Не тільки Ліна Костенко. Всі українські письменники, яких номінували на Нобеля

19 березня, 11:24

Олексій Росовецький Олексій Росовецький

Поетеса-шестидесятниця висувається на Нобелівську премію з літератури вже вдруге

Видатна українська поетеса Ліна Костенко, якій сьогодні, 19 березня, виповнюється 91 рік, буде висунута на здобуття Нобелівської премії з літератури. Про це повідомила нардеп від "Слуги народу" Євгенія Кравчук. Це вже не перше висунення Ліни Костенко на Нобеля – і далеко не перша номінація українця на престижну премію.

Реклама

До слова, востаннє український громадянин висувався на Нобеля в 2005 році – і це був третій президент нашої країни Віктор Ющенко. Висували його екссенатор Джон Маккейн і теперішній представник США в ООН Гілларі Клінтон.

Які українські письменники і поети висувалися на Нобеля, читайте в матеріалі сайту "Сьогодні".

1915. Іван Франко

Великий український письменник, поет, вчений, публіцист і революціонер-соціаліст Іван Франко міг здобути Нобелівську премію з літератури в 1915 році. Його висувала на здобуття група філософів з Відня. (До Першої світової війни Західна Україна входила до складу Австро-Угорщини.)

Реклама

На жаль, в останні роки життя Франко страждав на психічне захворювання і помер на шестидесятому році життя, не дочекавшись оголошення лауреатів. А Нобеля за літературу того року отримав французький романіст Ромен Роллан "за високий ідеалізм літературних творів, за співчуття і любов до істини".

1942-1948. Микола Бердяєв

Абсолютним рекордсменом за номінаціями на Нобелівську премію з літератури став уродженець Обухова, що на Київщині, знаменитий російсько-французький релігійний і політичний філософ Микола Бердяєв. Він номінувався сім років поспіль, але жодного разу не отримав премію. Якщо в 1942-1943 роках Нобель не присуджувати взагалі, то в інші роки Бердяєва обійшли такі загальновизнані літературні світила, як Герман Гессе, Андре Жид і Томас Еліот.

1967. Ліна Костенко, Іван Драч, Павло Тичина

Цікаво, що Ліну Костенко серед не менш видатних українських поетів Павла Тичини й Івана Драча вже висували на здобуття Нобелівської премії в 1967 році, пише "Лівий берег". Їхні імена зазначені в документах, які 50 років тому, 2 січня 2017 року оприлюднила Шведська академія наук. Тут немає жодної інтриги: вся документація Нобелівського комітету тримається в секреті саме протягом 50 років.

Реклама

Висував наших поетів теж виходець з України, лікар філософії, професор Геттінгенського і Гарвардського університетів, американський історик, сходознавець і лінгвіст Омелян Пріцак (1919-2006). Учень сходознавця Агатангела Кримського, Пріцак в 1940 році закінчив історичний факультет Львівського університету.

Наші поети опинилися в гідній компанії: претендентами тогоріч були такі світові постаті, як Хорхе Луїс Борхес, Семюель Беккет, Пабло Неруда, Джон Рональд Руел Толкін і Костянтин Паустовський, чия юність була пов'язана з Києвом. У столиці всесвітньо відомий письменник прожив до 1919 року і саме тут надрукував своє перше оповідання.

Зрештою премію здобув письменник з Гватемали Мігель Анхель Астуріас "за яскраве творче досягнення, в основі якого лежить інтерес до звичаїв і традицій індіанців Латинської Америки".

1985. Василь Стус

Реклама

Існує поширена думка, що поет і дисидент Василь Стус, який загинув в ув'язненні в 1985 році, був убитий за наказом "згори" – щоб не допустити отримання поетом престижної літературної премії, яка могла б привести до його звільнення. (За правилами Комітету, посмертне присудження можливе тільки в тому випадку, коли переможець живий на момент оголошення про його лауреатство.)

