. Раніше найпопулярнішим було колесо вагою 12 кг. Воно розганяється до 24 км/год, а коштує 16 тис. грн.
- Правила руху
Моноколесистів в правилах дорожнього руху поки немає. Але, з огляду на збільшення швидкості при кожній новій модифікації, їзда по тротуарах моноколесистів дуже скоро стане небезпечною для пішоходів. Зараз вони їздять за правилами дорожнього руху для велосипедів, але на проїжджу частину виїжджати ризикують не всі. Головні труднощі в навчанні нових користувачів моноколеса в тому, щоб подолати страх впасти або розбити дорогу річ. Але після кількох місяців більшість починає пробувати різні трюки: здавати назад, балансувати на одній нозі і їхати на двох колесах одночасно.
- Невиправдані надії.
Більшість власників моноколеса розраховували, що їх можна буде брати з собою в тури по Європі, щоб швидко і з комфортом подивитися незнайомі міста. Але в ЄС для моноколесистів виділені лише деякі проїжджі зони в місті. А на борт літака вас з електротранспортом не пустять: його батарея може бути вибухонебезпечною при тиску.
- Дрес-код
Найбільше при їзді на моноколесі страждає взуття. Досвідчені водії електротранспорту рекомендують обзавестися хорошими кросівками з плоскою підошвою, щоб відчувати педаль колеса. Хоча, набравшись досвіду, деякі сміливці їздять у в'єтнамках, класичних туфлях і брючних костюмах, а жінки – в сукнях.
Для дорослих і дітей. Для їзди на моноколесі немає обмежень. Фото: О. Романець
Сім'я: транспорт в гардеробі
Олексій Романець – керуючий торгово-розважального центру, і моноколеса є у кожного члена його сім'ї.
"Перше моноколесо в нашій сім'ї з'явилося у дружини, – згадує Олексій. – Їй від будинку до роботи всього 1,5 км. громадським транспортом їздити незручно. Її вибір зупинився на моноколесі: воно зручне і менш габаритне, ніж велосипед. Щоб навчитися кататися, вона займалася з інструктором, правда вистачило і одного уроку. А ось старшому 16-річному синові навіть уроки не знадобилися – він навчився їздити, просто спираючись на паркан. Я теж оцінив пересування на електротранспорті: на ньому спокійно можна дістатися від Харківського на Петрівку. Виїжджаючи на моноколесі, я завжди одягаю захист, як для роликів, окуляри і вітрозахисну куртку. Навіть молодший, якому лише 7 років, вибрав моноколесо, правда, більш стійке – з 2 шинами. Ми часто вибираємося в Маріїнський парк або на ВДНГ покататися вчотирьох.
Першою. На колесо стала дружина. Фото: О. Романець
Одного разу я займався організацією "покатушок" моноколесистів в Києві на День вишиванки. Визначав час проїзду та оптимальний маршрут. Зазвичай на таких зустрічах нас збирається до 30 осіб. Мені подобається їздити в натовпі моноколесистів по місту. А ось поїздки всередині приміщень торгових центрів я категорично забороняю: не у всіх моноколіс є зручна ручка для транспортування і правильного катання в закритих приміщеннях".
Зараз Олексій Романець розробляє "парковку моноколіс" – щоб будь-якому водієві електротранспорту було зручно проводити час в торгових центрах:
"У моєму проекті власники можуть залишити своє моноколесо в місці, схожому на гардероб. А потім отримати його назад за номерками".
Активний спосіб життя. Сім'я для прогулянок вибирає нові маршрути. Фото: О. Романець
Тренер: колесо плутали з пилесосом
Євген Карась навчився їздити на моноколесі три роки тому і проїхав вже 4,5 тис. кілометрів. Сьогодні він навчає любителів електротранспорту не тільки кататися, але і робити різні трюки.
"Колесо у мене з'явилося, коли я працював в магазині техніки, – згадує Євген. – Починаючи з весни персональний електротранспорт купують майже кожен день. Одного разу мене запросила компанія-дистриб'ютор провести тренінг для продавців моноколіс. На ньому я навчив кататися майже 40 осіб з різних міст України. Я перепробував кататися на всьому, від гіробордів до електрочоперів. Моноколесо виявилося найбільш практичним. Воно негабаритне, зручне в зберіганні і дуже маневрене для об'їзду ями і нерівностей на тротуарах. На проїжджу частину я зазвичай не виїжджаю, тому що швидкість мого колеса невелика – всього 24 км/год. Але потрібно бути обережним і в пішохідній зоні, особливо поруч з маленькими собачками без повідків і дітьми. Їх дії зазвичай дуже непередбачувані. Люди теж часто змінюють напрямок, і доводиться швидко реагувати. Рік тому сусіди думали, що я в ліфті вожу з собою пилосос. А сьогодні майже всі знають, що таке моноколесо".
