Олександр Ільченко
Катерина Степаненко
редактор Ніщо людське нікому не чуже, що давно вже не таємниця. Співробітникам спецслужб, дипломатам, агентам під прикриттям – всім. Як і багато років тому, поряд з іншими оперативними методами популярний делікатний і простий, званий "медовою пасткою" – від англійського "honey trap".
Це розроблена і реалізована оперативна комбінація залучення об'єкта, який становить інтерес для спецслужби, до сексуального контакту з підісланою до нього штатною або позаштатною співробітницею (а іноді і співробітником).
Процес спокушання і решта в "постільних тонах" фіксується прихованими засобами відеоспостереження, після чого докази гріхопадіння пред'являються жертві, так само як і умови подальшої співпраці. Зазвичай це і є вербування для збору і передачі певного роду інформації стороні, яка це все затіяла і розіграла.
У разі відмови тим, хто потрапив в "пастку", недвозначно дають зрозуміти, що отримані матеріали можуть стати загальним надбанням. Наприклад, з'являться в соціальних мережах. Вибір невеликий: прийняти умови і робити те, що запропонують, або опинитися у фокусі гучного скандального викриття з відповідними відео- і фотодоказами.
Жертви професійно підготовленої і тонко здійсненої комбінації зазвичай схиляються до першого варіанту. Винятки бувають рідше.
Про "медові пастки" – з колишніми і нинішніми співробітниками спецслужб.
Шість років: за зраду і шпигунство
Нещодавно Хмельницький міськрайонний суд виніс вирок Надії Б. – її звинувачували відразу за кількома статтями Кримінального кодексу, в тому числі – за держзраду і шпигунство. 2017-го вона була завербована представниками РФ і на регулярній основі працювала під їх контролем, розміщуючи в соцмережах інформацію проти України, на підтримку терористичних і сепаратистських груп, що діють на тимчасово окупованих територіях Донбасу.
Як повідомили "Сегодня" в УСБУ області, жінка працювала на одному з місцевих підприємств, ні в чому поганому помічена не була, проте її особисте життя залишалася за сімома печатками. Після подій на Майдані розлучилася, під її опікою були дві неповнолітні доньки. Надія хотіла виїхати до РФ, але коштів для облаштування на новому місці не було. Вона зав'язала листування з російським військовим, який брав участь в бойових діях в Чечні, потім на території анексованого Криму, останніми роками перебував в непідконтрольних Україні районах Донецької і Луганської областей. Від нього надходили завдання: встановити контакти, добути секретну і службову інформацію, що стосується дислокованих в Хмельницькому 19-ї ракетної бригади та 8-го полку спецпризначення ЗСУ, Шепетівського ремонтного заводу, де виконувалися замовлення за лінією Міноборони України.
Затримання. Надія Б. виявилася до нього не готовою. Фото: УСБУ
Їй доручали з'ясувати і зафіксувати точне місце проживання одного з офіцерів 8-го полку, якого, за попередньою інформацією, планували ліквідувати. Вона ініціативно повідомляла про переміщення літаків військово-транспортної авіації на південний схід України. Збирала відомості про учасників мітингів, що відбувалися в обласному центрі, інших масових заходів... Затримали Надію в Одесі, куди їй з Придністров'я передали компоненти захованої серед продуктів харчування в пакеті з-під кави і призначеної для проведення теракту проти українських військовослужбовців вибухівки. Тротил вона повинна була зберігати вдома і потім віддати безпосереднім виконавцям теракту.
Що ще важливо і має відношення до нашої теми: як було встановлено в ході слідства, жінка намагалася схилити до співпраці українського військовослужбовця, заручившись підтримкою представників РФ. У тому числі застосувавши горезвісну "медову пастку". Однак офіцер чарам 42-річної спокусниці не піддався і завербований не був.
Суд врахував свідчення, інші пом'якшувальні обставини і засудив Б. до покарання нижче від найнижчої межі (санкція однієї лише статті про держзраду передбачає від 10 до 15 років позбавлення волі). Сидіти їй недовго, оскільки термін попереднього ув'язнення з 6 квітня 2017-го зарахований з розрахунку день за два. Можна сказати, легко відбулася.
Речдоки. Були передані з Придністров'я в упаковці з-під кави. Фото: УСБУ
Таємниці без таємниць: одного компромату мало
Про те, що "медові пастки" придумали не вчора і використовують зараз, керівники українських спецслужб воліють особливо не розповсюджуватися.
Генерал-лейтенант Віктор Гвоздь, який очолював свого часу ГУР Міноборони, а потім Службу зовнішньої розвідки, нині займається активною науковою та викладацькою діяльністю, керує незалежним аналітичним центром геополітичних досліджень "Борисфен Інтел".
