Крістіна Зеленюк
політичний оглядач В рамках другого дня 27-го щорічного Економічного форуму в польській Криниці-Здруй екс-прем'єр Литви, а нині депутат Сейму Андріус Кубілюс презентує литовський План по Україні на 2017-2020 рр. Це аналог відомого Плану Маршалла, який свого часу держсекретар Джордж Маршалл запропонував для відновлення післявоєнної економіки країн Європи. У 1948-1951 рр. з його допомогою вдалося не тільки підняти післявоєнну економіку 16 європейських країн, включаючи Західну Німеччину, з колін, але і зупинити поширення "радянської зарази".
Литовський План Маршалла для України, або, як його називають автори "Новий європейський план для України", покликаний не тільки допомогти Україні подолати гостру економічну кризу, а й позбутися від впливу Росії. В середині червня в інтерв'ю "Сегодня" Андріус Кубілюс уже розповідав, що разом з українськими колегами він збирається в турне по європейських столицях. Через три місяці, за його словами, їм вдалося об'їхати майже всю Європу від Берліна до Лондона, і навіть побувати за океаном. І результат перевершив їхні очікування. Європа готова допомогти Україні. Плюс на фінальній стадії розробка технічного плану – доповнення до Плану Маршалла для України, який буде включати три пріоритетних інвестиційних напрямки. На Економічному форумі в Криниці кореспондент "Сегодня" розпитав у Андріуса Кубілюса, коли Євросоюз може офіційно затвердити інвестиційний план допомоги Україні, і на що Брюссель готовий виділити гроші.
- Пару місяців тому, коли ми говорили, Ви тільки збиралися в "турне" по європейських столицях з планом Маршалла для України. Ще раз спасибі за Вашу ініціативу. Скажіть, де були, хто сказав "так" інвестиціям в Україну?
- Ми проїхали багато столиць: Вашингтон, Берлін, Брюссель, Лондон. Зараз плануємо вирушити до Парижу, може бути Рим і знову Берлін. Я скажу, що ми бачимо досить позитивне розуміння філософії, про яку ми говоримо. Ця філософія про те, якщо Україна не отримує перспективу членства в Євросоюзі в самий найближчий час, а це не дуже реалістично, то Путін може виграти зі своєю стратегією і повернути в Україну своє політичне домінування. Як противагу його стратегії ми повинні мати свою стратегію. Якщо в цій стратегії немає перспективи членства в ЄС в самий найближчий час, тоді єдиний інструмент – повторення Плану Маршалла 1947 року. Цю філософію всі розуміють. Ми отримали відповідь, яку не очікували.
- І хто погодився інвестувати? В які галузі?
- Ми отримали завдання підготувати набагато більш технічний проект. Тобто, звідки гроші, на які проекти, як і ким вони будуть використовуватися. Ми розробили такий документ. Якраз зараз у нас багато дискусій з українськими та європейськими колегами.
- Великий документ?
- Ні. Ми його поки не показуємо. Але можу сказати, що ми з політичного перейшли на експертний рівень. У литовському уряді була створена спеціальна група. До цього це був більше парламентський проект, а зараз вже урядовий. Є групи, є відповідальна людина, носій цього портфеля. Ми його називаємо "містер Маршалл". Якраз через тиждень ми будемо в Києві, зустрінемося з українськими експертами і урядом. Наша мета – на саміті Східного партнерства у листопаді, а до цього Європарламент, де вони будуть обговорювати свої рекомендації, – щоб там з'явився чіткий мандат для Єврокомісії, Європейського банку на своєму рівні розробляти рекомендації.
- Тобто, це буде не стільки аналог Плану Маршалла, скільки інвестиційний план для України?
- План Маршалла для Німеччини таким і був, просто він мав таку гарну назву. Ми повинні домогтися, щоб Євросоюз на своєму офіційному рівні, це саміт голів держав, прийняв рішення і дав мандат Єврокомісії розробити офіційний документ інвестиційної допомоги Україні.
