Ігор Рець
Випусковий редактор Як відомо, День захисника України відзначається 14 жовтня. Святкування Дня захисника (встановлений він був, нагадаємо, в 2014 році) припадає на православне свято Покрови Пресвятої Богородиці і збігається ще з одним святом – введеним 1999 року – Днем українського козацтва. Начальник відділу правового забезпечення Українського інституту національної пам'яті Сергій Рябенко розповідає читачам сайту "Сьогодні" про нові свята, традиції та ритуали, пов'язані з ними.
- – Розкажіть про історію святкування Дня захисника
- У 2014 після перемоги Євромайдану і початку російської агресії стало ясно, що святкувати День захисника України 23 лютого разом з державою-агресором, як мінімум, неправильно. Ця дата використовується Росією для популяризації своїх цінностей на території України і глорифікації (прославлення – Ред.) Збройних сил, які вели бойові дії на Донбасі і окупували Крим. Потрібно було щось з цим робити.
Перша дата, яка розглядалася як "замінника" 23 лютого, звичайно, була 14 жовтня. Це Покров і День козацтва, введений указом президента Леоніда Кучми. Також цей день символічно вважався днем заснування УПА. Тобто було кілька важливих дат, які збігалися. Наприклад, Покров: Божа матір завжди вважалася захисницею українських козаків, які також захищали українську землю від агресора.
Зусиллями команди Інституту національної пам'яті, громадськості, народних депутатів, істориків, багатьох людей, сталося так, що в 2014 році ця дата була вперше введена в календар як День захисника України. Спочатку указом президента без введення вихідного дня, потім Верховна Рада вже проголосувала за зміни до Кодексу законів про працю та зробила цей день неробочим.
- Люди старшого покоління, що служили в армії за часів СРСР, в 2014-м часом говорили, що будуть продовжувати святкувати 23 лютого. Як з цим бути?
- По-перше, держава не може забороняти людям відзначати свята, які вони хочуть відзначати в колі сім'ї та друзів. Але держава на офіційному рівні повинна була відсікти це від традиції вшанування своїх захисників 23 лютого синхронно з державою-агресором.
Щодо сприйняття – соціальних глобальних досліджень я не пам'ятаю. Те, що цей день має офіційний статус і є вихідним днем, сприяє популяризації цієї дати в суспільстві. Те, що в цей день проводяться державні заходи за участю вищого військового керівництва країни, також сприяє тому, що про цей день пишуть ЗМІ, з'являються цікаві матеріали на історичну тематику, пов'язані із сучасною війною.
Серед молодшого покоління, серед військових ця дата вже прижилася. Що ж до старшого покоління – ситуація складніша, адже старше покоління, в принципі, в силу різних причин не схильна міняти свої звички і традиції, вплинути на це складно. Чим більше проходитиме часу, тим більше це буде приживатися серед старшого покоління.
- Ще в 1999 році указом президента Кучми був введений День українського козацтва. Чому День козацтва за 20 років не став таким значним святом, як відносно новий День захисника?
- День козацтва не мав статусу вихідного дня. У календарі багато свят, пам'ятних дат, які не мають статусу вихідного дня. Вони цікаві деякому колу людей, які мають відношення до професії або події, але не широкому колу. День захисника України має найвищий державний статус, в цей вихідний день, проводяться державні заходи, що сприяє тому, що на нього звертають уваги ЗМІ, в соціальних мережах це обговорюється, в цей день захисникам України вручаються нагороди.
З іншого боку, не будемо забувати, що з 2014 року змінилася ситуація в країні. До цього країна жила в умовах мирного часу, а козаки були чимось далеким, історичним, і для багатьох асоціювалося не стільки з історією, скільки з сучасним козацтвом, реконструкціями, шароварами і іншими речами, які люди не дуже сприймають в силу різних причин. З 2014 року цей день асоціюється з тими, хто захищає Україну у війні. Це зовсім інша історія і зовсім інше ставлення до цих людей. Зараз, коли триває війна, коли майже щодня ми чуємо новини з фронту, що хтось поранений або помер, для багатьох сприймається зовсім інакше. Це набагато важливіше, ніж події, які були 300 років тому.
- Коли з'являлося свято, чи був опір цьому, труднощі?