- Про сьогоднішню ситуацію в наших спецслужбах, форми і методи їх роботи зі зрозумілих причин я розповідати не уповноважений, – говорить він. – Але те, що "медові пастки" як спосіб вербування налічують не одну сотню років і використовувалися з давніх часів – факт незаперечний. Його брали на озброєння багато спецслужб, і радянські в тому числі. У роки холодної війни дуже ефективно його практикувала німецька "Штазі". Її керівник Маркус Вольф задіяв не так агентес, скільки чоловіків – їм доручали шукати підходи до таємниценосіїв-жінок, добуваючи важливу інформацію. Агенти в цій справі досягли неабияких успіхів... Активно використовували "пастки" спецслужби колишньої Югославії. Коли треба було завербувати посла однієї західної країни, було розроблено оперативну комбінацію, що стосується його дочки. Та як би випадково (насправді – ні) опинилася в компанії хлопців, і фільм, що містив відверті сцени з її участю, показали батькові. Дипломат боявся розголосу і погодився працювати на югославську розвідку...
На пряме запитання, чи піддавався він спробам вербування таким способом, Віктор Іванович відповів наступне:
- Були дві спроби провокування певних дій, проте до "пасток" вони відношення не мали і жінки там не брали участь. Обидві спроби були своєчасно нейтралізовані, вжиті адекватні заходи, негативних наслідків не настало.
Один з чинних генералів СБУ, з яким також розмовляли на цю тему, висловився коротко:
- Все, що напрацьовано попередниками і направлено на забезпечення державної безпеки, в нашому арсеналі є. Але ділитися подробицями ми не маємо права. І тому, що це секретна, службова інформація з обмеженим доступом. І тому, що зараз війна, а ті, хто розв'язав і веде її проти України, діють зухвало, хитромудро, вербуючи людей на компромат, шантаж, залякування, підкуп. Тільки й ми не ликом шиті. І знаємо, як цьому протистояти, як все документувати. А те, що лежить на поверхні, можна побачити в кінематографі. Є старий, але все ще актуальний багатосерійний фільм – "ТАРС уповноважений заявити". Один з його героїв, який потрапив в "пастку", був списаний з реального персонажа – його Юліану Семенову підказали консультанти з КДБ. Ось і якісь сьогоднішні оперативні ситуації ляжуть в основу майбутніх серіалів, лише через роки. А поки можу попросити наших громадян про одне: не втрачати пильності, щоб не опинитися в ролі жертв вербувальних підходів – і чоловіків, і жінок...
Генерал-лейтенант у відставці Олександр Христенко прослужив в Комітеті держбезпеки та інших структурах понад 30 років.
- У КДБ УРСР такі методи не були аж надто поширеним явищем, – згадує ветеран. – І не тому, що серед агентів спецслужб не було, як тепер прийнято говорити, осіб жіночої статі з низькою соціальною відповідальністю. Вони були завжди, нехай і не стільки, як зараз. Такі агенти використовувалися для вивчення об'єктів з числа контрабандистів, валютників, наркоторговців в готелях, ресторанах, барах і так далі...
Стосовно ж потенційно важливих кандидатів на вербування – дипломатів, співробітників іноспецслужб, великих бізнесменів, журналістів авторитетних ЗМІ, то перед поїздкою до Союзу вони відповідним чином інструктувалися і їх попереджали про те, що з боку КДБ можливі "провокації", в зв'язку з чим контактів з такою категорією радянських громадян слід уникати. Правила стосувалися і України.
- Інша справа – коли деякі моменти інтимного життя того чи іншого кандидата використовувалися для створення вербувальної ситуації, – продовжує Христенко. – Класичний приклад – коли об'єкт вивчення потрапляє в залежність від спецслужб і сам пропонує свої послуги в обмін на збереження в таємниці факту зради дружині або чоловікові. Тоді це вважалося серйозним проколом і загрожувало покаранням за службовою або партійною лінією.
Бували в практиці і казуси, коли деякі особи, які цікавили нас, побачивши пред'явлені їм пікантні фотографії, відверто сміялися і навіть просили показати їх своєму керівництву, оскільки норми моралі, правила поведінки або вільні подружні стосунки не перешкоджали таким "безневинним витівкам".
- Хочу особливо відзначити, що жоден оперативний керівник не санкціонував вербування, якщо йому не було чого пред'явити для негласного співробітництва, крім епізодів особистого характеру. Траплялося, між об'єктами вербувальної розробки та агентами, які брали участь в заходах з їх вивчення, виникали і неформальні відносини, щирі почуття. І тоді подальші контакти складалися зовсім за іншим сценарієм, не запланованим спочатку...