- Ну, хоча б один приклад приведіть, що це буде? Інвестиції в підприємства, інфраструктуру?
Є три напрямки, які проекти можуть фінансуватися. По-перше, інфраструктурні проекти. Дороги і т.ін. Тут Польща непоганий приклад, як організувати всю структуру. У Польщі дуже ефективно працює Польський національний банк розвитку. Він спостерігає за проектами, їх готує і переконує донорів в них вкладати гроші. По-друге, це фінансова допомога для малого і середнього бізнесу. Це і гранти, різні гарантії, більш дешеві кредити ...
- Так, кредити під розвиток бізнесу в Україні дуже дорогі ...
- Але тут вже фінансисти повинні розробляти цей план. І, по-третє, це те, що ми називаємо муніципальні або регіональні проекти – децентралізація. Власне, є ось ці три групи, є питання, як зробити так, щоб Європа дійсно прийшла в Україну з фінансовою допомогою. Я минулого тижня на велосипеді проїхав всю східну Україну. Від Маріуполя, Бердянська та потім до Краматорська. Ми там зустрічалися з місцевими керівниками. Я у них питав: "Ви бачите європейську допомогу?". Вони сказали "ні". Тобто, або важко ці гроші взяти, або європейські гроші приходять через якісь партнерські угоди з українськими банками.
- Тоді на наступному тижні будемо чекати Вас в Києві з подробицями. А поки розкажіть, про що Ви спілкувалися із спецпредставником Держдепу Куртом Волкером. Він розповів, про що говорив з помічником російського президента Владиславом Сурковим? Адже він поїхав до Вільнюса прямо з Москви.
- Нас, звичайно ж, цікавило, про що він говорив з Сурковим. Але він не сказав. Я знаю самого Волкера як людину, яка має чітке розуміння, що відбувається, що потрібно робити, що вимагати. Як йому це вдасться? Подивимося. Якби я був Путіним (такий нічний кошмар), я б нічого не робив по Мінську. Моя порада Волкеру була такою: Мінськом треба займатися, але треба паралельно дуже чітко показати, що це не зупиняє Захід від втілення інших програм, в тому числі від Плану Маршалла, від інвестицій в успіх України. Щоб Путін зрозумів, що його план тримати всіх на Мінську, щоб всі тільки цим і займалися, провалився.
- Ще одна нова ініціатива Польщі і Хорватії, яка також передбачає інвестиції в інфраструктуру і економіку, – Тримор'є. Це об'єднання 12 країн між Балтійським, Чорним і Адріатичним морями. Здавалося, там повинна бути і Україна. Але на липневий саміт у Варшаві, куди і Трамп приїхав, нас не запросили. Чи не вважаєте Ви, що це через Німеччину (лідера Нормандського формату), яка вважає Тримор'є конкурентом Євросоюзу. Адже свого часу ЄС також створювався як союз вугілля і сталі.
- Ця ініціатива Польщі спільно з Хорватією, дуже серйозна і широка, що об'єднує Балтійське, Чорне і Адріатичне моря. Як виглядає це об'єднання? Це країни Євросоюзу, яким належить така назва, як "новий Європейський союз". Що має на увазі стратегія Польщі, яка придумала цей план? Тут можна подумати все, що завгодно. Польща завжди намагається, а ми бачимо це як сусіди, бути нарівні з Німеччиною і Францією, вирішуючи питання Євросоюзу. Іноді їм вдається цього досягти, іноді не вдається. Починаються якісь розбіжності з Німеччиною, що не дуже добре для нашого регіону. Але для нашого регіону дуже важливо, коли ми вже досягли і політичної, і економічної і фінансової інтеграції в європейський простір, – інтеграція наших інфраструктур. І про це як раз дуже багато говориться в рамках ініціативи "Трьох морів". Що ми повинні приділяти багато уваги як раз цій інтеграції. І тоді такий формат буде мати додаткову вартість. Але з іншого боку звичайно в цьому регіоні кожен окремий регіончик має якісь свої пріоритети. Для нас, для балтійських країн, в інтеграції наших інфраструктур (доріг, залізниць, енергетичної інфраструктури), важлива роль Польщі. Просто в силу географічних умов.
