В Україні знову роздмухують мовне питання, або Чи варто перейматися сфері обслуговування

Коли чуємо від наших можновладців чергові ініціативи щось змінити чи скасувати в мовному законі – автоматично запускається ланцюг неприємних спогадів. У нас завжди так – спочатку штучно роздмухується мовне питання, потім – чи дострокові вибори, чи, взагалі – революція, каже ведучий на каналі "Україна" Олег Панюта.

Пам’ятаєте карту про три сорти українців, яку розробляли політтехнологи Януковича? А жахи про тотальну українізацію, якими лякали в Криму на початку окупації? Цього тижня відзначилася група нардепів від "Слуг народу", які зажадали порушення закону про мову зробити безкарними.

Із 16 січня 2021 року послуги в Україні мають надаватися українською. Закон не забороняє обслуговувати іншою мовою тих, кому це зручніше, дублювати будь-якими іншими мовами інформацію. Але, якщо громадянину відмовилися надавати послуги українською, він може звернутися до уповноваженого із захисту державної мови. І якщо факт порушення підтвердиться – порушник отримає попередження і має за 30 днів його усунути. Якщо протягом року буде доведено факт повторного нехтування законом, то лише тоді доведеться платити штраф.

Погодьтесь, це дуже лояльна і поміркована норма, яка невиліковної моральної травми нікому не завдасть.

Заради чого знову влаштовується галас навколо мовного питання, з’ясовував журналіст Тарас Левченко.

Депутати рік у рік чубляться, українці протестують, у Будапешті потирають руки, а в Москві тішаться. Невже справа Ківалова-Колесніченка досі жива? Коли нам підсовують мовну карту? І до чого в цій історії один з найвідоміших американських політтехнологів Манафорт, який ще донедавна був за ґратами?

У магазині, аптеці, спортзалі, бібліотеці, у банку, кав'ярні: від 16 січня уся сфера обслуговування має розмовляти передусім українською, а на іншу мову переходити хіба після вашого прохання.

Українською неодмінно має бути меню закладів, цінники, маркування кави чи, скажімо, бензину на АЗС. Утім, дублювати усю інформацію будь-якою іншою мовою не заборонено. Зробити українську пріоритетом на роботі вже б мали і держслужбовці, і судовики, чи освітяни.

"Це, наприклад, не прописується в законодавстві інших країнах, в тому самому законі Франції. Бо це речі очевидні", – каже співавтор закону про мову Тарас Марусик.

Для сусідньої Німеччини – теж усе з мовою очевидно. Там живе близько 9 мільйонів іноземців, та без знання німецької вони ані кар'єри не зроблять, ані елементарних побутових проблем не вирішать. Особливо на це полюбляють нарікати в інтернеті росіяни – мовляв, чого ці німці від нас хочуть, ми ж до них вже й англійською.

"Потрібно було полагодити петлі на холодильнику, і я написав у п'ять сервісів, і жоден з них мені не відповів", - жалівся
один із них.

В Україні такої кількості мігрантів, як у Франції чи Німеччині, немає. Проте спеціальний мовний закон є. Його ухвалили депутати минулого скликання.

"Ось візьмімо сферу транспорту чи медичну сферу. В цих сферах уже закон став чинним. У поліклініці в моєму районі, в лабораторії, кажу: "Будь ласка, українською". – Ой, ви знаєте, я не дуже можу, я переїхала з Казахстану", – розповідає Тарас Марусик.

Та українізація у нас лагідна. Поки не реагує, наприклад, на такі випадки, як у Глухові Сумської області, де дітям до свята дали готувати російську пісню.

"Кажу: сину, а де ви таку пісню вчите? Каже: у школі вчимо, показує як ми її співаємо. Звернулася до вчительки, кажу, що моя дитина зовсім не розуміє російської мови, чи можливо її замінити на український аналог?" – розповідає мама одного з учнів пані Аліса.

Не псуйте свято, – сказали у школі і видалили Алісу з батьківського чату. А потім сина-першачка на святого Миколая єдиного у класі обділили подарунком. Зчинився скандал, який дійшов аж до мовного омбудсмена. Розслідування ситуації триває.

Невже справа може дійти до суду? Саме так роками захищає свої мовні права львів'янин Святослав Літинський. З однодумцями загалом подав майже пів сотні позовів.

