Тетяна Самотий
Останнім часом все частіше приходять повідомлення про самогубства українських військових. Можна згадати два трагічні випадки, що сталися у Львівській області. У місті Золочів з вікна медустанови військової частини викинувся мобілізований боєць Нацгвардії, а у військовому госпіталі Львова вистрибнув з 5-го поверху 43-річний військовий, якого мобілізували в березні цього року. Не менш страшний випадок стався з 31-річним військовим з Дніпропетровська, який вистрибнув на ходу поїзда "Київ-Ужгород".
Розібратися з проблемою суїциду серед військових ми попросили психологів – консультантів Львівської філії всеукраїнської благодійної організації "Крок назустріч" Альбіну Майкович і Анну Шульгу. Саме ці дівчата працюють з військовими, які побували в зоні бойових дій і намагаються всіляко їм допомогти.
Природа самогубства
На думку психологів, суїцид – це втеча, позбавлення від болю або ситуації, яку людина більше не може виносити. За словами Альбіни Майкович, людина, яка дійшла до межі самогубства, переживає стан безвиході, ізолюється і не бажає контактувати з іншими людьми. Її свідомість звужується до рівня вузького "тунелю", вона замикається в собі, не помічаючи інших, тому не здатна просити про сторонню допомогу. Тривожні думки продовжують роїтися в голові, страждання не припиняється, і надії зміни на краще немає. Суть його думок зводиться до одного: "Я не хочу жити так" і єдиним виходом є "втеча" в суїцид.
"Іншими словами, якщо в людині накопичилася критична маса агресії, образи, роздратування, негативу, але немає можливості помститися кривдникові або змінити ситуацію, то всю цю злість він направляє на себе", – каже Анна.
Участь у бойових діях призводить до отримання "токсичної" дози стресу, як на психологічному, так і біологічному рівні. Організм людини, не звиклий до подібних навантажень, не встигає реагувати на стрес. "Комок гіркоти" накопичується в організмі до критичної маси. Плюс до всього можуть допікати складні побутові умови, опір до підпорядкування наказам, міжособистісні відносини та інше.
Групи ризику
Війна підсилює й активізує всі тенденції, закладені в людині. Якщо хтось схильний до суїцидальних проявів на громадянці, то в стані стресу і бойової ситуації це загострюється. Також, для окремих людей, спроба суїциду – це спосіб прискорити наближення смерті.
"Відомо, що всі люди, без винятку, керуються особистим життєвим досвідом. Якщо людина, в основному, переживала невдачі і накопичив негативний досвід, то вона і проектує своє майбутнє на гірше. До таких категорій ризику відносяться невпевнені в собі люди, невдахи, вихідці з неблагополучних сімей; люди, схильні до алкоголізму, ті, хто не використовує особисті ресурси, не планує своє майбутнє і не вміє знаходити спільну мову з іншими", – каже Анна.
Крім цього, є люди, нездатні жити під тиском і виконувати накази, іноді, нерозумні. "Якщо чоловіка мобілізували примусово, то він позбувся права вибору. Це заганяє в кут: адже всім байдуже здатний він служити чи ні. Як тільки прийшла повістка, починає зароджуватися тривога. Він підсвідомо збирає всю негативну інформацію, поки не зажене себе в глухий кут. У такому психологічному стані він не може думати про щось інше, не може чекати. Адже якщо вибору немає, то єдине, що залежить від нього – жити чи ні", – додає Майкович.
В той же час, професійні військові вміють воювати і відпочивати. У них є "перемикач" з режиму "бій" на режим "дім". Звичайні люди не вміють технічно переключаться на мирний час і "зачиняють" себе від оточення близьких, продовжуючи перетравлювати все пережите всередині себе.
"Справа в тому, що режим "бій" специфічний – у ньому просто необхідно увійти в "чорно-білий" режим: загострюється слух, зір, збільшується швидкість реакцій, що стають миттєвими. Словом, людина знаходиться в стані постійного напруження, оскільки організм робить все, щоб вижити. Саме комплекс тих самих реакцій, які зберігають життя бійцю в зоні бойових дій, стає непотрібним на мирній території. Відсутність навику перемикання в "мирний режим" не дає бійцю можливості адаптуватися в мирному житті. Він розуміє, що з набором реакцій, що відповідає режиму "бій" він стає небезпечним для оточення", – додає Альбіна.