- Відкриваючи економічний форум в Криниці президент Польщі Анджей Дуда жорстко критикував офіційний Брюссель. За його словами, якщо і далі закривати очі на забюрократизованість і складну систему прийняття рішень, Європу чекає низка "брексітів".
- Коли ми говоримо про інтеграцію інфраструктур, як про ідею цього об'єднання ... Що важливо для того, щоб відбувалася інтеграція інфраструктур? По-перше, політична воля на національному рівні: давайте зробимо дорогу або побудуємо якусь інфраструктуру. По-друге, це, звичайно ж, регіональна кооперація. І по-третє, нам потрібна європейська солідарність. Тому що все це ми робимо за європейські гроші. Що це означає? Ми це робимо за німецькі або французькі гроші. Лаятися тут я не бачу сенсу. Є, звичайно, самі різні проблеми в Європі. Але вони не такого масштабу, щоб говорити, що ми тут пропадаємо, що рішення приймаються не таким чином ... Проблема в тому, що Європа дуже повільно приймає рішення. Ви ж розумієте, що таке консенсус. Це схоже на литовсько-польський винахід liberum veto ("вільне вето" – авт.), коли один встав, сказав "ні" і немає рішення. Польща і Литва через це всі свої трагедії мали.
- Сьогодні на форумі презентують доповідь "Адріатичне-Балтійське-Чорне моря – бачення співпраці". У доповіді дійсно йдеться, що Тримор'є – це економічно-інфраструктурний союз. Але червоною ниткою по всій доповіді проходить ідея безпекового союзу як захисту від Росії.
- Звичайно, все, що ми робимо, має геополітичне значення. І навіть сама інтеграція інфраструктур, як комунікаційних, так і енергетичних, має дуже велике геополітичне значення. Тому таке об'єднання має дуже сильний геополітичний підтекст. Не тільки підтекст – це одна з цілей. І тут, повторюся, мені не подобається якась ворожнеча між Польщею та Німеччиною. Нам, об'єднавшись потрібно переконати і Німеччину, і Францію, що питання геополітичної безпеки, в нашому випадку від Росії, залишається дуже важливим. Тому допомога Україні і стратегія як оточити Росію успішними державами, такими як Україна, Молдова, Грузія, – повинна бути одним з наших головних завдань. Тобто, знайти шляхи, як переконати наших друзів в Берліні, в Парижі і в Вашингтоні.
- На носі спільні російсько-білоруські військові навчання "Захід-2017". В Україні, в Польщі, так і в НАТО прямо говорять, що Москва може навмисне залишити частину своєї військової техніки та особового складу в Білорусі, щоб потім залякувати Польщу, країни Балтії і Україну. Що кажуть у Вільнюсі?
- Знаєте, все це може бути. Для України це звичайно дуже чутливе питання, тому що за цей час Україна створила досить серйозну оборону зі східного боку, але не інвестувала в оборону на півночі. Для нас це не так відчутно, ми члени НАТО, на нашій території є натівські війська, хоча ми ніколи не думали, що нам цього вдасться досягти. Тобто, ми до всього готові і в цьому плані нас це не лякає. Але звичайно нас лякає те, що у Путіна є єдиний інструмент утримання своєї популярності в Росії – час від часу братися за нові агресивні "пригоди" за кордоном – розв'язувати нові війни. Я за останні півроку чув найрізноманітніші версії, де ще Росія може розв'язати війну: від Білорусі і навіть до Чечні.
Споживча інфляція
Облікова ставка
Офіційний курс євро
Офіційний курс долара
Міжнародні резерви
Головні теми