Група моноколесистів в Україні. Два роки тому в чаті було 20 осіб, сьогодні – 200. Фото: Є. Карась
Інженер: вираховує злодіїв
Андрій Крапкаколо відкрив свою фірму з ремонту та сервісного обслуговування електротранспорту в Києві.
"Перед цим я кілька років працював на велику українську компанію, яка займалася ремонтом і продажем техніки, – розповідає Андрій. – Щоб тестувати електротранспорт після ремонту, довелося "ставати" на моноколесо. Так я і навчився кататися. Зараз я його використовую як повноцінний транспорт взимку, влітку краще мотоцикл. Крім того, я навчив кататися свою дружину. У 2017 ми навіть відзначали Новий рік на моноколесах, проїхалися зі знайомим по Софіївйській площі. Я відкрив свій бізнес, тому що мені завжди хотілося спілкуватися з клієнтами, покращувати їх транспорт. Я люблю працювати з моноколесами: їх легше всього адаптувати під потреби людини. Там немає додаткових екранів, дротів, як в електросамокатах. Всі контролери – в єдиному корпусі. В основному побажання клієнтів схожі: продовжити час роботи батареї, збільшити швидкість, додати ілюмінації. Я часто спілкуюся на профільних форумах, навчився на програмному рівні збільшувати швидкість моноколеса. А ще – покращувати герметизацію, щоб можна було покататися в дощ. Влітку роботи більше – до півсотні замовлень на місяць.
Багато хто думає, що лагодити моноколеса легко. Так, розібрати – дійсно просто. А ось зібрати, щоб все правильно функціонувало, – потрібен досвід і профільні знання. Комплектуючі я замовляю в Китаї: зараз лише дві основні фірми, які випускають деталі для електротранспорту, тому можна не боятися підробок. Деякі ентузіасти знаходять потрібні по діаметру шини на звичайному ринку, а ось з камерами так не вийде: ніпель там розташовується не під стандартним кутом.
У мене хороші стосунки з групою моноколесистів. І до мене іноді звертаються з проханням знайти вкрадене колесо. Оскільки спільнота у нас невелика, вирахувати "пропажу" легко. Адже для краденого колеса потрібна ще специфічна зарядка. А щоб її купити, теж приходять до мене".
Разом з дружиною. Може дістатися в будь-яку точку Києва. Фото: А. Крапкаколо
Екстремал: катає такс і ловить колесо на дорозі
Своє колесо Євген Камор вибирав цілий рік.
"Я люблю новинки техніки, а ще мені хотілося екстриму, – ділиться Євген. – Спочатку я вивчив ринок. Пару років тому реальної інформації від власників було зовсім мало, довелося шукати в інтернеті на зарубіжних сайтах і вибирати з дорогого і дешевого – тому що реального розуміння, про що говорять технічні характеристики, у мене не було. Взимку я вважаю за краще не їздити, тому що дуже часто під снігом лід. У дощ теж залишаю його вдома. Одного разу у мене колесо наскочило на яму і "вибігло" на проїжджу частину. Довелося бігти за ним і стусаном повернути на тротуар! Добре, що дорога була відносно вільна від машин. Був ще цікавий випадок, коли такса не зрозуміла, що таке моноколесо – вчепилася зубами за педаль і протягнула кілька метрів. Я все намагаюся вмовити свою дружину стати на моноколесо, як-не-як спільні "покатушки" на свіжому повітрі – плюсик до здоров'я. Сподіваюся, рано чи пізно вона погодиться".
Дружина Євгена появою моноколеса в родині задоволена, хоч сама поки і не ризикує. Адже тепер чоловік добирається з роботи на годину раніше, ніж звичайно, тому встигає зробити покупки і навіть приготувати вечерю до її повернення додому.
"Перший час я дуже хвилювалася за Женю, ми постійно телефонували один одному, – зізнається Олена. – Хоча згодна: у годину пік краще проїхатися на моноколесі, тому що в громадському транспорті багато негативу. А ось коли ми проводимо час разом, я прошу, щоб Женя залишав моноколесо вдома. По-перше, так менше ймовірності, що в черговий раз він буде намагатися мене навчити кататися. По-друге, приємно, коли ми обидва прогулюємося на своїх ногах".
Євген: "Намагаюся умовити дружину влаштувати спільні поїздки". Фото: Є. Камор
Споживча інфляція
Облікова ставка
Офіційний курс євро
Офіційний курс долара
Міжнародні резерви
Головні теми