Дійсно, в українських ЗМІ неодноразово згадувалося про те, що Стуса висував Нобелівський лауреат 1972 року з літератури Генріх Белль. На жаль, цю легенду розвінчавдослідник Стуса, журналіст Вахтанг Кіпіані – документів, що підтверджують цей факт, йому виявити не вдалося. Але Белль дійсно підтримував Стуса нарівні з іншими радянськими дисидентами, і в грудні 1984 року надіслав тодішньому генсеку СРСР К. Черненку телеграму з вимогою звільнити поета з ув'язнення. Але Кремль відповів мовчанням.

З іншого боку, наприкінці 1984 року в Торонто був створений "Міжнародний комітет для осягнення літературної нагороди Нобеля Василеві Стусові в 1986 році". Але його діяльність не мала особливого успіху. А літературний Нобель-85 отримав французький письменник Клод Сімон "за поєднання в його творчості поетичного і мальовничого начал".

1991. Олесь Гончар

Ще більш заплутана історія з номінацією українського радянського письменника Олеся Гончара, чий роман "Собор" став для української інтелігенції за часів СРСР, як зараз сказали б, культовим. Чимало писали про те, що в 1968 році Гончара висував саме за "Собор" Папа Римський Павло VI, а в 1991 році – "українська діаспора".

Професор Києво-Могилянської академії Віра Агеєва називає історію з висуненням Гончара від Ватикану "дивною і цілком фантастичною історією" - на її думку, все це були ігри українських спецслужб, спрямовані на дискредитацію тодішнього головного секретаря ЦК КП України Петра Шелеста і наводить вбивчий аргумент. Якою мовою Понтіфекс мав прочитати роман, коли перший тираж книги був заарештований, а єдиний переклад – на російську, був зупинений "зверху"?

Читайте також: Фізики, хіміки, лірики: 6 українських лавреатів Нобелівської премії

Вдова письменника Валентина Гончар в інтерв'ю одному з українських видань підтвердила, що ця історія – не більше, ніж чутки, а заодно пролила світло на висунення від діаспори.

"Вперше на Нобелівську премію роман Олеся Терентійовича "Собор", за чутками, номінувався Папою Римським. А вдруге на отримання цієї премії твір висунули в 1990 році закордонні університети, письменницька організація "Слово" в Нью-Йорку, наш пен-клуб ... Документи у мене збереглися вдома", – розповіла Валентина Гончар.

Зрештою премію отримала не Україна, а ПАР – письменницю Надін Гордімер нагородили "за те, що своїм чудовим епосом принесла величезну користь людству".

2012. Борис Олійник

У січні 2012 року стало відомо, що НАН України подала заявку в Комітет на висунення поета Бориса Олійника, на чиєму рахунку понад сорок книг, включно з містичною книгою про першого президента СРСР М. Горбачова "Князь тьми", в якій поет, який перебував в КПРС з 1961 року, порівнював Горбі з Антихристом.

Сам Борис Олійник, який помер у 2017 році, по гарячих слідах номінації стверджував в коментарі "Сьогодні", що нічого про це не знав.

"Я не в курсі справи. Зі мною не радилися. Мені ось зараз всі дзвонять, кажуть, що номінували. Чи сподіваюся на перемогу? Я з гумором до цього ставлюся. Треба було номінувати Гончара, Ліну Костенко", – заявив поет.

Втім, премію здобув зрештою не Олійник, не Гончар і навіть не Ліна Костенко, а письменник Мо Янь з Китаю "за його запаморочливий реалізм, який об'єднує народні казки з сучасністю".

Нагадаємо, що минулого року на тлі тривалої всесвітньої пандемії коронавірусу Нобелівський комітет ухвалив рішення скасувати традиційні церемонію вручення Нобелівських премій і банкет.

Підпишись на наш telegram

Лише найважливіше та найцікавіше

Підписатися

Реклама

Читайте Segodnya.ua у Google News

Реклама

Новини партнерів

Загрузка...

Новини партнерів

Загрузка...
загрузка...

Натискаючи на кнопку «Прийняти» або продовжуючи користуватися сайтом, ви погоджуєтеся з правилами використання файлів cookie.

Прийняти