Христенко, втім, як і інші наші співрозмовники, ухилився від згадки конкретних ситуацій, прізвищ і навіть імен, вважаючи це некоректним.
- Багато ще живі, а діти і внуки тих, кого немає, і гадки не мають, до яких запаморочливих оперативних комбінацій були залучені їхні діди, батьки, а часом і матері, – підсумовує генерал. – Подробиці чекають своєї години в архівах, черга колись дійде і до них. Сьогодні ж деяким так званим експертам з питань агентурної роботи, насправді знайомим з нею досить поверхово, скажу одне: вербування з використанням лише компрматеріалу, на основі однієї залежності – справа дуже ненадійна. Як тільки новоспечений агент переконувався, що компромат на нього призабутий, а факт співпраці належним чином не закріплений, він спокійно посилав куди подалі тих, хто його як би завербував, і цим все закінчувалося...
Рицарші без страху і докору
Не в приклад іноземним спецслужбам, наші розвідники і контррозвідники намагаються не афішувати свої вербувальні досягнення, зокрема з використанням "пасток".
- У тій же Росії, наприклад, з Анни Чапмен, Марії Бутіної, інших учасниць гучних шпигунських скандалів зробили ледь не ікони, – ділиться чинний полковник Служби зовнішньої розвідки України С. – Називають рицаршами без страху і докору, описують їх сміливі сексуальні подвиги. …У нас такого немає. Просто ментально спецслужби працюють по-іншому. Кого ловлять тут? Дипломатів або шпигунів. Яке ставиться завдання?
Задокументувати протиправну діяльність і видворити. Або скомпрометувавши, зафіксувати на відео і завербувати. Два основних моменти, власне, заради яких і затівається "пастка". І що? Яка тут реклама? Якщо задокументували і видворили з країни, то все зробили тихо, без шуму і пилу. А якщо завербували і змусили працювати в інтересах України – тим більше потрібна тиша. Де багато дзвону, зазвичай незначний результат. Ми так не працюємо.
...Втім, була і у нас своя героїня – агентеса НАБУ Катерина. Її несподівано розсекретили позаминулого року як головну дійову особу в викритті деяких відомих народних депутатів, нібито причетних до кришування "бурштинової" мафії. Однак версії про можливу "медову пастку", що з'явилися в ЗМІ, так і не підтвердилися, нардепи не постраждали, а суперагент на імені Катя не вважала за потрібне розкривати свої творчі плани і задуми широкому загалу.
Ми просили прес-службу НАБУ хоч трохи відкрити секрети роботи агентеси, але реакції так і не дочекалися.
Тому з українськими Чапмен і Ко наразі не склалося. Хто знає, може, й на краще.
Грань: між мораллю і злочином
Відомий правозахисник Едуард Багіров вважає, що з арсеналу спецслужб "медові пастки" плавно перемістилися до бізнес-кримінального середовища, де деякі колишні розвідники і контррозвідники знайшли застосування своїм оперативним можливостям. Тільки тепер вони не вербують.
- На підприємців вони ставлять пастку, щоб за гроші шантажувати відвертими відео- і фотозйомками, – говорить він. – Погрожують репутаційними втратами: мовляв, викладемо в соцмережі або підкинемо в пресу те, як ти, добропорядний сім'янин, бавишся з дівчатами легкої поведінки – втратиш багато. І людина розуміє, що дійсно може постраждати, може стати нерукопожатою, ізгоєм. Ще нищівніший удар буде завдано по її бізнесу. І змушена платити, нікуди не звертаючись...
Багіров зізнався, що і його одного разу намагалися дискредитувати, прив'язавши до скандальної історії, пов'язаної з педофілією:
- Важко судити, хто був замовником брудної затії, але завдання, мабуть, полягало в психологічному тиску, щоб мною можна було керувати, диктувати свої правила гри, – каже правозахисник. – Поки розберуться, про якого Багірова йдеться, поки порівняють фотографії, з'ясують, що я ні до чого, та й чи захочуть взагалі розбиратися, а клеймо вже приклеїлося... Коштувало величезних зусиль домогтися того, щоб недостовірна інформація, яка компрометує, була спростована і принесені публічні вибачення... Але ж могло бути й по-іншому... І я не знаю, чим би все закінчилося...
Експерт з питань безпеки Сергій Шабовта переконаний, що "медові пастки" існують в практиці будь-якої спецслужби – незалежно від того, хто в них задіюється.
