Катерина Степаненко
редактор Притча від Пауло Коельо
"У переддень свята Різдва подружжя оцінювали рік, що минає. За обідом в ресторані чоловік почав скаржитися, що він пішов не тим шляхом, по якому, на його думку, він мав піти. Дружина дивилася на різдвяну ялинку, яка прикрашала ресторан.Чоловік подумав, що їй нецікаво і змінив тему розмови: "Чи не чудові ці лампочки на ялинці!" – сказав він. "Так, – відповіла дружина. – Але якщо ти подивишся уважно, то побачиш, що серед безлічі лампочок є одна, яка перегоріла. Мені здається, що потрібно дивитися на минулий рік з точки зору безлічі благословень, що висвітлили його. Ти зациклився на єдиній лампочці, яка нічого не висвітлює".
Ця притча Пауло Коельо наштовхнула на думку, що новорічний період – час підбиття підсумків року, оцінок і переосмислень. І несвипадково в цей період є важливі християнські свята, які допомагають, зміцнюють і повчають нас. Хоча для деяких це всього лише офіційний привід відпочити. Як за формалізмом не втратити Бога, "Сегодня" дізнався у протоієрея Георгія з храму на честь Преображення Господнього.
Свята та наш час
- Зимова пора тішить нас не тільки красивими, але й важливими святами. І все ж під час свята часто люди думають не про те, як підготувати себе до зустрічі з Богом, а про те, як наситити своє тіло. Хоча "основу" свят не знає тільки ледачий. Чому так склалося і чи можна це виправити?
- Ось ми нещодавно відсвяткували велике християнське свято Різдво Христове, початок порятунку людства. Я думаю, основу свята майже всі знають або хоча б чули. Що цікаво, темні сили, вони ж біси (як не клич – суть не змінюється) часто діють не явно, а потрішечки, плавно ведучи від мети, від головного. Прикладів безліч. Скільки у світі було глобальних ідей, але чим вони закінчувалися (комунізм, СРСР і багато іншого)?
Спочатку це свято відзначали з усією повнотою духовної радості. Потім були різні вкраплення, і почав губитися зміст свята. Зверніть увагу, адже на Заході, в Америці плавно забувається, про що свято. Навіщо воно потрібне? Нібито і є найбільшим святом, але питання – Різдво кого? Що сталося тоді? Які наслідки для тебе і всього людства? Але ж що важливо: якби не прихід Ісуса Христа на Землю, Його втілення, Його життя і вчення, смерть і воскресіння та наступні події, то була б велика ймовірність того, що нас би з вами не було, та й цієї планети в теперішньому вигляді. Христос взяв на себе гріхи всього світу і дав кожному можливість отримати спасіння.
- Можливо, більшість хто не вірить, не бачать зв'язку і наслідків в наш час?
- Або сприймають як певний нудний, "абстрактний урок богослов'я" або "промивання мізків". Тоді як це – жорстка духовна правда нашого життя – хочемо ми того чи не хочемо. Коли ми відходимо від духовних істин, хоча б простоїморальної моралі, нас починають вчити згори.
- Як кажуть: берись за Бога сам, поки Він не взявся за тебе ...
- Саме так. Все у світі відбувається невипадково. Катаклізми природні, техногенні, політичні, економічні відбуваються за гріхи людські. Це й відхід від Бога, Його істин, моральне падіння, падіння норм загальної моралі (як бачимо зараз, ці межі успішно і швидко розмиваються). Як думаєте, Содом і Гоморра були знищені просто так? Або просто так було падіння древніх імперій?
Форма стала важливіша суті
- Прикро, що останнім часом багатьом людям не потрібна суть того, що відбувається. Їм важливіше зовнішній обряд. Якщо неділя – то не можна прати, якщо Різдво – то треба 12 страв. І це ще в кращому випадку.
- Зараз тенденція, що Різдво вже не стільки духовне свято, скільки сімейне. І це чудово! Але, на жаль, це чудове комерційне дійство з розпродажами, видовищне оздоблене шоу – лише прекрасна зовнішня оболонка, фантик. Але а де ж суть, зміст? Адже це найголовніше!
- Втратили під час "шоу".
- А шкода. Потім, коли погано, ми раптом різко згадуємо про Бога. Звинувачуємо його за те, що Він забув про нас, про родину, про країну. Але що ми зробили доброго для своєї душі, ближнього, хоч щось для своєї країни? Ось тому, напевно, так і живемо.
Минув Новий рік, спочатку ми нагодували холодильники, потім вони нас, свята минули. Але коли ми будемо наповнювати свою душу добрим і світлим? Їй без цього погано.
Стук Господа в серці людини
- Що буде, якщо не думати і не піклуватися про душі?
- Подивіться останні події: скільки самогубств, вбивств, сімейних драм зі смертельними наслідками. Дуже часто це через виснаження нервової системи, виснаження душі, втрати себе, підвищеного градусу негативних емоцій і багато чого іншого. Душі потрібна допомога.
