Жителька Краматорська Донецької області Ольга Османова змінила професію через війну на батьківщині. Влаштувалася на роботу до лікарні, де катастрофічно бракувало молодшого медперсоналу. Як оговтується після травми війни сама Ольга та її сини?
Про це у новинах "Сьогодні" розповідає Юлія Покидіна.
Саме того дня Ольга, яка усе життя прожила в мирному Краматорську, остаточно зрозуміла, війна – це страшна реальність.
"Коли он там за вікном утворилася воронка – війна прийшла, так. Тоді довелося і з роботи звільнитися, коли транспорт не їздив і через усе місто перестрибувати через калюжі крові, коли їздить військова техніка – дуже моторошно і страшно", – згадує Ольга Османова.
До того Ольга 15 років працювала в торгівлі, але все покинула і знайшла нову роботу у лікарні. Молодшого медперсоналу катастрофічно не вистачало, тож жінку прийняли із радістю. Вона кардинально поміняла і спосіб життя, і спеціальність, і фах.
Війна змінила і Ольгу та її дітей. Неможливо забути, як заспокоювала синів під час обстрілів. Пригадує, що найважче було ховатися у бомбосховищі – адже там у інших була паніка, істерика, сльози, крики, стогони.
Молодший син Тимур досі не оговтався після випробувань 2014-го. Йому вже одинадцять, але він все ще боїться спати на самоті. Тож поділитися спогадами, розповісти про пережите – важливо, каже Ольга. Аби відчути полегшення.
"Емоції, біль, який треба донести до наступних поколінь, крики про допомогу... Я думаю, важливо це і потрібно. Потрібно не мовчати, потрібно розповідати, говорити і чути", – каже Ольга Османова.
Щоби зберегти історії мирних жителів, які постраждали від бойових дій на Донбасі, Фонд Ріната Ахметова реалізує проєкт – Музей "Голоси Мирних". Він стане вікном, у яке може зазирнути світова спільнота, аби дізнатися, що сталося з мільйонами простих людей.
Член наглядової ради Фонду Ріната Ахметова Наталія Ємченко розповідає:
"Ми у Фонді Ріната Ахметова віримо в те, що історії кожного мирного повинні бути розказані. Тому саме через поширення цих історій по всьому світу ми можемо розповісти про жахи війни, про те, якого болю, драму переживає мирне населення під час збройних конфліктів, і тим самим зробити свій внесок, щоб таких конфліктів було якомога менше".
До 2025-го року Фонд планує зібрати сто тисяч свідчень. Поділитися своєю історією на сайті Музею можна уже зараз.
Раніше сайт "Сьогодні" розповідав про Таїсію Лихацьку зі зруйнованого Широкиного Донецької області , яка вже сьомий рік живе в Маріуполі і мріє тільки про одне: щоб закінчилася війна і тоді повернутися додому, про що вона розповіла для проєкту "Голоси Мирних".