- Є в цих питаннях і певний моральний аспект, що зумовлює рівень відкритості теми, доцільності її обговорення, схвалення або засудження "пасток", – говорить експерт. – В гострі ситуації потрапляли дуже різні люди, і далеко не у всіх причиною були тільки гормональні збої, ниці пристрасті, нетрадиційна орієнтація... Деякі були не в силах впоратися з почуттями та емоціями – таке теж траплялося...
Але світ не стоїть на місці. Багато що в ньому змінюється. Змінюються люди, їхні уявлення про мораль, моральність, ментальність.
- Людина, яка володіє важливими відомостями і секретами, зобов'язана віддавати звіт, що для когось вона становить певний інтерес, а отже, можливі ризики, включаючи і вербувальні підходи, про які ви запитуєте, – продовжує Шабовта. – Але якщо і примудрилася потрапити в "медову пастку" – це не катастрофа. Потрібно об'єктивно, тверезо оцінити те, що сталося, ні в якому разі не панікувати. Зараз немає факторів, які були раніше, коли доля, кар'єра, а часто і життя залежали від райкомів-парткомів-бюро... Тому і самі "пастки" вже не настільки ефективні, як минулого століття, наприклад. Але важливо все-таки вчасно зупинитися і не перейти ту тонку грань, яка відділяє мораль від злочину. Спроба вербування – тільки спроба.
Надія Б. цю червону лінію перейшла.
Ще раз нагадаємо дуже важливий рядок частини 2 статті 111 КК України: якщо громадянин не вчинив жодних дій на виконання злочинного завдання іноземної держави, іноземної організації або їх представників і добровільно заявив органам державної влади про свій зв'язок з ними та отримане від них завданні, від кримінальної відповідальності він звільняється.
Хто потрапляв в скандал
Ріхард Зорге, радянський розвідник. Вивчивши пристрасті і симпатії об'єкта, японська контррозвідка підвела до нього дуже красиву жінку, через роман з якою той втратив голову, був викритий і потім заарештований.
Джон Кеннеді, 35-й президент США. Став жертвою "медової пастки" Елен Ромеч, танцівниці елітарного нічного клубу, де часто бували представники американського істеблішменту. Через них і познайомилися. Офіційно Держдеп заперечував витік інформації, проте все ж видворив Елен з країни.
Моріс Дежан, посол Франції в СРСР. Його зачарувала завербована КДБ актриса Лариса Кронберг-Соболевська. Вона запросила дипломата додому нібито під час відсутності чоловіка, але в найвідповідальніший момент той з'явився і вчинив скандал.
Рой Гвіндон, канадський дипломат. Погорів на романі в Москві з якоюсь Ларисою Дубановою, яку теж підготував Комітет держбезпеки. Та заявила, що вагітна. Гвіндон погодився на співпрацю з чекістами. Пізніше був викритий.
Джеймс Хадсон, віце-консул Великої Британії в Єкатеринбурзі. Відео, що зафіксувало його з дівчатами низької соціальної орієнтації в одному з казино, стало причиною відкликання та звільнення з МЗС. Британські ЗМІ не виключали причетність до провокації спецслужб РФ. (В свою чергу, російські ЗМІ повідомляли, що фігурант міжнародного скандалу екс-співробітник ГРУ РФ Сергій Скрипаль був завербований британською розвідкою МІ-6 після попадання в "медову пастку" під час відрядження до Іспанії 1995 року. І нібито продовжував співпрацювати з нею до 1999-го.)
Анатолій Філатов, радянський дипломат і співробітник ГРУ. Був завербований ЦРУ через "пастку" в Алжирі.
Ахмед Сукарно, президент Індонезії. В ході візиту до Москви КДБ підіслав йому до номера не одну, а кілька дівчат. Зняте прихованою камерою анітрохи не збентежило гостя – навпаки, він попросив розмножити фільм, щоб після повернення демонструвати в індонезійських кінотеатрах. Мовляв, такі любовні подвиги здатні викликати лише повагу народу до свого неприборканого лідера.
Олексій Шевченко, за часів Союзу заступник генсека ООН. Був завербований ЦРУ за допомогою підісланої повії. Побоюючись викриття і відкликання, втік до США.
Юрій Скуратов, генпрокурор РФ. Пішов у відставку після секс-скандалу.
Нагадаємо, нещодавно стало відомо, як Порошенка рятували від замахів: Гелетей розповів про снайперів і вибухівку. Тільки 2018 року зірвано 11 замахів на главу держави і названо найнебезпечніше для нього місце в Україні.
Споживча інфляція
Облікова ставка
Офіційний курс євро
Офіційний курс долара
Міжнародні резерви
Головні теми