"Кацапи", війна, жінки, зброя. Про що писав Гіркий Лук

/ Фото: yakaboo.ua/ua

Сьогодні на Майдані Незалежності відбулася церемонія прощання з письменником, блогером і військовим парамедиком Святославом Носовим, який помер 19 червня від наслідків COVID-19.

Під псевдонімом Гіркий Лук Святослав Носов (у Мережі також згадуються прізвища Волков і Стьопкін) випустив кілька книг: "збірка лекцій з кацапознавства" "Ноука від Гіркого Лука"", збірка оповідань" Ангели на піску" і казок під назвою "Гіркі казки". Також зараз готується до друку книга блогера, написана за результатами його досліджень для громадських організацій, що займаються торгівлею людьми.

Крім того, Носов активно вів кілька блогів відразу на декількох майданчиках – у Живому Журналі і Facebook. Щедро використовуючи ненормативну лексику, в блогах він висміював політику Росії стосовно України. Власне, записи у соцмережах і ставали основою майбутніх книг.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

"Сьогодні" підібрали для вас найтиповіші цитати з постів Гіркого Лука – переважно про політику, роботу військового парамедика, фронтове братерство, жінок, зброю.

Нація вбивць і творців

"Я щиро вірю в талант нашого народу. Для нього немає нічого неможливого. Я провів чотири ротації на "нулі", мої братики вміли крім як стріляти і лагодити машини, ще й малювати, зашивати або ох*єнно готувати.

Не вмієш, два тижні спостереження – і ти вже врубався. Два місяці – і ти спец. Це відмінність українця. Швидке і щільне засвоювання навички і творчий її розвиток. Українці в цьому сенсі схожі на котів. Ті теж сидять, дивляться, звісивши голову набік, а потім цап.

Український солдат турботливий чоловік і ніжний батько. Але в полон може і не брати. А вночі він буде писати вірші або ліпити з пластиліну. Ми не пропадемо. Ми нація вбивць і творців. Нескінченно добрих до своїх і нещадних до чужих".

Читайте також:

Зеленський прийшов на прощання з Чапкісом: фото

Про зброю

"Я бойовий медик і прекрасно уявляю, що куля може зробити з тілом. Але живу в країні, де зброя не варта майже ні*уя, а ліцензія триста баксів. При цьому я один з найбезпечніших людей. Чому? Тому що розумію підсумки" .

ПТСР

"Власне, це не хвороба, а спосіб життя. Полягає в мінімумі часу від отримання наказу або прийняття рішення до переходу до дії. Не витрачаючи час на обговорення або рефлексію.

На цивілці так не буває. Завжди є час передумати або навіть посперечатися з начальством. У армійці це немислимо. Отримав прямий наказ – виконуй. Не отримав, нарізай сам завдання. Потім така людина потрапляє назад у цивільне суспільство, де цілком нормально два тижні вкручувати лампочку. Ну і лякає оточуючих. А вони лякають його".

Про армійських друзів

"Хропуть. Пердять. За**бують. Беруть без дозволу твої гумові чоботи і смикають твій блок сигарет. На "доброго ранку" відповідають пішов на*уй.

Але на цивілці вони підвезуть оксиген, концентратор і медсестру з крапельницею, а якщо треба, застелять диван, щоб ти пару тижнів перекантувався у них вдома. І не дай боже ти три дні по обох номерах не береш трубку. Приїдуть і виб'ють двері. Може, ти помер?

Ти даєш їм в борг, не чекаючи повернення. Вони дають тобі. Захворів? Зараз під'їдуть. Я так ПЛР зробив.

Коли телефонують, і я чую замість імені позивний, мені стає легше. І ти лякаєшся, коли замість братика трубку бере його дружина. Так все в порядку, він у ванній. Що передати? Щоб він здох. Я трохи інфаркт не отримав.

Армійська дружба, як чорно-білий знімок. Вона повільно проявляється в розчині і намертво закріплюється в фіксажі цивілки. Зрештою, я теж хропів, пердів і посилав на*уй. І за*бав не одного".

Національність і рідна мова

"Часто дорікають мене в російській мові і пропонують перейти на рідну. І взагалі, рідна мова та, на якій ти уперше заговорив.

Але в моєму випадку це облом. Я народився в сім'ї глухонімих, і першою рідною мовою стали дактиль і джестуно. Тобто за національністю виходить, я глухонімий.

Семиотика засвоювалася миттєво, немає ручок, немає яблучка. Хочеш пити – покажи пальцями. Або джестуно, де мільйон ієрогліфів. Пити, припустимо, нескладно вивчити, а якщо ти хочеш гарячий пиріжок з вишнею або свіжу червону квітку? Шо, проблеми, бл*ть?

Знакова система засвоювалася за тією ж схемою, в три роки я читав, у п'ять писав, в сім Стругацькі. Сестра той же шлях пройшла. До речі, вона диктор-перекладач "Прямого каналу".

Ось моя нація. Глухоніма. Вивчайте мови. Особливо складні".

Про жінок

"Один з найпотужніших мотиваторів для солдата – це жінка. І це не вчора придумано, а ще від кроманьйонців іде.

Найміцніші пари – армійські, але не всім так щастить. Дівчат там швидко розхапують. А у тебе подруга в Галичині. І телефон ні*уя не дзвонить. Зв'язку немає.

Дівчата, ви – наш другий фронт. Ваша вірність – наша сила. Найбільше щастя на землі, коли ти неголений вивалюєшся в камуфле і з баулом з вагона, і тебе обіймає твоя жінка.

Це крутіше сексу. Секс потім, після розвантаження, борщу і ванни. Та й то слабка подоба".

Нагадаємо, що в Донецькій області судитимуть колишнього командира одного з відділень батальйону спеціального призначення Нацгвардії. Його звинувачують у тортурах і викраданні волонтера.