В Україні хочуть блокувати сайти без дозволу суду: захист або держцензури

У Раді вирішили в черговий раз посилити кібербезпеку країни і внесли до порядку денного законопроект, який дозволить силовикам без дозволу суду на 48 годин блокувати будь-які сайти. Документ відразу ж викликав хвилю обурення правозахисників і експертів. "Сегодня" розібралася в законопроекті і дізналася, які у нього шанси пройти голосування в сесійній залі.

Третя спроба

Сама ініціатива не нова – у ВР вона з'явилася ще влітку минулого року, хоча включити до порядку денного тоді її так і не вдалося. Друга спроба теж виявилася провальною – минулого вівторка законопроект підтримали лише 172 нардепи. І лише з третьої спроби, 21 червня, його вдалося записати до порядку денного. Ключова ініціатива документа – тимчасове блокування сайтів. Автори відзначають, що у виняткових випадках, якщо існує загроза для життя людини або ризик іншого тяжкого злочину, ресурс можна заблокувати за рішенням прокурора або слідчого. Але таке блокування не може тривати більше 48 годин і після його запуску все одно потрібно звертатися до судді за дозволом. Суд може відмовити, якщо слідчий або прокурор не зміг довести необхідність "бана". У такому випадку повторно запросити блокування сайту буде неможливо. Планується також створити реєстр, куди внесуть всі сайти з інформацією, "поширення якої заборонено в Україні". Передбачається, що провайдерів, які відмовляться блокувати ресурси, будуть штрафувати на 1% від річного доходу. При повторному порушенні сума збільшиться до 5%. Один з авторів законопроекту, нардеп від БПП Іван Винник, каже, що такі заходи допоможуть в боротьбі з кіберзлочинністю і тероризмом.

Шанси в залі

Політолог Володимир Фесенко називає умова, при якому у ВР можна набрати достатню кількість голосів під законопроект:

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

"Якщо в документі йтиметься про дуже розмиті умови блокування, то шанси на його прийняття дуже малі – всі будуть вираховувати, проти кого це може спрацювати, і знайти консенсус буде складно. Якщо ж там буде говоритися про інструмент протидії кібервійні і чітко і конкретно будуть закріплені умови того, коли і за яких обставин може використовуватися механізм блокування, то тоді він може бути і прийнятий".

Варто відзначити, що в нинішній редакції законопроекту критерії "бани" виписані неоднозначно і можуть трактуватися по-різному. Юрист Анна Маляр депутатську ініціативу вважає за потрібне, але запізнілою, враховуючи 4 роки війни на Донбасі, однак зазначає, що проект "сирий".

"Передбачається, що слідчий або прокурор зобов'язані попередити власника сайту про блокування. Досудовий блок можливий тільки у виняткових випадках, – пояснює вона. – Але, щоб норму не використали проти політичних або ділових конкурентів, потрібно прописати відповідальність правоохоронців, якщо суд визнав блокування безпідставним. І нехай правоохоронці двічі подумають: йти відразу в суд або доказова база настільки сильна, що можна взяти на себе відповідальність блокувати сайт без рішення суду".

"Технології повного відключення немає"

Відразу після того як проект внесли до порядку, проти нього виступили кілька організацій. В Інтернет-асоціації України попередили, що сьогодні в мережі не існує технологічної можливості абсолютного блокування сайтів.

"Україна втягнута в безглузду гонку між контролюючими органами та бізнесом. Це обов'язково призведе до постійних конфліктів між владою і бізнес-колами", – йдеться в зверненні ІнАУ.

Виступили проти і в Харківській правозахисній групі:

"Законопроект неприйнятний, оскільки знищує основи політичної волі. Фактично на розсуд слідчого або прокурора покладається рішення – заборонена та чи інша інформація, чи ні. На наш погляд, проект ініціює введення в інтернеті цензури, яка не буде підконтрольна і відповідальна перед громадськістю. Ми розуміємо, що держава може застосовувати обмеження свободи інтернету, з огляду на збройний конфлікт з РФ і дії держави-агресора. Але ці обмеження мають бути пропорційними, а не копіювати форми і методи авторитарної держави".