Родичі загиблих на Майдані: "Довелося вчитися жити заново"

На цьому тижні Україна відзначить сумну дату – річницю розстрілів протестуючих на Майдані. 20 лютого в столиці пройде скорботна хода, на місці трагедії покладуть квіти. Раніше указом президента 20 лютого був оголошений Днем героїв "Небесної сотні". Ми поспілкувалися з родинами загиблих.

Сім'я Андрія Дігдаловича з села Сокільники Львівської області досі не може оговтатися від трагедії. "Усвідомлення того, що сталося, за рік так і не прийшло. Нам довелося вчитися жити заново, – розповідає його вдова, Наталія. – Побратими чоловіка з Майдану допомогли знайти роботу менеджера. Вони взагалі мене дуже підтримували після похорону, весь час твердили: "Не бійся! Ти не одна! Ми про тебе не забудемо" – і я знала, що все буде добре". За словами жінки, багатьох цих людей вже немає в живих – вони загинули в боях на Донбасі. "Біль від втрат нагадує мені, що я не одна у своєму горі і не можна опускати руки". Зараз Наталя активно займається волонтерством: разом з іншими вдовами вона створила організацію "Сім'ї "Небесної сотні", яка допомагає рідним загиблих: спілкуються з ними, привозять продукти, доглядають за немічними тощо. "Горе нас зблизило, і тепер ми одна велика сім'я", – каже Наталя. Поки жінка з двома дочками продовжує жити у родичів і очікує заселення в нову однокімнатну квартиру у Львові, виділену мерією міста. За її словами, вшанувати пам'ять Андрія близькі збираються спочатку в рідному місті, а потім на офіційному прийомі в Києві. "Ми з доньками обов'язково покладемо квіти на Інститутській, адже це місце не тільки для нас стало пам'ятним", – ділиться Наталя.

У застреленого на Майдані фастовчанина Андрія Саєнка вдома залишилася дружина і двоє синів. Старший, 26-річний, пішов по стопах батька і вступив в Самооборону Фастова. "Постійно рветься на фронт, хоче воювати. Мої вмовляння не слухає, але воно і зрозуміло – козак, в батька!" – Розповідає дружина загиблого Валентина. У молодшого ж (18 років), за словами матері, спостерігаються психічні труднощі, і смерть батька він переживав важко: пив таблетки, ходив до психіатрів. "Він досі дуже ображений на тата за те, що той не послухався нас і пішов на Майдан, – каже Валентина. – Син вважає, що батько його кинув". На отриману компенсацію від держави родина відкрила фітнес-центр у своєму місті.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

А от родина вбитого активіста Сергія Байдовского з села Меншічі Волинської області знаходиться на межі виживання. Компенсацію в 121,8 тис. грн рідні давно отримали, але вони продовжують жити в однокімнатній квартирі вшістьох. "Нам пропонували кімнату в гуртожитку, але ми відмовилися, – говорить Марія. – Кімната виявилася в аварійній барачній будівлі. Ми вже краще в тісноті, але хоча б у безпеці". Пам'ять героя родина збирається вшанувати 19 лютого в сільській церкві в колі друзів, а потім у Києві 20 лютого.

Ліза Шапошник допомагає бійцям

Активістка революції, Ліза Шапошник, інвалід з народження (ДЦП) допомагає учасникам боїв на Донбасі. Її почали впізнавати після весілля, яку вона зіграла на Майдані з активістом з Якутії. Але якщо чоловік, злякавшись мобілізації, повернувся в РФ, то Ліза пішла воювати. Але через проблеми зі спиною дівчині довелося повернутися з фронту, після чого вона створила "Спільноту ветеранів АТО" в рідному Тернополі. "Ми працюємо над створенням хостелу, де бійці зможуть проходити фізичну та психологічну реабілітацію і, за необхідності, жити. Там же буде штат психологів і лікарів. У створенні допомагають звичайні люди, нам навіть виділили будівлю", – каже дівчина. Помінялися у Лізи і погляди на життя: "Все змінилося кардинально: якщо раніше працювала в Краснодарському краї, то зараз Україну не кину ніколи, тут потрібна моя допомога. Я перестала сумувати, комплексувати, а люди почали ставитися до мене з повагою". Крім того, незважаючи на проблеми з хребтом, після лікування в Тернополі Ліза все ж планує повернутися на фронт. А зараз готується до МРТ і шкодує, що здоров'я підвело.