"Майже рік судових засідань зайняло, щоби в Україні отримати банківський документ фінансовий українською мовою. І це є ненормально. У 2012 році чи в 2013 році, заходячи в магазин, ви не могли купити ні одного ноутбука з українською мовою. Це свідчить про те, що українцям не потрібні клавіатури з українськими буквами?" - каже Літинський.

А тепер повернімося в сьогодення. До сфери обслуговування. Запитаємо в уповноваженого з питань мови: що вже за кілька тижнів чекатиме на підприємців, для яких українська – примха, а не обов'язок?

"Попередження, є норми прохання, є безпосереднє звернення до органів державної влади і місцевого самоврядування. І коли вже не доходить, то вибачте, ну треба вже штрафувати", – розповідає Тарас Кремень, уповноважений із захисту державної мови.

Штраф встановлено до 6800 гривень – це у разі повторного порушення законодавства, упродовж року.

Дуже суворе покарання, – переконані майже три десятки народних депутатів.

"Я, наприклад, прийду в кав'ярню, мені на угорській мові відповідь дадуть. Скажуть, каву, наприклад – зрозуміємо один одного. Зараз дуже важко підприємцям. Тому що зараз під час економічної кризи, під час пандемії, я думаю, що тут всі погодяться, треба підтримувати, підприємців, а те, що буде відбуватися. Це буде додаткове навантаження на підприємців", - пояснював один із них Олександр Качура на Ток-шоу №1 Василя Голованова.

Штрафи у провладній фракції хочуть скасувати законопроєктом, хоча вони і так би запрацювали хіба у 2022 році, обурюються в Секретаріаті уповноваженого з питань української мови.

Так чи інакше, тепер опозиція кричить "зрада!", а у провладній фракції лише розводять руками – мовляв, дискусії тривають.
Мовну карту знову дістали з колоди.

"Промедведчуківські вони цією темою займаються все одно. Незважаючи на те, є там законопроект, немає. Тобто досить розділяти українців. І тому подібне, там типу – мова немає значення. Інший табір, умовно пропорошенківський, займається тією самою історією. Діяльність направлена на поляризацію українців. Тобто це стандартна тема", – каже Богдан Бондаренко, експерт з політики.

Для політтехнологів, які роблять усе, аби виборці клювали на того чи іншого політика. Чи не втрачали до нього інтересу.

Цей трюк в Україні ще 2004 року, у розпал президентських перегонів, провернув американець Пол Манафорт, який за винагороду в десятки мільйонів доларів працював на Віктора Януковича.

Поширення міфів про утиски російськомовних чи байок про розквіт фашизму, зіштовхування лобами Сходу і Заходу України – це все його ідеї, які у Криму та на Донбасі використовуватиме і кремлівська пропаганда. Тільки вже не на агітках чи в газетах, а на державному рівні.

Це Краматорськ, де теж колись послухали Путіна і встигли побувати у так званій "ДНР". На шостий рік визволення міста тамтешні жителі не стали всі поголовно українськомовними, але Кремлю більше не вірять.

"Російська – вона як, наприклад, англійська. Вона як міжнародна. От приїжджають грузин, вірменин, щось таке, то всі ж говорять російською", – каже краматорчанин.

На запитання журналіста, чи хтось у Краматорську ущемляє російську мову, відповідає заперечно.

"Це закон (про мову. – Ред.), закон повинен виконуватися. Такий, поганий чи добрий. Ми живемо в Україні? Ми повинні говорити володіти державною мовою", – каже інший.

Ніяких проблем, опитані журналістами містяни не вбачають і в тому, що сфера обслуговування вже незабаром має першочергово звертатися українською.

"Я працюю у магазині, тому це мене теж буде стосуватися. Я не знаю, я, звісно, звикла російською весь час розмовляти, але українською теж володію вільно", – каже місцева продавчиня.

Водночас на Закарпатті є цілі громади, де українською володіють хіба на елементарному
рівні.

Тож що робити тим, хто української не знає? Куди йти вчитися? Особливо, якщо ти з глухого села? Відповісти на ці запитання мала б офіційна державна програма розвитку й опанування української мови, але на 30-й рік незалежності її немає.