Розуміючи, що він став "машиною для вбивств", боєць намагається позбавити рідних і близьких від самого себе. Внаслідок цього може статися спроба суїциду, або вже повна самоізоляція: люди залишаються в армії, продовжують контракт, в надії, що його рано чи пізно загине від ворожої кулі.
Також, наприклад, під час ротації, боєць, переживши жахи війни, не хоче повертатися назад, і, з відчаю йде на крайні заходи.
"Що стосується причин спроб суїциду під час війни, то всі вони дуже індивідуальні. Це може бути розчарування в ідеалах або очікуваннях, спогади про жорстокі картинах війни. Не варто забувати про алкоголізацію, мародерство і некомпетентність військового начальства як фактори, які дуже калічать психіку мобілізованих. Все це накопичується, переростає в постійний душевний біль, і військовий починає потребувати психологічної допомоги або шукати вихід самостійно", – говорить Ганна Шульга.
За словами Альбіни, є ще один важливий аспект у цієї проблематики – так звана "вина того, хто вижив". Якщо боєць втратив у зоні бойових дій друзів, то у нього виникає почуття провини, яке важко переживається, що також може спричинити за собою суїцидальні прояви.
Сигнали про наміри накласти на себе руки
За словами психологів, людина, схильна до суїциду, завжди попереджає про свої наміри: багато говорить про смерть, починає необґрунтовано прощатися, дарувати цінні речі. "Ще один дуже важливий сигнал – пияцтво. Але не в сенсі, випити по чарочці, а впиватися до напівсмерті, таким чином, людина намагається заглушити внутрішній біль. Те саме можна говорити про тих, хто свідомо піддає себе небезпеці – лізе в бійку з нерівними силами, балується зброєю, або їздить на великій швидкості", – розповідає Альбіна.
Тому, головне при спілкуванні з суїцидалом – вчасно помітити всі "маячки". На думку Ганни Шульги, тут важливо пам'ятати про рятувальний ресурс: діти, друг, дружина, військовий побратим, який зможе поговорити зі страждальцем.
"На мою особисту думку, фармакологічно цей біль не знімається. Треба щоб з'явилась інша людина і допомогла", – говорить психолог Альбіна.
Якщо цього не сталося, і після самогубства вдалося вижити, то починається постсуїцидальному депресія, від якої ще складніше прийти в себе, оскільки до безвиході додається ще й хронічне почуття сорому
Де вихід?
"В ідеалі, при кожному військкоматі і, ймовірно, військовому формуванні, повинні були б працювати психологи, до яких би прислухалися воєнкоми і командири. Але в сучасних умовах є тільки ініціатива прикріпити психологів хоча б до військкоматів. На жаль, у нас як беруть в армію – "руки-ноги є, голова є, піде воювати", – говорить Альбіна.
Також повинні б цілодобово працювати телефони "гарячої лінії", куди в будь-який час міг би зателефонувати військовий і отримати допомогу.
За словами Альбіни, наприклад, в Ізраїлі, якщо людина повертається із зони бойових дій, то вона обов'язково повинна звернутися за консультацією до психолога і пройти реабілітацію. У протилежному випадку, якщо військовий нікуди не звертається, це означає, що з ним щось не так і він не відповідає професійному рівню. Система психологічної допомоги нам вмонтована в систему військової служби", – каже жінка.
Що стосується допомоги військовим в "домашніх умовах", то, на думку фахівців, їх не треба діставати зайвими розпитуваннями.
"Не треба їх чіпати і влаштовувати допити, мовляв, а чи любиш ти мене ще, або ж:" скількох ти вбив?" Дбати, допомагати, поважати, але не лізти в душу. Вони не розповідають нічого про себе, щоб обмежити сім'ю від пережитих кошмарів. Адже, іноді вони самі себе бояться", – додає Альбіна.
Споживча інфляція
Облікова ставка
Офіційний курс євро
Офіційний курс долара
Міжнародні резерви
Головні теми