Олег Магалецький зайнявся реформами і був поранений в Пісках

Ще один активіст, Олег Магалецький, брав участь майже у всіх боях на Майдані, і навіть побував біля керма бульдозера на Банковій. "Мені тоді пощастило уникнути вогнепальних поранень, відбувся синцями. Але я вважаю, що війна почалася не з анексії Криму або боїв на Донбасі, а з 18 лютого – саме тоді застосували зброю і наша країна почала боротися за незалежність", – вважає Олег. "Після революції я, в принципі, продовжив займатися тим же: я приватний підприємець, але намагаюся і підтримувати соціальну активність. Після Майдану ми створили Рух українських лібералів, і зараз ведемо переговори з парламентськими фракціями, працюємо над законопроектами, над пакетом реформ. Ідея створення такого руху була і до, але якщо тоді революційні методи були крайнім і єдиним варіантом боротьби, то зараз можна діяти парламентськими", – каже активіст. Побував Олег і на фронті: пішов добровольцем ще наприкінці серпня і воював у Пісках під Донецьком. Проте у вересні отримав вогнепальне поранення в ногу і був змушений покинути фронт. "Якщо війна продовжиться – піду воювати далі", – зізнається Олег.

Художник знайшов дружину і безкоштовно навчає дітей малювати

Ще один творчий активіст – "Пікассо" Майдану Юрій Яськів прославився тим, що оригінально розмальовував революційні каски учасників подій. На Майдані він мріяв влаштувати і особисте життя. "Мрія збулася, я знайшов дружину. Ми, коли Майдан вже згортали, разом охороняли сцену, щоб її не розібрали. Нинішня моя дружина тоді нам допомагала, так і познайомилися", – розповідає Юрій. Зараз вони живуть у цивільному шлюбі в Тернополі, а одружитися хочуть в Києві. Втім, це питання вони відкладають до кращих часів: "Зараз не до цих формальностей, адже йде війна. А одружимося, як тільки бойові дії закінчаться". В іншому, після Революції життя у художника-самородка не змінилася. "У країні я глобальних змін на краще не спостерігаю, іноді навіть здається, що стало складніше, але ж зараз війна. Сам я працюю охоронцем, даю майстер-класи з малювання діткам безкоштовно. На фронт їхати зараз не можу – господарство, але допомагаю місцевим воїнам, хто повернувся зі Сходу. Кому переночувати потрібно, кому допомогти проблему вирішити – після війни їм усім потрібна допомога", – каже Юрій.

Піаніст об'їздив всю Україну

Головний музикант революції, анонім, якого охрестили "піаністом-екстремістом", був на Майдані з самого початку – волонтером в будівлі КМДА, там же він вперше зіграв на піаніно для активістів. "Я проїхав всю Україну, де мене чекали, був у кількох десятках міст. Давав концерти спочатку в пам'ять про Майдан, потім почав віддавати частину зборів волонтерам або військовим", – розповів нам музикант. Планує піаніст грати і для військових у зоні бойових дій: "Зіграв у двох містах на Сході – відродженому Слов'янську і патріотичному Маріуполі, в планах – Краматорськ і Горлівка. В цілому намагаюся змінити світ і людей музикою, тому що вона – єдина зброя, що не приносить шкоди. Коли підходять і кажуть: "Ви нас міняєте на краще і надихаєте діяти", здається, що я все роблю правильно. Нещодавно випадкова людина просто так подарувала мені електронне піаніно, щоб я міг вільно їздити і грати безпосередньо на передовій. Я хочу грати нашим бійцям до кінця війни, тому що музика може надихнути, а завтра може здатися більш яскравим і дати людині надію на перемогу".