- Особливих труднощів з введенням свята не було. Після інавгурації тодішній президент заявляв, що українська держава не має святкувати день захисника України синхронно з державою-агресором. Питання було тільки в тому, яку дату визначити. Обговорювалася дата 6 грудня – день ЗСУ. Але це більше професійне свято. А День захисника – це свято, яке охоплює ширші групи осіб: добровольці, волонтери, будь-які громадяни, які тим чи іншим чином беруть участь у захисті держави, і не тільки під час війни. Якщо старий День захисника був "чоловічим днем", то День захисника України – день, який має асоціюватися не тільки з чоловіками. На фронті, у Збройних силах, серед волонтерів багато жінок, тому це свято не повинен асоціюватися з "чоловічим днем".
- Раніше була чітка паралель "8 березня для дівчаток, 23 лютого – для хлопчиків". Як ставитися до того, що цю паралель переносять зараз на 14 жовтня?
- Однозначно, потрібно пояснювати, що День захисника України – це точно не про шкарпетки і краватки, це свято, яке має інший зміст і наповнення. Чому є такі спроби? В силу традиції, інертності. Було 23 лютого, була довгий час звичка на 23 лютого щось дарувати, а зараз цього свята немає, але з'явилося 14 жовтня. Це може сприйматися деякими людьми як "замінник", тому механічно люди намагаються переносити традиції на 14 жовтня.
Заборонити це, звичайно, держава не може. Вона не має таких повноважень, і у нас не тоталітарна держава, яка регулює все, що люди роблять в певні дні. Але пояснювати дійсно потрібно. На мою думку, шкарпетки, дезодоранти і все, що дарується 14 жовтня, нівелює зміст цього дня. У цей день потрібно говорити трохи про інші речі.
- Майже будь-яке свято – це ритуали і атрибути. Умовно, Новий рік – привітання президента і олів'є. 8 березня – квіти мамі та бабусі, Івана Купала – перестрибування через багаття. Які традиції і ритуали повинні з'явитися або вже є, пов'язані з 14 жовтня?
- В останні роки введена непогана, на мій погляд, традиція – вручення державних нагород, присвоєння почесних найменувань визначеним підрозділам Збройних сил. Це сприяє тому, що свято наповнюється змістом. Можна говорити про проведення на рівні громадськості історичних реконструкцій боїв, під час яких українці захищали землю від агресора. Якщо говорити про історію 20 століття, то, так як ця дата є символічною датою заснування УПА, під час Другої світової і після неї було кілька знакових боїв підрозділів УПА з НКВС. Держава теж могла б цьому трохи більше посприяти. Це могли б бути значно ширші військово-історичні фестивалі в регіонах, щоб популяризувати свято не тільки на рівні Києва, а й в регіонах.
Свого часу, в Інституті нацпам'яті ми розглядали варіант, щоб державні заходи проводити не тільки в Києві, а й в регіонах. Це надавало б більше уваги громадськості. Якщо ми будемо проводити заходи в знакових місцях, наприклад, в Запоріжжі на Хортиці, то це дозволить наповнювати свято додатковими смислами, нагадувати нашим громадянам про ті чи інші події, пов'язані із захистом України.
- А на побутовому рівні?
- Я б не став тут давати порад, тому що кожна людина вирішує сама – збиратися в колі сім'ї чи ні, дарувати щось, чи ні. У мене є традиція – разом з родичами допомагати Київському військовому госпіталю, де завжди є поранені, які перебувають на лікуванні. Вони постійно потребують речей, якихось солодощів. Ми намагаємося відвідати перед датою госпіталь і щось передати через волонтерів. Як мені здається, традиція непогана, і судячи з Facebook, по стрічці моїх друзів, люди і в цей та інші дні вчиняють так само.
Можливо, якби більше людей брали участь у таких процесах, це сприяло тому, що люди знали б, що це за свято, розуміли б, що якщо не буде захисників, то війна прийде в Київ, Львів, будь-яке інше мирне місто України. Люди інакше ставилися б до того, що відбувається на сході країни.
- Зараз триває війна, але пройде час, буде встановлена територіальна цілісність, настане мир. Як зміниться ставлення людей до цього свята?
- Прогнозувати – справа невдячна. Мені б хотілося, щоб навіть після того, як відбудеться перемога в сучасній українсько-російській війні, коли ми повернемо території, встановимо мир, і цей мир не буде за рахунок глобальних українських інтересів, мені б хотілося, щоб суспільство не забувало, силами кого ця перемога буде досягнута, щоб традиція вшанування захисників України збереглася, і щоб принаймні в цей день ми про цих захисників згадували.
Нагадаємо, раніше новини "Сьогодні" розповідали, що з 2019 року розпочали відзначати День пам'яті тих, хто загинув за незалежність України.
Споживча інфляція
Облікова ставка
Офіційний курс євро
Офіційний курс долара
Міжнародні резерви
Головні теми