Все ж таки повернулася. Нарешті поставлено крапку у питанні, хто очолюватиме Національний палац мистецтв "Україна". Суд визнав, що Державне управління справами, відсторонило від роботи молоду очільницю головного концертного майданчика країни з кричущими порушеннями законодавства України.
Чому Державне управління справами, а не, скажімо, Міністерство культури, якому за логікою мало б бути би підпорядкованим це підприємство? А тому, що в нашій дивній державі Палац мистецтв "Україна" перебуває в сфері управління Державним управлінням справами Адміністрації Президента (славно- чи, можливо, сумнозвісної ДУСі). Тож і питаннями культури, в тому числі й кадровими, у нас, як і раніше, відають чиновники, які, за тією ж логікою, мусили б опікуватися суто господарськими проблемами. Але це так, до слова.
Зауважимо, що перші призначення, які відбулися після Революції Гідності, начебто відбувалися з урахуванням цих якостей. Але доволі скоро все почало повертатися "на круги своя". Історія з призначенням керманича головного концертного майданчика країни – наочне цьому підтвердження.
Судіть самі. У квітні-місяці цього року на посаду генерального директора Державного підприємства "Національний палац мистецтв "Україна" було призначено досвідченого керівника, успішного менеджера, впевнену в собі жінку – Інну Костирю. Пропозиція очолити "Україну", як вона сама розповіла в кількох інтерв’ю, була для неї дещо неочікуваною, Адже попри молодість, вона цілком реалізувала себе у професії і досягла висот, якими рідко хто може похвалитися і в більш зрілому віці. Проте роздумувала вона недовго: вся її трудова діяльність пов’язана з культурою, а в останні роки – і з проблемами управління в цій галузі. Понад те, її кандидатська дисертація "Політико-ідеологічні пріоритети управління культурою в період розбудови української держави" була присвячена саме цим питанням. Отож нове призначення стало чудовою можливістю реалізувати власні ідеї щодо відродження і утвердження національної культури, в тому числі в модерних формах ХХІ століття.
Дуже важливо, що ці ідеї були дійсно цікавими і нешаблонними. В роботі Костирі взагалі не дуже багато шаблонів – по-перше, дається взнаки, відсутність "совкової" зашореності, на яку, будемо відвертими, страждають багато управлінців старої формації, – не забуваймо, що як особистість вона формувалася вже в часи незалежності нашої держави. І, по-друге, вона – "нічия", тобто не належить до якихось "сімей", "кланів", "родичів" тощо. Всім, чого досягла, завдячує лише власній енергії, розуму і наполегливості. Відтак жодних зобов’язань перед сумнівними благодійниками та покровителями не має.
Проте одразу після призначення Інна Костиря мусила займатися не стратегічними питаннями розвитку підприємства, а його порятунком. Бо їй довелося розплутувати клубки господарських і юридичних проблем, які вона отримала у спадок від попереднього генерального директора – улюбленого скрипаля Януковича і колишнього міністра культури України в азаровському уряді Михайла Кулиняка
Не забувала вона при цьому і про статутну діяльність. Невдовзі новому директору вдалося сформувати команду однодумців, яка складалася як з людей, що їх вона запросила на роботу особисто, так і з фахівців, які працювали в Палаці багато років. За короткий термін з’явилися перші результати: новому керівництву підприємства вдалося знизити орендну платню для українських виконавців на 20%, виробити засади нової цінової політики, провести оптимізацію структури, розірвати стосунки з непорядними організаціями-підрядниками тощо. Водночас, попри несприятливі для культурно-мистецької активності обставини, не припинялася і концертна діяльність Палацу. А 1 червня тут було проведено присвячений Міжнародному дню захисту дітей благодійний гала-концерт "Єдина країна" Він пройшов з великим успіхом, отримав гарну пресу.
Однак замість підтримки буквально за кілька днів молода директор отримала несподіваного для себе листа. На її звернення до Державної фінансової інспекції України з проханням провести ревізію фінансово-господарської діяльності попереднього керівника ДП "НПМ "Україна", ця поважна інстанція прислала відмову з химерним поясненням, що, мовляв, керівництво ДУС направило на її адресу клопотання про перенесення строків проведення ревізій підприємств, установ та організацій, які перебувають в його управлінні, на пізніший термін.
Далі – більше: за тиждень Інна Косиря від керівництва Дежуправління отримала в усній формі пропозицію звільнитися "за власним бажанням". Оскільки бажання такого у неї не було, вона одразу відмовилася. Утім "вершителі доль вітчизняної культури з господарчим ухилом" не вгамовувалися: врешті-решт Інні Костирі, за її словами, було відверто сказано, що її посаду обійматиме "шанована людина" і навіть названо ім’я цього достойника (про нього трохи нижче).
Варто наголосити: якихось конкретних претензій до роботи очільниці Палацу "Україна" у її безпосереднього керівництва не було. Складалось враження, що вони просто прагнули звільнити її місце для своєї людини, тож і почали чинили на неї потужний тиск. Така психологічна атмосфера не могла не дати наслідків – Інна Костиря захворіла. Однак ще до кінця дії її листка непрацездатності, тобто абсолютно незаконно, її від роботи відсторонили.
Хочеться вірити, що все, дійсно, повертається на круги своя, а справедливість бере верх. Тим більше, що факт абсолютного нехтування законом під час зміни керівництва Палацу "Україна" вже підтверджений і офіційно: 23 вересня Печерський суд м. Києва ухвалив рішення, яким розпорядження керівника Державного управління справами Сергія Березенка №237-К від 03.07.2014 р. про відсторонення від роботи Інни Костирі визнано незаконним. Апеляційний суд вирішив залишити рішення Печерського районного суду від 23 вересня без змін.
Сергій Липський