Анастасія Іщенко
оглядач Протягом останнього місяця Україну сколихнули новини про кілька терористичних актів. Зокрема, 21 липня в Луцьку озброєний чоловік захопив автобус із заручниками. Через кілька днів у Полтаві чоловік викрав автомобіль і захопив в заручники поліцейського. На щастя, в обох випадках обійшлося без жертв серед населення, терориста з Луцька затримали, а полтавського зловмисника, що довго переховувався в лісах, ліквідував КОРД. Проте, ці теракти вже свідчать про загрозливі тенденції. А якщо врахувати ще вибухи біля столичного метро і численні повідомлення про мінування вокзалів, торговельних центрів та інших публічних місць, ситуація стає схожою на неоголошену війну з мирними громадянами.
Сайт "Сьогодні" розповідає, чи будуть такі теракти відбуватися в Україні далі й що робити, щоб їм запобігти.
Чому в Україні почали відбуватися теракти
Згідно зі статистикою, рівень злочинності в Україні падає. Хоча на перший погляд і за відчуттями це зовсім не так. Все тому, що резонансна подія, така як теракт, – це абсолютно нетиповий злочин для українських реалій. І один такий злочин за резонансом і увагою громадськості "перекриває" десяток грабежів і крадіжок, нехай і масштабних.
Чому ж теракти в Україні почали відбуватися саме зараз? На думку експертів, однією з головних причин є напруженість у суспільстві, яка почалася досить давно і тепер тільки посилюється.
Артем Рябцов з ASIS International (організації професіоналів у галузі безпеки. – Ред.) пояснює, що напруженість через коронавірус, карантин, обмеження, відсутність звичного відпочинку – все це дуже сприятливе середовище для того, щоб відбувалися такі інциденти. На його думку, психологічна напруга дається взнаки, і люди по-різному намагаються знаходити їй вихід. Експерт каже, що карантин – не зовсім причина, а швидше привід. А причини є й інші.
"Одна з глобальних причин – це гібридна агресія Росії. Річ у тім, що і раніше напередодні якихось важливих переговорів або подій, пов'язаних з Донбасом, ми спостерігали різкі сплески мінувань публічних об'єктів. Припускаю, там вважають, що підвищення турбулентності в українському суспільстві краще сприяє здатності наших лідерів домовлятися на вигідних для РФ умовах. До речі, якраз на днях було засідання Тристоронньої групи стосовно припинення вогню і телефонні переговори Зеленського з Путіним", – зазначає Рябцов.
Він додав: те, що відбувається в Україні, складно назвати класичними терактами. Швидше це кримінальні інциденти з ознаками терактів.
Богдан Петренко, заступник директора Українського інституту дослідження екстремізму, пояснює, що, наприклад, причин теракту в Луцьку було кілька. По-перше, це наслідки гібридної війни: недовіра до державних структур (серед них і правоохоронних) і популяризація насильницьких моделей поведінки. По-друге, це наслідки економічної кризи.
"Що раптовіший перехід суспільства від нормального до кризового стану, то більше шансів на зростання екстремістських моделей поведінки. Подібне спостерігається в США і Європі, де агресія каналізована на захист прав африканців. І навіть у Хабаровську невдоволення каналізувати в протест проти свавілля центральної влади до місцевого управління. Ймовірно, ще відіграв і фактор наслідування – як захоплення моста Метро в минулому році, так і вибухи на київських смітниках. Для простих людей агресія часто перетікає в побутові конфлікти: сімейні, вуличні, в громадському транспорті. А для тих, хто звик порушувати закон, такі умови сприяють тому, що внутрішнє невдоволення вихлюпують у злочин", – говорить Петренко.
Чи повторяться теракти в Україні
На переконання Богдана Петренка, наразі є три фактори, які сприяють тому, що подібні злочини на межі терактів можуть повторюватися.
Перший фактор – це "ефект доміно". Тобто будь-яка публічна діяльність має своїх послідовників.
Другий фактор – це ескалація активності та агресії під час виборчої кампанії.
Третій фактор – це перехід "червоної лінії". Якщо хтось скоював такий злочин, наслідувати його іншій людині психологічно простіше.
Тобто сукупність усіх трьох факторів – це і є та основа, коли у людей, психологічно готових піти на теракт, виникне бажання вчинити заплановане і почати готуватися.
Олександр Хмелевський, незалежний експерт і кандидат економічних наук, зазначає, що з усіх можливих варіантів терактів найбільша загроза – це повторення сценарію із захопленням заручників, як це відбувалося в Луцьку.
"Президент Зеленський так чи інакше виконав вимогу терориста в Луцьку. Тобто зловмисники можуть думати, що влада продемонструвала свою слабкість і готовність іти на поступки. Це заохочує терористів. І вже майже наступного дня в Полтаві зловмисник захопив у заручники працівника поліції. На його вимогу поліція надала йому автомобіль, на якому він успішно втік. Тобто ті, хто захоче вчинити теракт, можуть подумати, що відповідальності за злочин можна легко уникнути, якщо носити з собою зброю і захоплювати заручників. Тому практика захоплення заручників набуватиме в Україні популярності", – каже Хмелевський.
