Багато українських переселенців на новорічні та різдвяні свята вирушили на Донбас, щоб провести вихідні з рідними і близькими, які залишилися там. "Сегодня" поспілкувалася з такими людьми і з'ясувала, що на їх думку змінилося в регіоні, а що залишилося як і раніше.
Дончанка Олена Калина втекла від війни до Києва ще три місяці тому, але на Новий рік вона кілька днів гостювала в Донецьку. "Мене здивувало, що в самому серці "ДНР" відкрито кафе львівських солодощів, тільки розмовляють там тепер по-російськи, – розповіла дівчина. – Вражає, що люди звикли до бомбардувань і обстрілу: ходять на роботу, а діти – в школу, як ніби війни взагалі не помічають. Транспорт працює, тільки квитки в ньому вже передруковані російською і з гербом "ДНР". На держбудівлі тепер висять прапори "ДНР" і "Новоросії", а український прапор можна зустріти тільки на номерних знаках авто".
За словами донеччанки, на вулицях величезна кількість озброєних людей. "Багато військових, багато "поліції "ДНР" і всі з автоматами завжди. Найпопулярніший місцевий музичний паб закритий, обкладений мішками з піском і контролюється бойовиками. Там їх база. Мені навіть не дозволили стояти поруч, – каже Калина. – Часто я ставала об'єктом пласких жартів типу "дівчино, вашій мамі зять не потрібен?" У мирний час я могла просто розсміятися, а зараз не до сміху – все це відбувається при розмахуванні зброєю. Вони вважають, що це круто, і мені взагалі здається, що багато бойовиків тільки за цим відчуттям і пішли воювати".
А ось 30-річний бармен Антон, який зараз живе в Запоріжжі, приїжджав до Макіївки на Різдво. "Поки їхав через околиці Донецька до Макіївки, багато чого надивився, – каже Антон. – Прямо посеред дороги воронки від снарядів, будинки спалені, людей на вулицях небагато. Великі супермаркети не працюють, а в дрібних – продуктів помітно менше. Ще постійно тисне так звана комендантська година до 22:00. Доводиться планувати свій час, щоб встигнути вчасно повернутися додому. Страшно було навіть пройти до одного в сусідній будинок".
Вирішила зустріти Різдво в Донецьку і держслужбовець Анна Петровська. "Я поїхала з міста ще на початку літа в Київ і півроку вже не була вдома. Батьківський будинок знаходиться на околиці міста. Я кожен день зідзвонювалася з батьками, і вони мені говорили, що кінець грудня відносно спокійний, майже не чути вибухів, от і вирішила їхати, – каже Петровська. – Але мабуть мені "пощастило": наш район знову почали бомбити і вдень, і вночі. Мама каже, що такого не пам'ятає з літа. А Святвечір ми все ж відсвяткували: сидячи в підвалі будинку. Приготували вечерю і з ним так всю ніч під землею і просиділи".
"По місту гуляють тільки чеченці"
Але якщо в самому Донецьку життя більшою мірою продовжує йти своєю чергою, то дрібні міста Донбасу практично повністю застигли. Рекламний працівник із Зугресу Ірина Павловська, яка зараз влаштувалася в Харкові, скаржиться, що її мала батьківщина стала схожа на місто з голлівудського фільму жахів. "Людей на вулицях мало. За тиждень я бачила не більш 10 осіб. Зате чеченці є. Гуляють зі зброєю, як господарі, – пояснила переселенець. – Все закрито: кафе, клуби – нічого не працює. З продуктових магазинів рятує тільки один супермаркет, куди ще завозять продукти, але вибору, як раніше, немає, та й ціни на всі великі. Здивувало те, що на Новий рік не було жодного салюту, як це було раніше. Раніше люди виходили на вулицю, веселилися... зараз такого не було. Але тим не менш опалення є, світло не відключають. Місто хоч якось тримається і живе тільки завдяки електростанції".
Споживча інфляція
Облікова ставка
Офіційний курс євро
Офіційний курс долара
Міжнародні резерви
Головні теми