З цього починається державність: літредактори "Сьогодні" про День мови

Весь світ відзначає Міжнародний день рідної мови. Свято було засноване рішенням 30-ї сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО в листопаді 1999 року і з 2000 року відзначається щороку 21 лютого задля захисту мовного і культурного різноманіття.

Літературні редактори сайту "Сьогодні" розповіли про те, що значить рідна мова для кожного з них і чому цей день важливий.

Ніна Зонь:

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

- Мова для кожної людини – це, насамперед, ознака її автентичності, основа її національної самосвідомості та гідності, приналежність до свого народу, його історії та надія на майбутнє. З мови починається державність. Пам'ятаю, коли після школи приїхала до столиці на роботу, на нас, україномовних, дивилися мало не як на прокажених, обзивали селюками (хоча, я не розуміла, що в цьому поганого, бо мені батько – шкільний вчитель – говорив, що бути українцем – це дуже почесно і я йому вірила). Тож довелося розмовляти чужою, нерідною, щоб "злитися з масою" і не виглядати "чужою". Але було гірко і боляче. Надія на майбутнє з'явилася десь років з десять тому, коли почута, як школярі 1 вересня, йдучи додому у вишиванках, розмовляли між собою щирою українською. Значить, не все втрачено. Тож сподіваюся, що як наша мова, здолавши всі негаразди і випробування, що випали на її долю, оживає і міцніє, так і Україна стане зрештою сильною і могутньою.

Ірина Марініч:

- Для мене українська мова – це яскраві спогади та розповіді моєї бабусі про історію її життя ще за часів жовтневого заколоту. Це перша книжка, яку я самотужки прочитала у 5 років, – "Пан Коцький". Це відділення на філологічному факультеті, яке я обрала. Це пісні, які я співала своїм синочкам, сумуючи за Україною в далекій Якутії. Коли прийшла війна до рідного Луганська, я обрала українську мову, залишивши все: дім, друзів, улюблену роботу в минулому. Моє життя поділилося на до і після. Тож ніжна, співуча, могутня, влучна, вона, доленосна, ще ріднішою стала.

Юлія Коваленко:

- Рідна українська мова – це самоповага і завжди розвиток. Її неможливо знати досконало, і це реальна насолода – відкривати в ній щось нове. Для мене рідна мова – це доволі довгий шлях до себе, адже моя родина двомовна і, здається, блукаючи філологічними манівцями, я лише в університетські роки почула її по справжньому, почала відчувати, розуміти, усвідомлювати. Мова – хліб, вода і сіль, тому потрібно берегти її, без неї жити просто неможливо.

Петро Жижиян:

- Для мене рідна мова – це стрижень і суть самоідентифікації людини. Без мови ми не знаємо себе, і не знайдемо власного місця у цьому великому та різнобарвному світі. Недаремно Міжнародний день рідної мови саме про захист мовного і культурного різноманіття, бо мова – це той фундамент, на якому тримається будь-яка культура. Знати іноземні мови необхідно, але найважливіше – це не забувати рідну; зберігаючи її, ми захищаємо себе, власне право бути собою.

Нагадаємо, в грудні минулого року в Україні з'явився мовний омбудсмен. На посаду урядового уповноваженого із захисту державної мови була призначена Тетяна Монахова.