Він додав, що теракти в Україні – це результат зростання злочинності, викликаної економічними проблемами і наявністю великої кількості зброї (як законної, так і здебільшого незаконної) у населення.
Психологія терору
Марта Пивоваренко, фахівець з досліджень психічного здоров'я Development Foundation, каже, що терористичні атаки готують тривалий час і добре фінансують.
"Найчастіше теракт – це досить продуманий і добре фінансований акт агресії, і найчастіше дата теракту призначається до ключових подій, майбутніх переговорів, під час інформаційного затишшя – щоб набути великого розголосу, коли медіа більше нема про що писати", – каже Пивоваренко.
За її словами, для протидії терактам Україні потрібно не тільки поліпшувати роботу правоохоронних органів і підвищувати довіру громадян до них, а й на рівні соціального контролю уважно спостерігати за тими, хто перебуває в "зоні ризику".
"Антитерористичний відділ повинен активно проводити свою роботу – це факт. Але завдання громадян – швидко реагувати на підозрілі предмети або сумки в громадських місцях, давати знати про агресивну поведінку в сусідніх квартирах, таким чином запобігаючи будь-яке насильство. Часто непокарані злочини і вчасно не надана психологічна або медична допомога ведуть до посилення відчуття безнадії у осіб, які вже скоювали злочини або терплять хронічний біль, переживають труднощі. І це стає поштовхом для здійснення необдуманого, імпульсивного злочину", – каже Пивоваренко.
Як поводитися в разі теракту
Опинитися в епіцентрі ситуації, коли ви мимоволі стали або учасником, або об'єктом скоєння теракту просто жахливо. Тим не менше є певний алгоритм дій, який допоможе зберегти життя собі і своїм близьким.
Зокрема, Артем Рябцов каже, що насамперед потрібно намагатися оперативно вибратися з епіцентру екстреної ситуації, не привертаючи до себе увагу як злочинців, так і правоохоронців, які можуть прийняти вас за злочинця. Але якщо втекти не вдасться, то ліпше за все зробити так, щоб не привертати до себе увагу зловмисника. Якщо є можливість сховатися, то зробити це якомога швидше.
"Якщо ви не спеціально підготовлений спецпризначенець і не впевнені у своїй перемозі або в тому, що зможете якось запобігти злочинові чи змінити його хід, не потрібно поводити себе як Брюс Вілліс у "Міцному горішку". Реальність – вона інша. І від своїх невмілих дій можна як постраждати самому, так і піддати додатковій небезпеці інших, у тому числі заважаючи операції підрозділів антитерору", – радить експерт.
Богдан Петренко додає, що в будь-якому разі потрібно виконувати вказівки тих, хто зараз реально контролює ситуацію: або терористів, або ж правоохоронців.
"У більшості випадків терористів цікавите не ви чи ваше життя, а інформаційний простір. Не потрібно проявляти агресії. Тим більше, є висока ймовірність, що до вас він не буде застосовувати насильство, а все закінчиться добровільною здачею терориста. Не треба кричати, доводити свою правоту злочинцеві. Він уже переконаний у власній правоті. А захоплення заручників – це емоційна ситуація, ви тут нічого не доведете. Краще придивіться, чи не поранені ви або ваші сусіди, і надайте посильну допомогу", – говорить Петренко.
Він додає, що потрібно озирнутися і вибрати безпечне місце на випадок, якщо почнеться силовий варіант розвитку ситуації. До речі, піднімати кинуту зловмисником або кимось на землю зброю не варто, оскільки у силовиків не буде часу розбиратися, ви терорист чи заручник.
Марта Пивоваренко розповіла про стратегію поведінки під час теракту або взяття заручників під час пограбування:
- не дивіться пильно в очі людині, яка взяла вас в полон;
- довго не сперечайтеся;
- не намагайтеся подружитися, виділитися із загальної групи, підкупити чи іншим чином звернути на себе увагу;
- відповідайте чітко і максимально лаконічно на запитання, досить голосно щоб не довелося вслухатися;
- Не робіть різких рухів, навіть якщо це для допомогти потерпілому.
"Навіть ці загальні правила не є універсальними і діяти доведеться, виходячи з психології нападника, його мотивів, маси факторів. Тому вам доведеться максимально спостерігати і вивчати ситуацію, щоб мінімізувати ймовірність того, що постраждаєте ви або інша людина", – підсумувала Пивоваренко.
Про те, як відбувалося звільнення заручників у Луцьку, дивіться в нашому відео:
Читайте також:
Споживча інфляція
Облікова ставка
Офіційний курс євро
Офіційний курс долара
Міжнародні резерви
Головні теми