Психолог: З дітьми потрібно говорити про війну, адже якщо про це мовчати, дитина буде вважати, що від неї щось приховують

З дітьми можна і потрібно говорити про війну, просто при описі подій слід враховувати вікові особливості світосприйняття. Правда, при цьому дорослим необхідно побороти власну тривогу, оскільки спокій батьків – головний посил дітям. Про це, відповідаючи на питання: "Як розповідати дітям про війну?", в інтерв'ю "Допоможемо ТВ" повідомила клінічний психолог, гештальт-терапевт, координатор психологічної служби при Гуманітарному штабі Рината Ахметова "Допоможемо" Альона Лук'янчук.

За її словами, до 6 років уявлення дитини про світ будуються зі слів батька, і таким діткам можна просто розповісти, що якісь події відбуваються, але оскільки батьки – з ним, то все буде добре.

Альона Лук'янчук наводить приклад зі свого досвіду, коли самовладання мами дозволило зберегти психічне здоров'я малюка, з яким мама ховалася від артобстрілів в підвалі.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

"Мама з дитиною жили під обстрілом. І коли потрібно було бігти в підвал, мама казала: "Ми біжимо від розбійників". Дитина швиденько схоплювалася і бігла. Мама сама придумала цю ігрову форму. І коли вони переїхали в місце тимчасового поселення, дитина була в повному порядку. Мама, звичайно, була дуже втомлена, тому що... це було дуже складно. Ми, як психологи, "працювали" з мамою", – розповідає координатор психологічної служби Гуманітарного штабу Рината Ахметова.

З 7-8 років, коли дитина вже більше знає про зовнішній світ, починає ходити в школу, поступово інтегрується в соціум, з ним можна говорити досить прямо: "Йде війна, але ми зараз в безпечному місці, з нами все буде добре".

В іншому випадку про війну діти дізнаються з тривожних розмов навколо, ЗМІ або Інтернет.

Ще більш відкрито, не приховуючи своїх переживань, хоча і не перебільшуючи їх, можна обговорювати питання, пов'язані з війною, з дітьми постарше – підлітками, які вже розуміють, що таке смерть, що таке війна, що таке агресія. У цьому випадку розмову можна будувати за формою: "Я теж тривожуся, мені теж страшно, але зараз ми з тобою тут, і у нас все добре".

Альона Лук'янчук також звернула увагу, що батькам підлітків, які бачили війну, не варто обмежувати їх спілкування з однолітками.

"Підлітки шукають заспокоєння в соціальних зв'язках – зв'язках з однолітками. Тобто зараз, коли батьки від тривоги підлітків нікуди не випускають, виходить ще гірше", – сказала вона.

Детальніше рекомендації фахівця дивіться у відеосюжеті на сайті "Допоможемо ТВ" в розділі "Відео".