Адже на своєму робочому місці, в своїй квартирі, шафі ми часто наводимо лад (змушує необхідність), але, на жаль, в свою душу, свій внутрішній світ ми рідко заглядаємо і упорядковуємо.
А варто трошки знайти часу і помолитися Богу, почитати Євангеліє, до церкви сходити, зупинитися і задуматися про своє життя, хоч трішки долучитися до Небесного Світла – і багато чого в житті буде змінюватися.
Господь стукає в кожне серце, до кожного по-різному, часто неприємно для нас. Наше завдання тільки відкритися Йому, почути, зрозуміти і зробити крок назустріч.
Бог через Сина Свого приніс світло на Землю. Хто має очі той побачить.
І ще пару слів – тішить, що святкування з Дідом Морозом йде в небуття, в школах, на ялинках приходять в костюмі Святого Миколая. В цьому ми повертаємося до витоків свята. Але що не тішить – схильність людей до самозаключення в своїх коконах, в байдужості до навколишньому, до озлобленості.
Дай Бог, щоб ми були добрішими і чуйними, щоб не говорили, – добро завжди повертається.
Час подумати про душу
- Нас найближчим часом очікує ще одне велике свято. Розкажіть пару слів про нього.
- Також попереду велике свято Хрещення Христове. – продовжує розмову протоієрей Георгій.
- Якщо коротко про свято. Цього дня Ісус Христос прийшов на річку Йордан, де Іван Хреститель здійснював над людьми хрещення покаяння, і Сам Господь прийняв Хрещення. Під час цього було явище Трійці – був голос Отця зверху, поблажливість Духа Святого у вигляді голуба над Ісусом Христом.
У нас вважається, що, якщо під час свята в ополонку занурився, то майже всі гріхи омиті. Не пасуть задніх і наші політики (хоча щодо них в цьому плані відвідують смутні сумніви). Занурюватися в ополонку цього дня прекрасний звичай і не більше, є здоров'я, можливість – вперед, але душі це мало допомагає. Її краще омити молитвою, покаянням. Прийди до церкви, причастися, а там дивись – може йсам засяєш.
Ще що важливо з зовнішнього. Бажано в церкві взяти святу воду в це свято (і її сила однакова, хоч напередодні 18 січня, хоч 19 січня), в православ'ї вона вважається найсильнішою. Їй можна потім самому кропити своє житло, машину, речі, шкідливого чоловіка (жарт), причому крапля освячує море, цю воду можна згодом розбавляти і вона буде мати ту ж силу.
Йордан, де був хрещений Спаситель
Гріхи змиваються? Суть святої води
"Сьогодні, 19 січня, ми відзначаємо ще одне велике свято – Хрещення Господнє, – продовжує бесіду протоієрей Георгій. – У цей день Ісус Христос прийшов на річку Йордан, де Іван Хреститель здійснював над людьми хрещення покаяння. Тоді Сам Господь прийняв Хрещення через Іоанна Хрестителя. Під час цього було явище Трійці – був голос Отця понад, сходження Духа Святого у вигляді голуба над Ісусом Христом.Як святкувати. У нас вважається, що якщо під час свята в ополонку занурився, то всі гріхи змиті. Особливо люблять подібні занурення відомі люди і політики. З одного боку, нічого поганого в цьому немає. Занурюватися в ополонку цього дня – прекрасний звичай. Якщо є здоров'я і можливість – вперед! Але душі це мало допомагає. Її краще омити молитвою, покаянням. Прийди до церкви, причастися, а там дивишся – може й сам засіяєш.
Ще що важливо з зовнішнього? Бажано в церкві взяти святу воду в це свято – в православ'ї вона вважається найсильнішою. Нею можна потім самим кропити своє житло, машину, речі, шкідливого чоловіка (жарт!). Причому цю воду можна згодом розбавляти, і вона буде мати ту ж силу".
Вода в допомогу. Наостанок отець Георгій розповів притчу, якомога краще ілюструє суть святої води.
"Жінка прийшла до священика з питанням, що їй робити зі своїм чоловіком? Складно з ним, зовсім нестерпний став. Сперечається, не визнає своєї неправоти, лається! Зовсім немає сил терпіти все це! "- розповідає нам отець Георгій. – Батюшка дає їй пляшку з водою і каже: "Це свята вода. Щойно чоловік поріг переступає після роботи або почне голос підвищувати – відразу набери в рот святої води і тримай, скільки зможеш. Чим довше тримаєш, тим більше свята вода тобі і допоможе! Коли вода закінчиться, ще прийдеш". Через тиждень вона приходить ще за водою: "Спасибі, отче! Так допомогла свята вода! Чоловік став шовковий, спокійний. Життя у нас налагодилося – тиша й гладь! Дайте ще святої водички!".
Споживча інфляція
Облікова ставка
Офіційний курс євро
Офіційний курс долара
Міжнародні резерви
Головні теми