Копітка робота. Активісти годинами склеюють документи
Поряд із сотнями "Самооборони" на Майдані існує менш войовнича " Канцелярская сотня" . Активісти буквально по шматочках збирають розрізнені "шредерами " (пристрій для знищення паперів. – Авт.) документи з Межигір'я і архівів бізнесмена Сергія Курченка . Молоді люди склеюють їх , а потім розшифровують за допомогою спеціальної програми на комп'ютері. "Сегодня" вступила до лав " Канцелярської сотні " , спробувала з активістами зібрати частинки документів і дізналася про те , як процес проходить зсередини і що цікавого знаходять учасники.
Штаб цієї сотні розташований у колишньому офісі КПУ на вулиці Борисоглібській у Києві. На задньому дворику хаотично розкидані комуністичні книги , комсомольські квитки і самотньо стоїть бюстик Леніну. "Стережись! ", – кричить хлопець з другого поверху , скидаючи нову порцію старих дипломів , книг і папок прямо у двір. "Тут ще знаходиться офіс люстраційного комітету. Вони розчищають поверхи і все непотрібне викидають на подвір'я. Охочі можуть прийти і взяти щось собі . А наша сотня в підвалі розташована " , – розповідає наш провідник Антон. При нас літній чоловік як раз вибирав із купи старі книги. Активісти працюють у задушливому підвалі , на двері якого написано: " Канцелярська сотня. Стукайте ". За великим круглим столом сидять близько десятка осіб – в основному літні жінки і дві дівчини. На столі лежить головна "зброя " активістів – пакети з розрізаним на тонкі клаптики папером , кольоровий папір і клей. "Ми збираємо всі шматочки і клеїмо їх на кольорові аркуші . Якщо шматочок списаний з обох сторін – то на прозорі . Потім листи забирає наш координатор Денис і передає в спеціальні служби , які за допомогою комп'ютерних програм розшифровують записи". Робота хоч і фізично неважка, але дуже виснажлива і одноманітна. Всі сотники – добровольці, які присвячують відновленню паперів стільки часу, скільки можуть. В цілому канцелярія працює з 11:00 ранку до 11:00 вечора. "Я 4 аркуші наклею, а на п'ятий мене вже нудити починає", – з усмішкою зізнається літня жінка, яка приходить сюди втретє. Активісти кажуть: незважаючи на те, що називаються "сотнею", через підвал вже пройшло не менше тисячі людей. Як правило, люди приходять на кілька годин, але бувають і такі, хто трудиться з ранку і до ночі. "Але це дуже важко – очі втомлюються неймовірно. Але ми всі розуміємо, що робимо важливу і корисну справу", – каже студентка Тетяна.
НОМЕРИ ТА ПРІЗВИСЬКА. Антон розповідає, що за час роботи в штабі (а це близько місяця. – Авт.), знаходив у таємних документах чимало цікавого: "Спочатку ми клеїли відносно великі шматки, і ось по них можна було зрозуміти, що це за документ. Дуже часто ми знаходили резюме з різними ремарками: на одному було фломастером написано "задрот". Було багато різних телефонних номерів із прізвиськами. Особливо нам запам'яталася "розумна жінка" – наші кажуть, що це могла бути мама Пшонки" (позначка стояла на документі з номерами працівників прокуратури. – Авт.). А одного разу ми навіть знайшли номер з позначкою "сутенер". Зараз зрозуміти щось із обрізків складно. За словами Антона, робота може дати результат приблизно через два місяці: "Результати відразу оприлюднимо".